Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №140/983/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/983/25 пров. № А/857/26767/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2025р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Свіптрейд» до Рівненської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Шепелюк В.Л., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 29.05.2025р., м.Луцьк; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

31.01.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Приватне підприємство /ПП/ «Свіптрейд» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем Рівненською митницею рішення № UA204000/2025/000002/2 від 21.01.2025р. про коригування митної вартості товарів; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн. (а.с.1-13).

Згідно ухвали суду від 05.02.2025р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання за наявними матеріалами (а.с.54 і на звороті).

Відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано прийняте відповідачем Рівненською митницею рішення № UA204000/2025/000002/2 від 21.01.2025р. про коригування митної вартості товарів; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в загальному розмірі 5922 грн. 40 коп. (а.с.71-78).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Рівненська митниця, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.97-100).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданою митною декларацією /МД/ № 25UA204140000464U4 від 21.01.2025р., встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також наявність розбіжностей в документах, поданих декларантом позивача до митного оформлення товарів, а саме:

подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 21.05.2019р. містить відомості про особу, на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявлені декларантом;

митна декларація країни відправлення № 25PL341010008FAB8 від 15.01.2025р. не містить будь-яких відміток митниці відправлення та встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій;

у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній № б/н від 16.01.2025р. відсутні дані перевізника транспортного засобу, а також його підпис та печатка;

зазначені в гр.31 МД кВт не кореспондуються з інформацією, наявною в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та експертній довідці № 590/25 від 21.01.2025р.;

номер рахунку в інвойсі № FS/2025/01/2 від 10.01.2025р., на який має надійти оплата за декларований товар, не кореспондується з номером рахунку, зазначеним в банківських платіжних документах;

за умовами інвойсу № FS/2025/01/2 від 10.01.2025р. оплата здійснюється банківським переказом у термін до 25.01.2025р. (15 днів з дати виставлення інвойсу), разом з тим в графі 70 «Призначення платежу» банківських платіжних документів відсутні реквізити інвойсу, по якому здійснюється поставка партії товару;

статистична вартість, зазначена в митній декларації країни відправлення № 25PL341010008FAB8 від 15.01.2025р. не кореспондується з фактурною вартістю товару та вартістю, яка заявлена декларантом до митного оформлення.

У зв`язку із вищевикладеним та з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів декларанту позивача направлені електронні повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів. Також із декларантом проведено консультацію стосовно рівня вартості товарів, яким володіє митниця, та який можливо застосувати до імпортованих товарів.

Декларант надав звіт про оцінку транспортного засобу № 32/25 від 21.01.2025р., скріншоти з відкритого Інтернет ресурсу з пропозиціями продажу аналогічних транспортних засобів та лист № 21/01/1–ДМС від 21.01.2025р., в якому міститься прохання прийняти рішення без врахування термінів, передбачених ч.3 ст.53 МК України. Однак, звіт про оцінку транспортного засобу № 33/25 від 21.01.2025р. був наданий не в повному обсязі.

Таким чином, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України по МД № 25UA204140000464U4 від 21.01.2025р. не може бути визнана, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом; не спростовані розбіжності, виявлені митним органом.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості транспортного засобу з урахуванням марки, моделі, об`єму двигуна, календарного року виготовлення, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією № UA205170/2024/017524 від 18.06.2024р., № UA204130/2024/016167 від 18.10.2024р. – 32000 євро/од. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 32000 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України складає 1391993 грн. 60 коп. (32000 євро х 43,4998 грн./євро).

Товар випущено у вільний обіг за МД № 25UA204140000507U1 від 21.01.2025р. у відповідності до положень ч.7 ст.55 МК України; сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 95699 грн. 56 коп.

Позивач ПП «Свіптрейд» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.126-131).

Згідно ухвали апеляційного суду від 06.02.2026р. витребувано з ініціативи апеляційного суду від позивача ПП «Свіптрейд» належно завірений переклад документів на іноземній мові, що подавалися до митного органу в цілях митного оформлення товарів згідно митної декларації № 25UA204140000464U4 від 21.01.2025р. (а.с.138-140).

На виконання вимог ухвали відповідач скерував до апеляційного суду заяву про виконання ухвали суду, до якої долучив завірений переклад документів на іноземній мові (а.с.141-157).

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пов`язанні із залученням перекладача у розмірі 2400 грн. (а.с.142).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання апелянта про розгляд справи в присутності сторін (зворот а.с.100), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Апелянт подав апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтував свою правову позицію по справі; у свою чергу, позивач скерував відзив на подану апеляційну скаргу; будь-яких нових доказів по справі сторони не представили; клопотань про їх витребування від останніх не надходило. Рішення суду прийнято за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не убачає.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, 12.12.2024р. між ПП «Свіптрейд» (покупець) та компанією «ADK GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» (продавець) укладено контракт № 09/24-ADK/SWIP, відповідно до умов якого:

п.1.1 – продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі вантажні та легкові нові та бувші у використанні, електромобілі нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, нові та бувші у використані автобуси та мікроавтобус;

п.2.1 – загальна вартість контракту не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості товару за всіма поставками до даного контракту;

п.2.2 – ціна на товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформа інвойс) і встановлюються в Євро/або в доларах США;

п.п.3.1, 3.2 – сторони погодили, що за загальним правилом, оплата за товар/послуги здійснюється на умовах передоплати; покупець здійснює оплату вартості протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу (та/або проформи інвойс) від продавця; оплата за контрактом здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок продавця або в доларах США, або в євро; валюта платежу обирається покупцем самостійно;

п.4.1 - товар буде поставлений згідно правил «Інкотермс 2020» (а.с.26-27).

На виконання умов вказаного контракту відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № FS/2025/01/2 від 10.01.2025 компанія «ADK GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» поставила позивачу трактор марки - MERCEDES-BENZ, ACTROS, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 вартістю 21000 євро (а.с.19).

Оплата за вказаний товар була проведена позивачем згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті № 115 від 16.01.2025р. на суму 21000 євро (а.с.24).

З метою здійснення митного оформлення імпортованого товару 21.01.2025р. декларант ПП «Свіптрейд» подав до Рівненської митниці електронну митну декларацію № 25UA204140000464U4 з описом товару - «сідельний тягач для перевезення напівпричіпів на дорогах загального призначення, марки «MERCEDES-BENZ», модель «ACTROS», ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_2 , номер двигуна(маркування)- невизначений, тип двигуна - дизельний, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, робочий об`єм циліндрів - 12809 см3, потужність двигуна - 350 kw, колісна формула - 4х2, календарний рік виготовлення - 2019, модельний рік виготовлення - 2019, бувший у використанні, в кількості 1 шт»; митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору (а.с.18).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД подано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 09/24-ADK/SWIP від 12.12.2024р. (а.с.26-27), рахунок-фактура (інвойс) № FS/2025/01/2 від 10.01.2025р. (а.с.19), міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 14.01.2025 (а.с.20), сертифікат з перевезення EUR.1 PL/MF/АТ 0257145 від 15.01.2025р. (а.с.21), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 21.05.2019р. (а.с.22-23), платіжну інструкцію кредитового переказу в іноземній валюті № 115 від 16.01.2025р. (а.с.24), експертну довідку № 590/25 від 21.01.2025р. (а.с.25), митну декларацію країни відправлення № 25PL341010008FAB8 від 15.01.2025р. (а.с.28).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) копію митної декларації заявленої країни відправлення з відмітками митниці відправлення; 3) виписку з бухгалтерської документації продавця.

У відповідь на вказане повідомлення позивач у листі № 21/01/1-ДМС від 21.01.2025р. просив застосувати основний метод визначення митної вартості, а також надати висновок щодо митної вартості без урахування термінів, зазначених в ч.3 ст.53 МК України; додатково долучив звіт про оцінку № 33/25 від 21.01.2025р. та скріншоти з аналогами з іноземних інтернет ресурсів (а.с.30, 34-42).

21.01.2025р. митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2025/000002/2 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204140/2025/000016 (а.с.15 і на звороті).

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

декларантом не надано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р.;

подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 21.05.2019р. містить відомості про особу, на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявлені декларантом;

декларація країни відправлення № 25PL341010008FAB8 від 15.01.2025р. не містить жодних відміток митниці відправлення та встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій (www.ec. europa.eu);

у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній б/н від 16.01.2025р. відсутні відомості про перевізника транспортного засобу, а також його підпис та печатка;

номер рахунку в інвойсі № FS/2025/01/2 від 10.01.2025р., на який має надійти оплата за декларований товар, не кореспондується з номером рахунку, зазначеним в банківських платіжних документах;

за умовами інвойсу № FS/2025/01/2 від 10.01.2025р. оплата здійснюється банківським переказом у термін до 25.01.2025р. (15 днів з дати виставлення інвойсу), разом з тим в графі 70 «Призначення платежу» банківських платіжних документів відсутні реквізити інвойсу, по якому здійснюється поставка партії товару;

статистична вартість, зазначена в митній декларації країни відправлення № 25PL341010008FAB8 від 15.01.2025р., не кореспондується з фактурною вартістю товару та вартістю, яка заявлена декларантом до митного оформлення;

звіт про оцінку транспортних засобів № 33/25 від 21.01.2025р. наданий не в повному обсязі.

Згідно ч.5 ст.54 МК України при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р..

За результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (ст.ст.59 - 61 МК України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58 - 63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.64 МК України.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості транспортного засобу з урахуванням марки, моделі, об`єму двигуна календарного року виготовлення, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією № UA205170/2024/017524від 18.06.2024р., № UA204130/2024/016167 від 18.10.2024р. – 32000 євро/од.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 32000 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України, становить 1391993 грн. 60 коп.

22.01.2025р. декларант подав МД № 24UA204140000507U1, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг, із застосуванням положень ч.7 ст.55 МК України (а.с.17).

Розглядуваний спір стосується правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товарів, а саме: останній виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена декларантом за першим (основним) методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами. Зазначені документи не мали між собою жодних розбіжностей і були достатніми для завершення митного оформлення за першим заявленим декларантом методом, а посилання митного органу на начебто розбіжності, які були відсутні, свідчить про упередженість останнього.

Відтак, декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта.

Таким чином, рішення № UA204000/2025/000002/2 від 21.01.2025р. про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та безпідставним.

Окрім цього, суд дійшов висновку, що враховуючи складність справи, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, до стягнення на користь позивача належить 3500 грн. витрат на правничу допомогу.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):

ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

В пункті 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їх вартість, відповідачем не доведено.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, подані декларантом документи в своїй сукупності підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Зокрема, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з ч.2 ст.53 МК України: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 09/24-ADK/SWIP від 12.12.2024р., рахунок-фактура (інвойс) № FS/2025/01/2 від 10.01.2025р., міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 14.01.2025р., сертифікат з перевезення EUR.1 PL/MF/АТ 0257145 від 15.01.2025р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 21.05.2019р., платіжну інструкцію кредитового переказу в іноземній валюті № 115 від 16.01.2025р., експертну довідку № 590/25 від 21.01.2025р., митну декларацію країни відправлення № 25PL341010008FAB8 від 15.01.2025р.

Контракт № 09/24-ADK/SWIP від 12.12.2024р. містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки.

На виконання умов вказаного контракту відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № FS/2025/01/2 від 10.01.2025р. сторони домовилися про поставку товару - трактор марки - MERCEDES-BENZ, ACTROS, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 вартістю 21000 євро; умови оплати: в термін до 25.01.2025р. (15 днів з дати виставлення інвойсу).

Оплата за товар на користь компанії ADK GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA проведена позивачем згідно із платіжною інструкцією № 115 від 16.01.2025р. на суму 21000 євро, тобто, протягом 15 днів з моменту виставлення інвойсу, що відповідає домовленостям сторін контакту.

При цьому безпідставними є доводи митного органу про те, що в графі 70 «Призначення платежу» банківських платіжних документів відсутні реквізити інвойсу, по якому здійснюється поставка партії товару, оскільки за змістом платіжної інструкції можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, номер контракту № 09/24-ADK/SWIP від 12.12.2024р., за яким оплата здійснена, та ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 автомобіля.

Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах; лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з ч.2 ст.53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Ціна товару в рахунку-фактуру (інвойсі) № FS/2025/01/2 від 10.01.2025р. (21000 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 25UA204140000464U4 від 21.01.2025р. (графа 22); жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Отже, подані позивачем документи містять інформацію про товар та його ціну, інші складові митної вартості, які не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

При цьому, однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що номер рахунку в інвойсі № FS/2025/01/2 від 10.01.2025р., на який має надійти оплата за декларований товар, не кореспондується з номером рахунку, зазначеним в банківських платіжних документах, однак такі доводи митного органу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду цієї справи, оскільки матеріалами справи підтверджується, що в інвойсі № FS/2025/01/2 від 10.01.2025р., так і в платіжній інструкції в іноземній валюті № 115 від 16.01.2025р., зазначено один і той самий номер рахунку продавця – 941090259000000001 51355747.

У частині доводів відповідача, що подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 21.05.2019р. містять відомості про особу, на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявлені декларантом, апеляційний суд враховує наступне.

Продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою; продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів зрозуміло, що продавцем є компанія ADK GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA; доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.

Згідно із усталеною міжнародною практикою реалізація транспортного засобу може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Водночас, чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці, не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Також відомості із свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар. Розбіжності щодо власника у свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів не обґрунтовують сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та не містять об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо числової вартості транспортного засобу.

При цьому апеляційний суд враховує, що відповідно до ст.53 МК України свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не входить до переліку документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

У частині доводів митного органу про те, що декларація країни відправлення № 25PL341010008FAB8 від 15.01.2025р. не містить будь-яких відміток митниці відправлення та встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій (www.ec. europa.eu), апеляційний суд зазначає, що декларант не має жодного відношення до питання реєстрації (оформлення) митної декларації країни походження, відповідно не може відповідати за наявність чи відсутність експортних митних декларацій у відкритій базі даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу (https://www.ec.europa.eu/), а також наявності відомостей щодо умов поставки.

Порядок заповнення митних декларацій країн-походження (експортних митних декларацій) врегульований законодавством Європейського Союзу. Проходження товару через митний кордон Євросоюзу за експортними митними деклараціями є підтвердженням належного оформлення та заповнення граф даного документу з точки зору законодавства Європейського Союзу.

Стосовно доводів відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що статистична вартість, зазначена в митній декларації країни відправлення № 25PL341010008FAB8 від 15.01.2025р., не кореспондується з фактурною вартістю товару та вартістю, яка заявлена декларантом до митного оформлення, апеляційний суд враховує, що вартість товару, зазначена в митній декларації країни відправлення № 25PL341010008FAB8 від 15.01.2025р. – 21000 євро відповідає вартості, зазначеній в графі 22 МД № 25UA204140000464U4 від 21.01.2025р.

При цьому, в митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Водночас, митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст.53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів; натомість, відповідно до ч.6 ст.53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч.3 ст.53 МК України.

Однак, у розглядуваній справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Щодо посилання відповідача на те, що у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній б/н від 16.01.2025р. відсутні відомості стосовно перевізника, транспортного засобу, а також його підпис та печатка, то такі недоліки CMR не спростовують задекларованої митної вартості товару з врахуванням поданих позивачем документів.

При цьому відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (ч.9 ст.43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (ч.2 ст.191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (ч.2 ст.221 МК України). Проте, приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

Водночас, окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів. Відповідач не навів будь-яких доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Також жодним чином не впливає на заявлену митну вартість той факт, що звіт про оцінку транспортних засобів № 33/25 від 21.01.2025р. був наданий митному органу не в повному обсязі.

Отже, підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару є відсутніми, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Відповідач не надав доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом додаткових документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Апеляційний суд враховує, що до митного оформлення позивач надав відповідачу платіжну інструкцію в іноземній валюті № 115 від 16.01.2025р., в якій в призначенні платежу є посилання на контракт № 09/24-ADK/SWIP від 12.12.2024р., за яким оплата була здійснена та ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 автомобіля, за який така оплата була здійснена.

Також безпідставною є вимога про надання копії митної декларації заявленої країни відправлення з відмітками митниці відправлення, оскільки як підтверджено матеріалами, до митного оформлення позивачем були надана митна декларація країни відправлення № 25PL341010008FAB8 від 15.01.2025р., при цьому позивач не має будь-якого відношення до питання реєстрації (оформлення) митної декларації країни походження.

Отже, надані під час митного оформлення товару документи підтверджують вартість товару та заявлені до митної вартості витрати, пов`язані із транспортуванням. Зазначені документи не мали між собою будь-яких розбіжностей і були достатніми для завершення митного оформлення за першим заявленим декларантом методом.

Відтак, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Водночас, в ЄАІС ДФС України є відсутньою інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

З урахуванням викладеного, позивач відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в ч.3 ст.53 МК України, і відповідач не мав підстав для прийняття оскаржених рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Колегія суддів погоджується з послідовним висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто, підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4 і 5 ст.58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду вагомих доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019р. у справі № 825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Звідси, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021р. у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі № 809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про розмитнення у попередніх періодах аналогічних товарів із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому, зазначені документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас, такі підтверджували числові значення митної вартості.

Разом з тим, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA204000/2025/000002/2 від 21.01.2025р. не ґрунтується на вимогах закону.

Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірного рішення, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення.

У частині вирішення судом питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3500 грн. апелянтом не висловлено жодних заперечень, через що підстав для перевірки правильності вирішення цього питання колегія суддів не убачає.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Рівненську митницю.

Що вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 2400 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.ч.4-8 ст.137 КАС України у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч.4 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про їх зв`язок із розглядуваною справою, а також докази оплати витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.

Ухвалою апеляційного суду від 06.02.2026р. витребувано з ініціативи апеляційного суду від позивача ПП «Свіптрейд» належно завірений переклад документів на іноземній мові, що подавалися до митного органу в цілях митного оформлення товарів згідно митної декларації № 25UA204140000464U4 від 21.01.2025р.

Вказаний переклад документів представлений позивачем 19.02.2026р.; останній здійснений Бюро перекладів «Азбука», правильність перекладу засвідчено ФОП ОСОБА_1 .

Факт надання послуг перекладу стверджується рахунком № 13/02/26 від 13.02.2026р. про оплату позивачем 2400 грн.

Разом з тим, аналіз представлених документів не дає можливості вважати такі належними доказами понесених витрат в рамках справи № 140/983/25.

Зокрема, позивачем не надано акт наданих послуг, із зазначенням в ньому, які саме документи були перекладені, через що неможливо встановити безпосередній зв`язок цих послуг із розглядуваною справою.

Також із змісту представленого рахунку № 13/02/26 від 13.02.2026р. не убачається, що вказана оплата стосується послуг перекладу документів саме в рамках справи № 140/983/25.

Враховуючи те, що сукупністю наданих до справи документів не підтверджено понесені позивачем витрати на оплату послуг перекладача в рамках справи № 140/983/25, тому колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви стосовно стягнення вказаних судових витрат, понесених під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2025р. в адміністративній справі № 140/983/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Рівненську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

У задоволенні заяви Приватного підприємства «Свіптрейд» про стягнення судових витрат (витрат на переклад документів), понесених під час апеляційного розгляду, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 12.05.2026р.