Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №351/386/26 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/386/26

Номер провадження №2/351/759/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Сегіна І.Р.

за участі секретаря - Бабшинська К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором куплі-продажу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала про те, що вона здійснила оплату на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за товар, який відповідач зобов`язувалась поставити. З метою придбання товару (одягу та продуктів з Італії) нею були перераховані грошові кошти на рахунок відповідача, що підтверджується відповідними платіжними документами:

- платіжна інструкція № 0.0.4456401843.1 від 14.07.2025р. на суму 280,00 грн.;

- платіжна інструкція № 0.0.4477310167.1 від 28.07.2025р. на суму 400,00 грн.;

- платіжна інструкція № 0.0.4642259788.1 від 24.11.2025р. на суму 1595,00 грн..

Загальна сума перерахованих коштів становить 2275 грн.

Незважаючи на отримання грошових коштів, відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме: товар позивачу поставлений не був.

Позивач неодноразово зверталася до відповідача з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання та поставити оплачений товар або повернути сплачені грошові кошти. Проте, відповідач не вжив жодних заходів для виконання свого обов`язку та не повернув отримані кошти. Як доказ, що товар не поставлено, додає листування з соціальної мережі Телеграм з пані ОСОБА_3 , з якого вбачається, що товар не поставлено і вона цього не заперечує.

Просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на її користь кошти за непоставлений товар у розмірі 2275, 00 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Провадження в справі відкрито 24.03.2026р., відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розглд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала та просив задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причину своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, а тому справу слід розглянути заочно у відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши правовідносини між сторонами та перевіривши їх наявними доказами, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких встановлених судом фактичних обставинах справи та відповідних їм правовідносин.

Встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, види діяльності ОСОБА_2 : роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Дата запису про проведення державної реєстрації: 22.05.2019р.

Відповідно до платіжнх інструкцій № 0.0.4456401843.1 від 14.07.2025р., № 0.0.4477310167.1 від 28.07.2025р., № 0.0.4642259788.1 від 24.11.2025р. ОСОБА_1 здійснено переказ коштів на ім`я одержувача: ОСОБА_2 , ФОП у розмірах: 280,00 грн, 400,00 грн, 1595,00 грн.. Призначення платежу: оплата за товар від ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу був укладений на відстані за умовами якого позивач здійснила переказ коштів продавцю товару ФОП ОСОБА_2 , а остання мала направити одяг та продукти з Італії, чим підтвердила отримання коштів від покупця (через Банк) за товар.

Проте стороною відповідача не надано суду доказів відправлення та (або) отримання (вручення, тощо) позивачем придбаного товару, як і наявності факту відправлення продавцем та отримання покупцем товару за експрес-накладною Пошти. Тобто сторона відповідача не спростувала доводів позивача, що нею не був отриманий (у т.ч. через відмову від отримання) товар, що був предметом договору купівлі-продажу між сторонами.

За положеннями частини 4. ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Відтак, враховуючи, що товар позивачем не було отримано, що не спростовано стороною відповідача, суд приходить до висновку про те, що позивач на підставі ч. 4 ст. 13 Закону «Про захист прав споживачів» в односторонньому порядку розірвав укладений з відповідачем на відстані договір, відмовившись отримати вказаний товар, що до вищенаведених положень Закону сам факт відмови від отримання та повернення товару свідчить про розірвання договору.

Таким чином, відповідно до вказаного вище положення Закону, моментом розірвання договору перевезення є відмова від отримання та повернення продавцю товару.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави зробити висновок, що з правом покупця від отримання придбаного товару, повернути товар протягом чотирнадцяти денного терміну і одержати назад вартість оплати за придбаний товар, кореспондується обов`язок продавця (виконавця) протягом тридцяти днів з моменту одержання такого повідомлення повернути споживачеві одержані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв`язку з поверненням продукції (ч. 6 ст. 12, ч. 7 ст. 13 вищевказаного Закону).

Доказів повернення ФОП ОСОБА_2 позивачу суми сплачених коштів за придбаний позивачем ОСОБА_1 товар матеріали справи не містять.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 659 ЦК України).

Статтею 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України)

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України )

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Закон України «Про захист прав споживачів» (надалі Закон - в редакції Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 цього Закону договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір, укладений на відстані, - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Пункт 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що засоби дистанційного зв`язку - це телекомунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані.

Права споживача в разі укладення договору на відстані регулюються статтею 13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка є спеціальною для такого виду договорів.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.

Згідно ч. ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, той факт, що позивач, не отримав товар, скористався своїм правом, встановленим положеннями ч. 4 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», за яким факт відмови від отримання та повернення товару свідчить про розірвання договору, а відповідач не повернула позивачу грошові кошти, сплачені за товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача коштів за неотриманий товар у розмірі 2275,00 грн.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.530,610-611,638,655,659,664, 668, 693 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 13 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.81, 89,223, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , 2275,00 (дві тисячі двісті сімдесять п`ять) гривень грошових коштів за неотриманий товар.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий Ігор СЕГІН