Вирок від 11 травня 2026 р. у справі №345/1943/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1943/26

Провадження № 1-кп/345/240/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш матеріали кримінального провадження № 62025050010019353 від 30.05.2025 з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясиноватка Кіровоградської області, громадянина України, зі середньою спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , який проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді розвідник-оператор 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону у військовому званні солдат, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

Солдат ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, а саме: усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військові служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 20.07.2024 приблизно 09.30 год. самовільно залишив місце служби - військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 18.06.2025, цим самим проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби. Він же, солдат ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військові служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 08.07.2025 в вечірню пору доби самовільно залишив місце служби - військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов?язуючи його з проходженням військової служби, до 17.03.2026.

Обвинувачений в судовому засіданні вину у вчинені кримінального правопорушення визнав. Пояснив, що, коли він перебував на навчанні, його перевели в 47 бригаду, не давши завершити навчання. З його бригади нікого не залишилося, тому він самовільно залишив військову частину. Йому належно не надавали лікування, зокрема, не дозволили зробити операцію та пройти ВЛК. Перший раз він залишив військову частину НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 . Це було літом 2024 року. Через місяць він зламав ногу за межами військової частини та був вдома на костилях близько 7 місяців, оскільки не міг ходити. Після цього, дочекавшись поки він зможе ходити, у травні-червні 2025 року його забрали у госпіталь у м. Звягель. Пройшовши консультацію лікаря, йому сказали, що підпишуть документи на списання. Однак, 07.07.2025 він знову самовільно залишив частину та поїхав додому, де збирав кошти на операцію. Йому відомо, що він залишив військову частину два рази в умовах воєнного стану на термін більше трьох. Кається та зазначає, що хотів би повернутися на військову службу.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження фактичних обставин суд обмежив допитом обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження не оспорювались, зокрема, доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження, а його неправомірні дії вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки він, будучи військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності зі ст. 65 КК України суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжкого злочину згідно зі ст. 12 КК України, особу обвинуваченого, наявність обставини, яка пом`якшує покарання та обставини, яка обтяжуєпокарання, позицію прокурора.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він згідно з довідками медичних закладів за допомогою лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався, являється військовослужбовцем, згідно зі службовою характеристикою за місцем служби займаній посаді він не відповідає, раніше судимий, має зареєстроване місце проживання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 , є вчинення злочину повторно.

У судовому засіданні прокурор просив врахувати особу винного та призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років.

Обвинувачений розкаюється у вчиненому та просить суворо не карати.

Захисник обвинуваченого просив врахувати особу обвинуваченого та призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд вважає, що у відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень з урахуванням всіх обставин справи, даних, характеризуючих особу обвинуваченого, обтяжуючу та пом`якшуючу покарання обставини.

Таким чином, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого під час та після вчинення протиправних дій, зокрема, визнання своєї винуватості, його щире каяття, наявність обставин, що обтяжує та пом`якшує покарання, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, думку учасників кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити мінімальне покарання в межах санкцій ч. 5ст. 407КК України.

Саме таке покарання буде необхідним для виправлення обвинуваченого й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення і справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Обвинувачений ОСОБА_3 був затриманий о 10:56 год. 17.03.2026 та вказаного дня щодо нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, у зв`язку з чим ОСОБА_3 з 17.03.2026 є попередньо ув`язненою особою, а тому відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України йому необхідно зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Арешт на майно не накладався. Судові витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374, 394-395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дати набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення з 17.03.2026 до дня набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: