Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №350/151/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/151/26

Номер провадження 2/350/366/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, -

установив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно - житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав його матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно. За життя останній склав заповіт, посвідчений 06 березня 2013 року секретарем Спаської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області та зареєстрований у реєстрі за №15, відповідно до якого заповів позивачу земельні ділянки, розташовані в с. Погорілець Калуського району Івано-Франківської області. 28 липня 2025 року він вступив у спадкові права після смерті батька та отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Також позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно. За життя остання склала заповіт, посвідчений 06 березня 2013 року секретарем Спаської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області та зареєстрований у реєстрі за №42, відповідно до якого заповіла позивачу житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

31 липня 2025 року звернувся до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак листом приватного нотаріуса №11/02-14 від 13 січня 2026 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що житловий будинок був споруджений у 1979 році, а тому на момент його будівництва виникнення права власності на житлові будинки не ставилося у залежність від державної реєстрації права власності. Позивач вважає, що належність спірного житлового будинку його матері підтверджується технічним паспортом, довідками органу місцевого самоврядування, фактом реєстрації місця проживання спадкодавця у вказаному будинку, а також тим, що батько позивача був власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, на якій розташоване спірне домоволодіння. У зв`язку із наведеним позивач просить визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІІ. Позиція сторін у судовому засіданні

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, у якій просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності. У поданій заяві зазначила, що проти задоволення позовних вимог не заперечує, на спірне спадкове майно не претендує.

Суд враховує, що відповідно до положень статті 13 ЦПК України сторони користуються процесуальними правами на власний розсуд, у тому числі мають право визнавати позов, а також подавати заяви про розгляд справи у їх відсутності.

З огляду на подані учасниками справи заяви, відсутність спору між сторонами щодо фактичних обставин справи та предмета позову, а також з урахуванням положень частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 02.02.2026 відкрито провадження у даній цивільній справі.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Сторони скористалися своїми процесуальними правами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України, подали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 склав заповіт, посвідчений 06 березня 2013 року секретарем Спаської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області та зареєстрований у реєстрі за №15, відповідно до якого заповів позивачу: земельну ділянку площею 0,1389 га, кадастровий номер 2624885503:01:001:0098, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельну ділянку площею 0,0752 га, кадастровий номер 2624885503:01:001:0099, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Погорілець Калуського району Івано-Франківської області.

28 липня 2025 року позивач отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька, що підтверджується свідоцтвами, зареєстрованими у реєстрі за №734 та №735.

Судом також установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 06 березня 2013 року секретарем Спаської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області та зареєстрований у реєстрі за №42, відповідно до якого заповіла позивачу житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

31 липня 2025 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Листом приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу №11/02-14 від 13 січня 2026 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно.

Згідно довідки ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» №00150 від 25 листопада 2025 року державна реєстрація права власності на вказане домоволодіння не проводилась.

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами житловий будинок по АДРЕСА_1 споруджений у 1979 році.

Згідно довідок №158 та №159 від 16 липня 2025 року, виданих Спаською сільською радою Івано-Франківської області, позивач на момент смерті батька та матері проживав разом із ними за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом також встановлено, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне домоволодіння, належала батькові позивача та була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Таким чином, судом установлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, а позивач є спадкоємцем за заповітом та у встановленому законом порядку прийняв спадщину.

Оформлення спадкових прав позивача у нотаріальному порядку є неможливим у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно, а саме житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права на спірне нерухоме майно у позасудовому порядку та змушений звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Таким чином, між сторонами виник цивільно-правовий спір щодо визнання за позивачем права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, який підлягає вирішенню судом.

IV. Оцінка суду

Вивчивши матеріали справи, дослідивши подані сторонами письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право громадян на власність, як важливий атрибут правової держави та демократичного суспільства, закріплено у Конституції України. Так, статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, відповідно до положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом.

Відповідно до роз`яснень пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, та чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями статей 13 та 81 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін.

Згідно зі статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який посвідчує його право власності.

Отже, у випадку коли особа не може реалізувати своє право у позасудовому порядку, зокрема у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, така особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Дослідивши подані позивачем докази, суд установив, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, а саме житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке відповідно до заповіту, посвідченого 06 березня 2013 року та зареєстрованого у реєстрі за №42, було заповідано позивачу.

Позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Крім того, судом установлено, що позивач на момент відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем за адресою розташування спірного домоволодіння, після смерті матері продовжив користуватися спадковим майном, здійснював його утримання та догляд за ним.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Згідно зі статтею 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із статтею 1235 Цивільного кодексу України заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних чи родинних відносин.

Відповідно до ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд приймає визнання позову відповідачкою, оскільки таке визнання відповідає вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Таким чином, встановлені судом обставини справи та досліджені у їх сукупності докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , а судовий захист у даному випадку є єдиним можливим способом реалізації його спадкових прав, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1-4, 206, 247, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: