Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №260/6365/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/6365/25 пров. № А/857/3032/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року (судді Плеханової З.Б., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Ужгород) у справі № 260/6365/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправною бездіяльність - лист № 598/6/16944 від 17.07.25 року Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо відмови переглянути свою постанову оформлену протоколом № 2025-0312-1345 від 12.03.2025 року з підстав викладених у заяві ОСОБА_1 від 01.07.2025, зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України переглянути свою постанову оформлену протоколом № 2025-03-1345 від 12.03.2025 року з підстав викладених у заяві позивача від 01.07.25 року, а саме: шляхом визначення причинного зв`язку каліцтва-травми (тілесного ушкодження органу лівої нирки та тілесного ушкодження обох органів зору-атрофія зорових нервів обох очей, яке ОСОБА_1 отримав під час перебування у службовому відрядженні.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги зазначені у позовній заяві, згідно ч.2 статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав позивача. Вказує серед іншого, що відповідач грубо порушив дотримання процедури у протоколі № 2025-0312-1345 від 12.03.2025 (далі – Протокол) внаслідок чого прийняв невірний причинний зв`язок «захворювання, Так, пов`язане з проходженням військової служби», що відповідає підпункту «є» пункту 21.5 глави 21 Розділу ІІ Положення №402 замість вірного причинного зв`язку «Каліцтво – Травма, Так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби», що відповідає підпункту «в» пункту 21.5 глави 21 Розділу ІІ Положення №402. Грубе порушення відповідачем дотримання процедури в протоколі полягає, а саме: 1) у розділі І Протоколу відповідач не слухав питання позивача виключно щодо: визначення причинного зв`язку каліцтва-травми (тілесного ушкодження органу лівої нирки проведеної 17.06.1966 року хірургічної операції на ліву нирку та тілесного ушкодження обох органів зору – атрофія зорових нервів обох очей). Позивач отримав під час перебування у службовому відрядженні. У зв`язку з тим що відповідач не слухав питання позивача і тому у розділі ІІ Протоколу ним не розглянуто медичну справу позивача де лікарі-експерти визнали причину розвитку атрофії зорових нервів обох очей - інвалідності І групи по зору у позивача є причинний зв`язок зі службою в армії 1966 році, тобто, є причинний зв`язок із службовим відрядженням. Примітка: згідно п.п. 2.3.4 п. 2.3 глави ІІ розділу І Положення №402 відповідач має право запитувати медичні документи позивача, необхідні для прийняття постанови, чого зроблено не було. У зв`язку з тим, що відповідач не слухав питання позивача та не розглянув медичну справу позивача і тому у розділі ІV Протоколу ним не зазначено дані про проходження військової служби у Збройних Силах, а саме про те, що за наказом командира ВЧ НОМЕР_1 Закавкаського ВО №29 від 01.02.1966 року позивач направлений у службове відрядження у ВЧ НОМЕР_2 АДРЕСА_1 на території іншої держави Грузії колишнього союзу РСР з якої за період лютий – липень 1966 року не перебував, а прибув із стаціонарного лікування Тбіліського окружного військового госпіталю №367. Крім того в цьому розділі ІV Протоколу відповідач не зазначив строк перебування на лікуванні позивача у Тбіліському окружному військовому госпіталі №367 та з приводу чого, а тому позивач вказує цей строк перебування на лікуванні з 03.05.1966 по 25.07.1966 включно (першу дату видно у свідоцтві про хворобу, останню дату видно в архівній довідці – наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №175 від 25.07.1966) та з приводу нещасного випадку (тілесного ушкодження органу лівої нирки – проведеної 17.06.1966 р. відкритої хірургічної операції на ліву нирку та тілесного ушкодження обох органів зору – атрофії зорових нервів обох очей) причиною і обставиною якого є перебування у службовому відряджені у ВЧ НОМЕР_2 АДРЕСА_1 на території іншої держави Грузії колишнього союзу РСР де позивача направлено туди за наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №29 від 01.02.1966. Також відповідач не слухав питання позивача та не розглянув медичну справу позивача, а також не зазначив вірні відомості в розділі IV Протоколу і тому в розділі V Протоколу ним не зазначено діагноз (включаючи код згідно НК 025) проведеної 17.06.1966 відкритої хірургічної операції на лівій нирці та тілесного ушкодження обох органів зору – атрофії зорових нервів обох очей за якими позивач був визнаний непридатним в мирний час та приданим поза строєм у воєнний час. Також вказує, що відповідач не зазначив вірні відомості у розділах IV, V, VIII Протоколу і тому у розділах IX та X протколу ним прийнято невірний причинний зв`язок «захворювання, Так, пов`язане з проходженням військової служби», замість вірного причинного зв`язку «Каліцтво – Травма, Так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби». Також посилається на висновки Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №160/31586/23, від 25.04.2025 справа №620/11008/24, від 25.09.2025 справа №480/13255/23.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 260/3595/24, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерство оборони України в особі Центральної Військово-лікарської комісії щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.11.2023 про визначення причинного зв`язку каліцтва, яке він отримав під час перебування у службовому відрядженні. Зобов`язано Міністерство оборони України в особі Центральної Військово-лікарської комісії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2023 про визначення причинного зв`язку каліцтва, яке він отримав під час перебування у службовому відрядженні. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Центральною Військово-лікарською комісією Збройних Сил України прийнято Протокол від 12.03.2025 за № 2025-0312-1345 вказавши, що розглянуто заяву ОСОБА_1 , ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду, постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2025 щодо перегляду причинного зв`язку його захворювання під час перебування у службовому відрядженні. В розділі ІІ зазначено, що розглянуто документи: 1) копію свідоцтва про хворобу від 07.07.1966 року (ВЛК Тбіліського ОВГ №367; 2) копію військового квитка НОМЕР_3 виданий у 1963 році; 3) копію довідки з центрального архіву МО РФ від 09.01.2022 року (№ вих. не ідентифіковано); 4) копію довідок до актів огляду МСЕК за 1967 та 2017 роки; 5) копію листа КМС ЗСУ від 24.05.2021 року № 510/271.

