Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №260/3347/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/3347/25 пров. № А/857/32029/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року (суддя – Дору Ю.Ю., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Ужгород, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №260/3347/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просила: 1) визнати протиправним рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії №921110133520 від 12.03.2025 року; 2) зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи у подвійному розмірі періоди роботи відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 29 грудня 1979 року: з 16.03.1975 по 29.07.1975 р.; з 12.04.1976 по 23.08.1977; з 11.02.1978 по 30.06.2009 р.; 3) зобов`язати відповідача провести з 08.06.2009 року перерахунок та виплату пенсії позивачу, із зарахуванням у подвійному розмірі періодів роботи відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 29 грудня 1979 року: з 16.03.1975 по 29.07.1975 р.; з 12.04.1976 по 23.08.1977; з 11.02.1978 по 30.06.2009; 4) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку пенсії №921110133520 від 12.03.2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи у подвійному розмірі періоди роботи відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 29 грудня 1979 року: з 16.03.1975 по 29.07.1975 р.; з 12.04.1976 по 23.08.1977; з 11.02.1978 по 30.06.2009. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 08.06.2009 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням у подвійному розмірі періодів роботи відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 29 грудня 1979 року: з 16.03.1975 по 29.07.1975 р.; з 12.04.1976 по 23.08.1977; з 11.02.1978 по 30.06.2009р.. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що задовольняючи позовні вимоги позивачу, судом порушені норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, порушено приписи частини 5 статті 242 КАС України – тобто не враховані висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Вказує апелянт на те, що підстави для зарахування у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону №1788-Х11 періоду роботи позивача з 01.01.2004 по 30.06.2009 р. в КНП «Обласний дитячий туберкульозний санаторій «Човен» із зарахуванням до її стажу періодів робіт в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII є помилковим. Також апелянт вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, також судом не враховано висновки Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду в аналогічних справах, - що привело до ухвалення незаконного рішення. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає що судом безпідставно, в порушення норм чинного законодавства зобов`язано провести перерахунок пенсії з 08.06.2009, оскільки позов було подано з порушенням вимог частин першої та другої статті 122 КАС. Таким чином, в силу вимог статті 123 КАС, суд мав залишити позовну заяву позивача без розгляду. Звертає увагу апелянт на те, що зі заявою про перерахунок пенсії позивач звернулася 04.03.2025 року додавши до заяви додатково довідки про стаж, тому її права щодо перерахунку пенсії із зарахуванням у подвійному розмірі періодів роботи відповідно до записів у трудовій книжці можуть бути захищені судом з 04.09.2024 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 08.06.2009 року як зобов`язує суд в оскаржуваному рішенні. Також апелянт звертає увагу на те, що пенсія позивача обчислена при страховому стажі 33 роки 1 місяць 17 днів. Рішення про призначення пенсії позивач не оскаржувала, а тому при поданні заяви 04.03.2025 року про перерахунок пенсії - зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004 згідно ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” – заява підлягає розгляду згідно ч. 4 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 по справі №260/3347/25, ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якій не погодилась з доводами відповідача. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 30.06.2025 по справі №260/3347/25 – без змін.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та з 08.06.2009 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

04.03.2025 року позивачка звернулася до Головного управління пенсійного фонду в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії, зокрема, з урахуванням стажу роботи у дитячому туберкульозному санаторії “Човен” у подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

До заяви позивачка додатково надала: - Довідку від 10.12.2024 №4515/04 видану КНП Закарпатської обласної ради “Обласна дитяча лікарня” про періоди роботи на посаді повара з 16.03.1975 по 29.07.1975 р.; на посаді санітарки з 12.04.1976 по 23.08.1977; на посаді молодшої медичної сестри з 11.02.1978 по 30.06.2009 р. в КНП “Обласний дитячий туберкульозний санаторій “Човен”; - Рішення від 26.09.2019 №1577 про створення КНП “Обласний дитячий туберкульозний санаторій “Човен”; - Рішення від 19.05.2022 №591 про реорганізацію КНП “Обласний дитячий туберкульозний санаторій “Човен”.

Вищевказана заява від 04.03.2025 разом з доданими до неї документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яким прийнято рішення №9211101335520 від 12.03.2025 року про відмову у перерахунку пенсії на підставі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки відсутня довідка про реорганізацію дитячого туберкульозного санаторія “Човен” в комунальний заклад “Обласний дитячий туберкульозний санаторій “Човен” (а.с.8).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 4 статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до п. 3 ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

При цьому, Прикінцевими положеннями Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за вказаним Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788, зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення зміни до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 10.07.2003 р. №1110, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

З матеріалів справи, а саме згідно записів трудової книжки позивача видно, що з 16.03.1975 вона прийнята на посаду підсобного працівника у Дитячому туберкульозному санаторії “Човен” (перейменовано на КНП “Обласний дитячий туберкульозний санаторій “Човен”).

Всі записи щодо періодів роботи позивачки в Дитячому туберкульозному санаторії “Човен” здійснені послідовно та без виправлень, скріплені печатками та підписами відповідальної особи.

З метою підтвердження спеціального стажу роботи у протитуберкульозному закладі, відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” КНП Закарпатської обласної ради “Обласна дитяча лікарня” видано довідку від 10.12.2024 №4515/04, якою підтверджено періоди роботи з 16.03.1975 по29.07.1975 р.; на посаді санітарки з 12.04.1976 по 23.08.1977; на посаді молодшої медичної сестри з 11.02.1978 по 30.06.2009 р. в КНП “Обласний дитячий туберкульозний санаторій “Човен”, та виконання роботи з обслуговування дітей хворих на туберкульоз, що дає право на зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу у подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (а.с.15).

Також відповідно до вищезгаданої Довідки від 10.12.2024 №4515/04 стаж роботи позивача складає 33 роки 1 місяць 1 день. Весь стаж роботи набутий в дитячому туберкульозному санаторії “Човен” та посаді на якій перебувала позивачка виконувала роботи з обслуговування дітей хворих на туберкульоз.

Судом першої інстанції вірно враховано, що стаття 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” є чинною, а Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності з 01.01.2004 року, не скасовує та не зупиняє її дію, а тому у відповідача відсутні правові підстави саме для відмови в застосуванні вказаної статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” при обчисленні стажу роботи позивачки, тобто з урахуванням пільгового обчислення (в подвійному розмірі), та врахуванні цього стажу при обчисленні пенсії позивача.

Однак, всупереч вище вказаним положенням законодавства та при наявності належним чином оформлених записів трудової книжки про прийом та звільнення з роботи, довідки про підтвердження стажу роботи від 10.12.2024 №4515/04 виданої КНП Закарпатської обласної ради “Обласна дитяча лікарня” та підтвердження відомостей про стаж роботи за списком №2, що враховувався при призначенні пенсії позивачці, відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням подвійного стажу роботи згідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, на підставі її заяви від 04.03.2025.

Колегія суддів також зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, а також внесення виправлення до запису в трудовій книжці працівником підприємства, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, тобто позбавляти позивача його право на належне пенсійне забезпечення у відповідності до вимог Конституції України та Законів.

Крім цього, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а.

Також у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №575/530/17 вказано про заборону допущення відповідачами (органами пенсійного фонду) певного формалізму при зверненні осіб про призначення чи перерахунку пенсії.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Отже, відповідач не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач фактично перекладає на позивача тягар доказування власного неперевіреного сумніву у достовірності і достатності документів, отриманих особою, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

При цьому, якщо Держава, в особі відповідного пенсійного органу, не має доказів зловживання з боку особи при поданні заяви про призначення пенсії в частині документів щодо трудового стажу, за наявності встановлених законом умов для призначення пенсії, то повинна зараховувати відповідний стаж при призначенні такій особі пенсії.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем не вжито жодних заходів з метою отримання певної інформації щодо достовірності записів трудової книжки позивача, зокрема щодо перейменування дитячого туберкульозного санаторія “Човен” на комунальний заклад “Обласний дитячий туберкульозний санаторій “Човен”. Водночас, як уже встановлено, спірний період підтверджується основним документом трудовою книжкою.

Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно відмовив позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням у подвійному розмірі періоду її роботи у дитячому туберкульозному санаторії “Човен”.

Доводи апелянта вищенаведених висновків суду першої інстанції не спростовують.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги помилково виходив з того, що здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу слід проводити з 08.06.2009 року.

Так, з матеріалів справи видно, що позивач звернулася зі заявою про перерахунок пенсії 04.03.2025 року, зокрема, з урахуванням стажу роботи у дитячому туберкульозному санаторії “Човен” у подвійному розмірі на підставі ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

До цієї заяви позивачка додатково надала: - Довідку від 10.12.2024 №4515/04 видану КНП Закарпатської обласної ради “Обласна дитяча лікарня” про періоди роботи на посаді повара з 16.03.1975 по 29.07.1975 р.; на посаді санітарки з 12.04.1976 по 23.08.1977; на посаді молодшої медичної сестри з 11.02.1978 по 30.06.2009 р. в КНП “Обласний дитячий туберкульозний санаторій “Човен”; - Рішення від 26.09.2019 №1577 про створення КНП “Обласний дитячий туберкульозний санаторій “Човен”; - Рішення від 19.05.2022 №591 про реорганізацію КНП “Обласний дитячий туберкульозний санаторій “Човен”.

Статтею 84 Закону №1788-XII передбачено, зокрема, що перерахунок призначеної пенсії провадиться з таких строків: при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025, тобто з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернулася з відповідною заявою та усіма необхідними документами.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у частині щодо зобов`язання відповідача провести з 08.06.2009 року перерахунок та виплату пенсії позивачу, в силу приписів статті 317 КАС України, підлягає скасуванню, з прийняттям у скасованій частині нової постанови про часткове задоволення відповідних позовних вимог.

У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Водночас, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що позивач пропустила шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 КАС України.

Так, апеляційний суд зауважує, що у цій справі позивач ОСОБА_1 02.05.2025 звернулася до суду першої інстанції з позовними вимогами про визнання протиправним рішення відповідача від 12.03.2025 за №921110133520, яким відмовлено провести перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі її заяви від 04.03.2025.

Таким чином, позивач звернувшись 02.05.2025 до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами, не пропустила строк звернення, встановлений статтею 122 КАС України.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області – задоволити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року в адміністративній справі №260/3347/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії – скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про «зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 08.06.2009 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням у подвійному розмірі періодів роботи відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 29 грудня 1979 року: з 16.03.1975 по 29.07.1975 р.; з 12.04.1976 по 23.08.1977; з 11.02.1978 по 30.06.2009 р» – і в цій частині прийняти нову постанову, якою відповідні позовні вимоги - задоволити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2025 із зарахуванням у подвійному розмірі періодів роботи відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 29 грудня 1979 року: з 16.03.1975 по 29.07.1975; з 12.04.1976 по 23.08.1977; з 11.02.1978 по 30.06.2009.

У решта частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року в адміністративній справі №260/3347/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук