Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №353/103/26 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/103/26

Провадження № 2-др/353/1/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВЕ)

12 травня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді - Луковкіної У.Ю.

за участю: секретаря судового засідання – Мороз М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Розганюк Тетяни Євгенівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації 1/2 частини вартості відчуженого автомобіля, -

В С Т А Н О В И В:

29.04.2026 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області по справі № 353/103/26 проголошено рішення, яким позов задоволено, зокрема, вирішено в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 444849,0 грн., в якості грошової компенсації 1/2 частини вартості спільного сумісного майна подружжя, а саме транспортного засобу марки «Infiniti QX56», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року випуску. Також вказаним рішенням вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору та за проведення експертизи.

04.05.2026 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Розганюк Т.Є. направила через підсистему «Електронний суд» письмову заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 353/103/26, зокрема, просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21000,0 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у позовній заяві було вказано орієнтовний розрахунок судових витрат, в т.ч. понесених на професійну правничу допомогу. У зв`язку з цим, керуючись вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представник позивачки долучила письмові докази.

11.05.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Задна Р.Є. подала до суду письмове клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, понесених позивачкою. Зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зокрема вказала, що відповідач має аліментні зобов`язання по утриманню свого сина та колишньої дружини та з 01.04.2026 року влаштувався на роботу до ФОП ОСОБА_3 на посаду водія-експедитора з посадовим окладом 8650,0 грн. Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги фінансовий стан відповідача та його незгоду з прийнятим рішенням, просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5000,0 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причин неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви.

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Розганюк Т.Є. в судове засідання не з`явилась, однак у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення просила дану заяву розглянути у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Задна Р.Є. в судове засідання не з`явились, однак представник відповідача у своєму клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу просила розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення провести без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 29.04.2026 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області по справі № 353/103/26 проголошено рішення, яким позов задоволено, зокрема вирішено в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 444849,0 грн., в якості грошової компенсації 1/2 частини вартості спільного сумісного майна подружжя, а саме транспортного засобу марки «Infiniti QX56», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року випуску. Також вказаним рішенням вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору та за проведення експертизи.

Як вбачається з позовної заяви, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в т.ч. понесених на професійну правничу допомогу, становив 20000,0 грн.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі №278/1396/19.

Представник позивачки до закінчення судових дебатів у справі в судовому засіданні заявила про те, що докази на підтвердження розміру понесених позивачкою витрат на правничу допомогу в суді будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом, тому питання розподілу зазначених судових витрат судом не вирішувалось.

Заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу надіслано представником позивача через підсистему «Електронний суд» 04.05.2026 року.

Строк не вважається пропущеним, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 3 ст. 124 ЦПК України).

За таких обставин суд вважає, що позивачкою не пропущено строк для подання доказів понесених судових витрат, оскільки представник позивачки подала такі докази до суду в межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених позивачкою судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21000,0 грн. представником позивачки було додано копію договору про надання правничої допомоги від 09.12.2025 року, акту приймання-передачі наданих робіт (послуг) за договором про надання правничої допомоги від 04.05.2026 року та довідки про отримання винагороди адвокатом від 04.05.2026 року.

Відповідно до опису наданих послуг, викладених у акті приймання-передачі наданих робіт (послуг) до Договору про надання правничої допомоги від 09.12.2025 року, вартість послуг становила: 3000,0 грн. (витрачений час 2 години) - за складання та направлення адвокатських запитів № 102 від 10.12.2025 року та № 2 від 08.01.2026 року; 8000,0 грн. (витрачений час 7 годин) - за складання позовної заяви та інших процесуальних документів (клопотання про долучення доказів від 16.03.2026 року, заява про ухвалення додаткового рішення); 10000,0 грн. – участь адвоката в судових засіданнях (4 засідання по 2500,0 грн. кожне: 05.03.2026 року, 18.03.2026 року, 07.04.2026 року, 29.04.2026 року).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не було вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що позивачкою та її представником не надано платіжних/бухгалтерських документів, що свідчать про оплату гонорару адвокату в сумі 21000,0 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Однак Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 року справа № 757/29103/20-ц).

В свою чергу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (постанова ВС від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд зазначив, що Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2026 року у справі № 911/1065/24 року).

Суд звертає увагу на те, що справа стосується поділу майна подружжя, не є складною та була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, а тому суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21000,0 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу. Оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному окремому випадку з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення, шляхом ухвалення по справі додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки 10000,0 грн. понесених позивачкою судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 223, 247, 270 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Розганюк Тетяни Євгенівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації 1/2 частини вартості відчуженого автомобіля – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,0 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

В задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА