Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №460/8228/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. ЛьвівСправа № 460/8228/24 пров. № А/857/33310/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Боршовського Т.І.,

суддів Гінди О.М.,

Заверухи О.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі № 460/8228/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

суддя в 1-й інстанції – Недашківська К.М.,

час ухвалення рішення – 25 липня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення – 25 липня 2025 року.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст вимог.

ОСОБА_1 (далі також – позивач) подала до суду першої інстанції заяву у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), в якій зазначила, що виконуючи рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також – відповідач) було зобов`язане застосовувати встановлений законом України про Державний бюджет України на відповідний рік розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн. Дії відповідача в частині застосування для обчислення пенсії по інвалідності розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2063,00 грн суперечить як положенням чинного законодавства, так і встановленим у справі обставинам.

ІІ. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року заяву задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання судового рішення у справі № 460/8228/24 щодо обчислення основного розміру пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.03.2024, виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2093,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування позивачу пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2093,00 грн. до 01.03.2024 є правомірним, проте здійснення нарахування пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2093,00 грн. після 01.03.2024 суперечить нормам чинного законодавства та ухваленому у цій справі судовому рішенню, оскільки після 01.03.2024 при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розмір прожиткових мінімумів на рівні 2361,00 грн.

ІІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню. Покликається на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області для виконання рішення суду у справі № 460/8228/24 застосовано показник мінімальної пенсії у розмірі 2093 грн., встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», оскільки рішенням суду зобов`язано провести перерахунок пенсії позивача з 26.01.2024. Стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що рішенням суду відповідача не зобов`язано проводити перерахунки на майбутнє при кожній зміні мінімальної пенсії. З врахуванням наведеного, просить скасувати окрему ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні поданої позивачем заяви.

ІV. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

V. Обставини справи, встановлені судами.

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати відповідача здійснити їй перерахунок основної пенсії за період з 26 січня 2024 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/096-ВР, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, а саме: згідно зі статтею54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати їй основну пенсію в розмірі не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної пенсії в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 26 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі № 460/8228/24 – без змін.

Отже, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі № 460/8228/24 набрало законної сили 27 лютого 2025 року.

17 березня 2025 року Рівненським окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчий лист у справі № 460/8228/24, який пред`явлений до примусового виконання.

15 квітня 2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінською Інною Анатоліївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 77780083.

04 липня 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії та надання публічної інформації, в якій просила надати інформацію щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі № 460/8228/24 та копію рішення про перерахунок пенсії, а також інших документів, що підтверджують опрацювання означеного рішення.

У відповідь на заяву позивача, у листі від 08 липня 2025 року № 1700-0202-8/50420, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зазначило, зокрема, що з 26 січня 2024 року розмір пенсії позивача становить 12728,82 грн, в тому числі 12558,00 грн (2093,00 грн. x 6) розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, встановлений на виконання судового рішення.

16 липня 2025 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява позивача в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення суду у справі № 460/8228/24 в частині застосування при обрахунку пенсії розрахункової величини у розмірі 2093,00 грн.

VI. Релевантні джерела права та акти їхнього застосування.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

КАС України визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем, на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частинами першою та другою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Приписами частини четвертої статті 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Частиною шостою статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Пункт 8 Розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачає, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024 разом зі здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

VII. Позиція суду апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу у цій справі, дійшов висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при виконанні рішення суду, а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вказаний висновок суду першої інстанції правильним.

Суд першої інстанції, з огляду на те, що розрахунковою величиною обрахунку для позивача пенсії по інвалідності на виконання судового рішення в цій справі є мінімальна пенсія за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, посилаючись на показники прожиткового мінімуму в 2023-2024 роки, встановлені законами про Державний бюджет України на відповідні календарні роки, правильно вказав, що зміна такого показника є підставою для «автоматичного» перерахунку пенсії з його врахуванням. Тобто відповідач зобов`язаний перераховувати та виплачувати пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням визначених законами про Державний бюджет України у відповідних календарних періодах показників прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказані закони не змінили формули обрахунку пенсії по інвалідності, яка встановлена «спеціальним» законом, а лише змінили цифровий показник такої розрахункової величини, що не свідчить про виникнення нових правовідносин.

З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи відповідача щодо застосування під час виконання судового рішення у цій справі чинного на встановлену судом дату перерахунку пенсії - 26.01.2024, показника мінімальної пенсії у розмірі 2093,00 грн, тобто у розмірі встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, без застосування з 01.03.2024 нового показника - 2361,00 грн, оскільки суд в рішенні не зобов`язував пенсійний орган здійснити перерахунок на майбутнє.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем здійснено нарахування пенсії позивачу із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2093,00 грн не тільки до 01.03.2024, але й після вказаної дати, що суперечить нормам чинного законодавства та прийнятому в цій справі судовому рішенню, оскільки після 01.03.2024 при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати чинний розмір прожиткового мінімуму - 2361,00 грн.

Враховуючи те, що на час розгляду заяви позивача відповідними доказами підтверджено той факт, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не вжито дієвих і належних заходів на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі № 460/8228/24, що набрало законної сили, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а окрему ухвалу суду першої інстанції – без змін.

За правилами статті 139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі № 460/8228/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. І. Боршовський

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повне судове рішення складено 12.05.26