У розділі X Протоколу від 12.03.2025 за № 2025-0312-1345 постановлено: Захворювання рядового у відставці ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП ( НОМЕР_4 ) «Сечокам`яна хвороба. Стан після операції - видалення каменя лівої ниркової миски (1966 рік)», що підтверджується військово-обліковою та медичною документацією, - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ. Відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем пов`язаних із здоров`ям 10 перегляду, прийнятою 43 всесвітньою Асамблеєю охорони здоров`я -оперативне лікування: "видалення каменя лівої нирки", яке проводилось ОСОБА_1 за медичними показами (загрози життю хворого), немає ознак нанесення навмисної травми. Тобто, хірургічна операція або оперативне втручання - це комплекс дій над тканинами чи органами людини, які проводить лікар - хірург з лікувальною метою, а також для діагностики та корекції функцій організму за допомогою різних способів роз`єднання та сполучення тканин із застосуванням знеболення. Сечокам`яна хвороба, яка діагностовано ОСОБА_1 та з приводу якої було проведено оперативне втручання відноситься до захворювань сечо-статевої системи. Будь-яких інших медичних чи військово-облікових документів, які б містили дані про факт отримання травми ОСОБА_1 до ЦВЛК ЗС України не надано. Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори та колишніх військовослужбовців з військовою службою визначається главою 21 розділу ІІ положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 зареєстрованого в міністерств юстиції України 17.11.2008 М1109-15300 (далі - Положення). З виконанням обов`язків військової служби у мирний час пов`язуються захворювання військовослужбовців, якщо вони розвинулися під час участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних об`єктах, випробуванні ядерної зброї, виконанні обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, під час участі в бойових діях у складі миротворчих Сил ООН. Оскільки ОСОБА_1 участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних об`єктах, випробуванні ядерної зброї, виконанні обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, під час участі в бойових діях у складі миротворчих Сил ООН не приймав, переглянути та змінити причинний зв`язок з формулювання «захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби» на формулювання «захворювання, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» не порушуючи чинного законодавства України - неможливо. Каліцтво - це раптове пошкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку або протиправних дій, дії зовнішніх чинників, що призводять до втрати працездатності або тяжка вада розвитку, що спотворює зовнішній вигляд і часто несумісне з життям. Зважаючи на це, захворювання «Сечокамяна хвороба. Стан після операції - видалення каменя лівої ниркової миски» 1966 року ОСОБА_1 не носить ознак каліцтва. Ураховуючи службове відрядження (лютий - липень 1966 року), яке мало місце у період проходження військової служби та етіопатогенез зазначеного захворювання (довготривале формування каменів) постанова про причинний зв`язок захворювання з проходженням військової служби за протоколом засідання ВЛК ЦВЛК від 11.12.2023 № 5135 прийнято обгрунтовано. Факт каліцтва ОСОБА_1 не підтверджено, а постанови про причинний зв`язок захворювання (травми, контузії, каліцтва) у формуванні «захворювання пов`язане з перебуванням у службовому відрядженні» законодавчо відсутнє. Тому підстав прийняття іншої постанови, без порушення чинного законодавства, щодо встановлення причинного зв`язку каліцтва ОСОБА_1 зі службовим відрядженням – немає.

01.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ із заявою, в якій просив переглянути свою постанову оформлену протоколом № 20230312/1345 від 12.03.2025 року з підстав викладених у цій заяві, а саме: шляхом визначення причинного зв`язку каліцтва-травми тілесного ушкодження органу лівої нирки та тілесного ушкодження обох органів зору, яке ОСОБА_1 отримав під час перебування у службовому відрядженні. В додатку зазначив: медичні документи, де лікарями (експертами) визнано причину розвитку атрофії зорових нервів обох очей є зв`язок зі службою в Армії 1966 році (Витяг з Акту огляду МСЕК № 001901 від 29.08.2001. Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та направлення на МСЕК № 001901 від 29.08.2001, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного ) хворого та направлення, а МСЕК № 6189/268.

16.07.2025 листом № 598/6/16944 голова ВЛК Центральної ВЛК ЗСУ надав відповідь позивачу, в якій зазначив, що заявник неодноразово звертався до Центральної ВЛК ЗСУ щодо причинного зв`язку захворювань, пов`язаних з проходженням військової служби та встановлення причинного зв`язку у формулюванні "з виконанням обов`язків військової служби", мотивуючи це тим, що під час проведення оперативного втручання в 1966 році йому була нанесена травма. Йому неодноразово надавалися обгрунтовані відповіді щодо відсутності законних підстав для зміни причинного зв`язку захворювань з виконанням військової служби. Відповідно до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду ЦВЛК ЗС України прийнято постанову про причинний зв`язок захворювань у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» оформлену протоколом засідання ВЛК ЦВЛК ЗСУ № 2025-0312-1345. Відповідно до п.п. 2,3 ,5 пункту 2.3 глави 2 розділу 1 Положення, рішення, постанови ЦВЛК ЗС України можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови переглянути свою постанову оформлену протоколом № 2025-0312-1345 від 12.03.2025 з підстав викладених у заяві ОСОБА_1 від 01.07.2025, звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачем вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, який встановлює порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза це, зокрема, установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією (далі ВЛК) з метою визначення придатності, зокрема: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.

Згідно п. 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарською експертизою є встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно пунктів 21.1 -21.3 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

У випадку прийняття штатними ВЛК рішення про відсутність підстав для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, у розділ Х протоколу, оформленого за формою, наведеною в додатку 19 до цього Положення, заноситься відповідне рішення.

Відповідно до пункту 21.5 підпункту б Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв можуть бути прийняті в такому формулюванні: “Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби” - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

У справі, що розглядається, предметом спору є виключно правомірність дії відповідача щодо відмови переглянути постанову оформлену протоколом № 2025-0312-1345 від 12.03.2025 року з підстав викладених у заяві ОСОБА_1 від 01.07.2025 та зобов`язання відповідача переглянути постанову оформлену протоколом № 2025-03-1345 від 12.03.2025 року з підстав викладених у заяві позивача від 01.07.25 року, а саме: шляхом визначення причинного зв`язку каліцтва-травми (тілесного ушкодження органу лівої нирки та тілесного ушкодження обох органів зору-атрофія зорових нервів обох очей, яке ОСОБА_1 отримав під час перебування у службовому відрядженні.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України в особі Центральної Військово-лікарської комісії в якому просив:

визнати протиправною та скасувати постанову Міністерства оборони України в особі Центральної військово-лікарської комісії, що оформлена протоколом №5135 від 11.12.2023 року про причинний зв`язок «захворювання ОСОБА_1 так, пов`язане з проходженням військової служби»;

зобов`язати Міністерство оборони України в особі Центральної військово-лікарської комісії повторно розглянути заяву колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 від 17.11.2023 по питанню: визначення причинного зв`язку каліцтва (проведеної 17.06.1966 року хірургічної операції на ліву нирку, тобто тілесного ушкодження органу лівої нирки та обох органів зору) яке він отримав під час перебування за наказом командира військової частини НОМЕР_1 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 у період лютий липень 1966 року (включно) у службовому відрядженні в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 на території іншої держави Грузії колишнього Союзу РСР, результат розгляду якої відповідно до п. 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 оформити протоколом за формою наведеного в додатку 19 до цього Положення;

стягнути на користь особи з інвалідністю Армії першої групи по зору ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі місячної мінімальної заробітної плати;

зобов`язати відповідача подати протягом місяця з дати набрання законної сили судового рішення звіт про його виконання.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 260/3595/24, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерство оборони України в особі Центральної Військово-лікарської комісії щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.11.2023 про визначення причинного зв`язку каліцтва, яке він отримав під час перебування у службовому відрядженні. Зобов`язано Міністерство оборони України в особі Центральної Військово-лікарської комісії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2023 про визначення причинного зв`язку каліцтва, яке він отримав під час перебування у службовому відрядженні. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Суд у справі № 260/3595/24 виходив з того, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 16.11.1963 по 27.07.1966 у військовій частині НОМЕР_1 Закавказького ВО, що підтверджується анкетою запитом ІНФОРМАЦІЯ_2 та архівною довідкою Центрального архіву МО Російської Федерації від 09.01.2002 року. Згідно свідоцтва про хворобу №1485/638 від 07.07.1966 ВЛК Тбіліського ОВГ 367 встановлено діагноз сечокам`яна хвороба, стан після операції видалення каменю лівої ниркової миски. Як вбачається зі змісту вказаного свідоцтва, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 постановила: у відповідності до ст.63-б гр.І наказу Міністра оборони СССР за №275 від 1961 року позивача визнано непридатним у мирний час, придатним до нестройової служби у воєнний час; захворювання отримане в період проходження військової служби. Відповідач під час засідання штатної ВЛК Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ 11.12.2023 розглядав заяву (вх. №Т-8552 від 11.12.2023) ОСОБА_1 щодо перегляду причинного зв`язку захворювань з військовою службою та залишив без змін постанову про причинний зв`язок захворювання за свідоцтва про хворобу №1485/638 від 07.07.1966 ВЛК Тбіліського ОВГ №367. Однак, із змісту поданої позивачем заяви вбачається, що позивач просив розглянути його документи для визначення причинного зв`язку каліцтва, яке він отримав під час перебування у службовому відрядженні. Таким чином, суд вказує на те, що відповідач на засіданні штатної ВЛК Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ 11.12.2023 переглядав причинний зв`язок захворювань позивача з військовою службою, а не визначав причинний зв`язок, як про це просив позивач у поданій ним заяві, доказів зворотнього суду відповідачем не надано.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 260/3595/24 набрало законної сили - 20.12.2024.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року у справі “Шмалько проти України” вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів враховує, що в силу положень частини 4 статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За правилами частини 1 статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В свою чергу, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016, (далі - Закон №1404-VIII), а стаття 1 вказаного Закону визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень, що передбачає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині 1 статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Водночас за приписами частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд звертає увагу на те, що поняття “спосіб і порядок” виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Зміна способу і порядку виконання рішення суду це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви (вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 800/203/17).

Необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №1304/5584/12).

Процесуальним законодавством встановлено також такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Проаналізувавши предмет спору у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 260/3595/24, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024, що також підтверджується вступною частиною протоколу від 12.03.2025 за № 2025-0312-1345 в якому вказано, що розглянуто заяву ОСОБА_1 , ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду, постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2025 щодо перегляду причинного зв`язку його захворювання під час перебування у службовому відрядженні, також відповідні доводи містяться у позовних вимогах позивача із посиланням на судове рішення у справі №260/3595/24.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Таким чином, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у цій справі обрав не вірний спосіб захисту своїх прав шляхом подання позову про перегляд постанови оформленої протоколом № 2025-0312-1345 від 12.03.2025 року з підстав викладених у заяві ОСОБА_1 від 01.07.2025, оскільки вже є рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 260/3595/24, яке набрало законної сили і його вимоги задоволені шляхом зобов`язання Міністерства оборони України в особі Центральної Військово-лікарської комісії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2023 про визначення причинного зв`язку каліцтва, яке він отримав під час перебування у службовому відрядженні.

На думку колегії суддів, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, що у свою чергу, унеможливлює задоволення позову у цій справі.

Що ж до арґументів позивача про наявність ряду порушень Центральної військово-лікарською комісією Збройних Сил України при прийнятті протоколу № 2025-0312-1345 від 12.03.2025 року з підстав викладених у заяві ОСОБА_1 від 01.07.2025, то вони не мають будь-якого впливу на висновки суду викладеного вище у цій справі. Такі аргументи мають бути вирішені щодо виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 260/3595/24, яке набрало законної сили та їх впливу на відповідні дії посадових осіб відповідача, однак не у цій справі.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1, частин 2 та 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, колегія суддів роз`яснює, що позовні вимоги в цьому позові задоволенню не підлягають з мотивів, які наведені вище у цій постанові судом апеляційної інстанції, а в решті залишенню без змін, адже судом першої інстанції правильно прийнято рішення про відмову в задоволенні позову, відповідно апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі №260/6365/25 – змінити в частині мотивів відповідно до мотивувальної частини постанови апеляційного суду.

В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі №260/6365/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Ільчишин

судді В. В. Гуляк

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 11.05.26