Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №380/22706/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/22706/24 пров. № А/857/4196/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року (суддя – Мартинюк В.Я., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №380/22706/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ),

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі – відповідач), в якому просила: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати із 01.12.2015 по день її фактичної виплати 30.08.2023; 2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати із 01.12.2015 по день її фактичної виплати 30.08.2023.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог та звертав увагу на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно тлумачив норми статей 1, 2, 4, 7 Закону №2050-ІІІ та положень Порядку №159, а також не врахував правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 щодо застосування норм Закону №2050-ІІІ. Крім цього, зазначає апелянт, що уповноважений орган, з вини якого виплачено несвоєчасно дохід, зобов`язаний виплатити громадянину суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. При цьому, згідно правового висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 28.10.2024 у справі №420/25998/24, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно Закону № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову. Однак, суд першої інстанції порушив вимоги ч.5 ст.242 КАС України та ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та проігнорував вищенаведені правовий висновок сформований найвищим судом у системі судоустрою України. Вказує апелянт на те, що оскільки відповідачем несвоєчасно виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення, яка є його доходом, відповідач зобов`язаний у місяці, в якому проведено виплату заборгованості самостійно нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суму індексації за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати 30.08.2023 відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 у справі №380/22706/24 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає таку безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зокрема, звертає увагу відповідач на пропуск позивачем (апелянтом) тримісячного строку звернення до суду з позовними, вимогами, визначеного ст.233 КЗпП України. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду від 27.12.2024 у справі №380/22706/24 – без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

З матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_1 у період з грудня 2015 по квітень 2018 включно проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.10.2022 року № 675-ОС «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення позивача, яка звільнена з військової служби за пп. «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у запас (а.с.13).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.03.2023, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі №560/13377/22, визнано протиправними дії Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням вересня 2014 року, вересня 2016 року та вересня 2017 року як місяців для обчислення індексу споживчих цін (базових місяців). Зобов`язано Національну академію Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), виплату провести з урахуванням виплачених сум.

На виконання вищевказаного рішення суду від 23.03.2023, відповідач 30.08.2023 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 13177,50 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №8403 від 29.08.2023 (а.с.6).

Також, встановлено, що 13.08.2024 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію щодо виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі №560/13377/22; про те, чи складався розрахунок виплат на виконання вказаного рішення; у разі складання розрахунку надати його копію (а.с.16).

За результатами розгляду адвокатського запиту, відповідач листом від 23.08.2024 року повідомив, що рішення суду виконано в добровільному порядку. Також надіслав копію платіжної інструкції №8403 від 29.08.2023 та копію довідки-розрахунку проведеної виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду (а.с.14).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати із 01.12.2015 по день її фактичної виплати, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 покликається, зокрема на те, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із цим позовом, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частинами другою, третьою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України установлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас положення КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Відповідно до статті 233 КЗпП України, право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати до 19 липня 2022 року не обмежувалося будь-яким строком. Після цієї дати встановлено тримісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, у спірних правовідносинах постає питання, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду у справі, щодо якої виник спір, що, своєю чергою, зумовлює вирішення іншого запитання, - якою редакцією статті 233 КЗпП України слід керуватися при обчисленні строків звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

З матеріалів справи видно, що на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі №560/13377/22, у відповідача виник обов`язок здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 13177,50 грн..

Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов`язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум грошового забезпечення.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі №560/13377/22 відповідач 30.08.2023 здійснив виплату позивачу коштів. При цьому, відповідач не здійснив виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Таким чином, саме з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (30 серпня 2023 року) позивач була обізнана про порушення свого права щодо отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Станом на зазначену дату - 30 серпня 2023 року - стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону №2352-IX.

Однак суд першої інстанції не врахував вищенаведених фактичних обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин, а також залишив поза увагою доводи відповідача викладені ним у відзиві на позовну заяву щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права, що в цій справі відповідає даті фактичної виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення - 30 серпня 2023 року.

Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20. Аналогічного підходу при вирішенні подібних правовідносин дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, і у постанові від 26 червня 2025 року №120/2830/24.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 30 червня 2023 року на всій території України карантин.

Тому, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 1 липня 2023 року.

З матеріалів справи видно, що з цим позовом позивач звернулася до суду 06 листопада 2024 року, тобто з порушенням тримісячного строку звернення до суду.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивач з 30.08.2023 дня проведення відповідачем виплати індексації грошового забезпечення, мав можливість дізнатись про стан своїх прав, тобто повинен був дізнатись про можливе порушення своїх прав у межах спірних правовідносин, оскільки будь-які перешкоди для цього були відсутні.

Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та/чи інтересів.

Суд апеляційної інстанції констатує, що позивачем (апелянтом) не наведено конкретних обставин (об`єктивних факторів), які перешкоджали вчасно звернутися за захистом порушеного права до адміністративного суду із відповідною позовною заявою.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, із позовними вимогами щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, встановлений ст.233 КЗпП України в редакції 19.07.2022, заяви про поновлення пропущеного строку позивач не подав і не обґрунтував належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, які пов`язані з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність залишення без розгляду позовних вимог.

Отже, являються обґрунтованими у відповідній частині доводи відповідача, які наведені у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом ухвалюється нова постанова про залишення без розгляду позовних вимог, з наведених вище підстав.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року в адміністративній справі №380/22706/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – скасувати та ухвалити нову постанову.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір