Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №362/1769/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1769/26

Провадження № 2/362/3484/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття (скасування) арешту нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просить зняти (скасувати) арешт майна ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяження 895395, зареєстроване 10.8.2009 року на підставі постанови №163/5 від 07.08.2009 року, відділу ДВС Васильківського МРУЮ, об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, де б воно не знаходилось.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2024 році ОСОБА_1 вирішив продати належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3221483801:01:028:0045, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в селі Кодаки Обухівського р-н. Київської обл. Для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки позивач звернувся до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу, Київської області Бобкова О.В. Нотаріус вніс відомості про речове право на належну на праві власності позивачу земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при цьому нотаріус повідомив позивачу, що посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки не має можливості, у зв?язку з наявністю обтяження. Зокрема, як стверджується інформацією що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на все майно позивача існує обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8953950, зареєстроване 10.08.2009 року на підставі постанови № 163/5 від 07 серпня 2009 року, відділу ДВС Васильківського МРУЮ, об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, де б воно не знаходилось. Раніше про існування арешту на все нерухоме майно позивача він не знав, оскільки не мав ніяких боргів та не оформляв ніколи кредитів. З метою вирішення питання отримання копій документів на підставі яких було накладено обтяження та для скасування арешту нерухомого майна позивач звернувся до Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської області. У зв?язку з наведеним, посадові особи Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області в усному порядку повідомили позивачу, що зняти арешт з його майна вони не можуть, оскільки виконавче провадження було закрите та знищене, і порекомендували позивачу звернутись до суду для скасування арешту нерухомого майна. Відповіддю Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2026 року представника позивача було повідомлено, що відповідно до відомостей, які містяться в архіві суду в період з 2008 по 2009 рік справ, в яких відповідачем був ОСОБА_1 не перебувало. Як повідомив позивач, до 2002 року він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25 вересня 2002 року шлюб між сторонами було розірвано. Постановою Білоцерківського міського суду від 29.11.2001 року, з позивача на користь відповідачки були стягнені аліменти на утримання доньки. На підставі вказаного виконавчого документа відділом ДВС Васильківського МРУЮ було заведено виконавче провадження. При цьому, як повідомив позивач, вказане виконавче провадження було давно закрите, у зв?язку з повноліттям доньки. Очевидно, що при закритті виконавчого провадження обтяження (арешт нерухомого майна) не було скасоване державним виконавцем, а у зв`язку з його закриттям та знищенням не може бути скасоване наразі в позасудовому порядку.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття (скасування) арешту нерухомого майна. (а.с. 31).

Представник ОСОБА_4 - адвокат Шумило Н.М. в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду надійшла заяві про розгляд справи без участі Позивача та його представника (а.с.68).

Представник ОСОБА_5 – адвокат Кукса О.В. в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду направила клопотання, в якому погоджується з позовними вимогами, не заперечує щодо задоволення позову, оскільки позивачем погашено борг по аліментам. Просила про розгляд справи без участі Відповідача та її представника (а.с.62-64).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Інших заяв та клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що 25.08.2010 року на підставі рішення Кодаківської сільської ради від 10.11.2006 №56, ОСОБА_1 08.06.2010 року видано державний акт серія ЯК №307253, виданого управлінням Держкомзему у Васильківському районі, на земельну ділянку розташовану в с. Кодаки, Васильківський р-н, Київської області (а.с.13).

Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав, вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер: 3221483801:01:028:0045, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: в с. Кодаки, Васильківський р-н, Київської області належить ОСОБА_1 (а.с. 14).

Як вбачається із з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2026 року на нерухоме майно ОСОБА_1 на все майно, де б воно не знаходилось, накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна від 10.08.2009 року за № 8953950, відділом ДВС Васильківського МРУЮ, а також і на земельну ділянку 3221483801:01:028:0045, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: в с. Кодаки, Васильківський р-н, Київської області (а.с.15-16).

Як вбачається із відповідді Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області від 16.12.2025 року надати копію постанови ДВС у місті Василькові та Васильківському районі від 07 серпня 2009 року про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , надати відомості про номер виконавчого провадження в межах якого було внесено постанову та накладено арешт майна ОСОБА_1 та, відомості про виконавчий документ на підставі якого було винесено постанову про накладення арешту на майно та відомості щодо стягувача як сторони виконавчого провадження не є можливим, оскільки відповідно до розділу XI частини першої пункту 2 Правил ведення діловодства та архіву в органах ДВС та приватного виконавця визначено строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, що становить 3 роки» (а.с. 17-19).

Згідно відповіді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2026 року представника позивача було повідомлено, що відповідно до відомостей, які містяться в архіві суду в період з 2008 по 2009 рік справ, в яких відповідачем був ОСОБА_1 не перебувало (а.с. 20).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , від 25.09.2002 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис №728 (а.с. 21).

Згідно до постанови Білоцерківського міського суду від 29.11.2001 року, з позивача на користь відповідачки були стягнені аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, починаючи з 21.11.2001 до повноліття дитини (а.с. 22-23).

На виконання вказаної постанови Білоцерківським міським судом Київської області видано виконавчий лист № 2-4133/2001, який стягувач ОСОБА_2 подала на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Васильківського МРУЮ за місцем проживання боржника ОСОБА_1 . Боржник ОСОБА_1 належним чином не виконував рішення суду, не працював, систематично мала місце заборгованість зі сплати аліментів, тому постановою державного виконавця відділу ДВС Васильківського МРУЮ № 163/5 від 07.08.2009 накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , про що реєстратором Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України внесено відомості до Державного реєстру речових прав у розділ заборон відчуження об?єктів нерухомого майна 10.08.2009 13:59:24 за №8953950.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2009 року у справі № 2-6954/2009 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментах в розмірі 6 735 грн, що утворилася за період з 01.01.2008 по 01.07.2009, та пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 1 405,25 грн.

Виконавчий лист №2-6954/2009, виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 26.10.2009 року на виконання вказаного рішення, направлено стягувачем ОСОБА_2 до відділу ДВС Васильківського МРУЮ за місцем проживання боржника.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, наявність арешту, заборони, накладеного на майно, порушує право власності позивача, в тому числі, й щодо розпорядження належним їй майном.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року в справі № 661/624/16-ц (провадження № 14-618цс18) зроблено висновки про те, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судом встановлено, що згідно до витягу з Державного реєстру речових прав, вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер: 3221483801:01:028:0045, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: в с. Кодаки, Васильківський р-н, Київської області належить ОСОБА_1

ОСОБА_2 направила до суду заяву в якій позовні вимоги визнала та не заперечувала щодо задоволення позову, оскільки позивачем погашено перед нею заборгованість по сплаті аліментів (а.с.64).

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи наявність обтяження на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про скасування обтяження, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту порушеного права шляхом зняття такого обтяження, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених законом, для задоволення позову та скасування обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором: відділ ДВС Васильківського МРУЮ реєстраційний номер обтяження 1№ 8953950 від 10.08.2009 року, оскільки наявний вид обтяження обмежує право позивача на право володіння, розпорядження та користування майном.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, позовна заява підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 15, 16, 316, 319, 321, 328, 391 ЦК України, статтями 4, 12, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття (скасування) арешту нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати обтяження нерухомого майна, ОСОБА_1 у вигляді арешту нерухомого майна, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором: 10.08.2009 року за № 8953950, реєстратором відділ ДВС Васильківського МРУЮ, об`єкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, де б воно не знаходилось. (реєстраційний номер обтяження 8953950).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Текст рішення складено 04.05.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко