Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №560/3943/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3943/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

11 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом від 19.03.2025 в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100 000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці за станом здоров`я після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, а саме за період з 17 лютого 2024 року по 07 жовтня 2024 року включно, з яких в період з 17 лютого 2024 року по 20 березня 2024 року перебування на стаціонарному лікуванні, а в період з 21 березня по 07 жовтня 2024 року перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарських комісій;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100 000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці за станом здоров`я після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, а саме за період з 17 лютого 2024 року по 07 жовтня 2024 року включно, з яких в період з 17 лютого 2024 року по 20 березня 2024 року перебування на стаціонарному л ікуванні, а в період з 21 березня по 07 жовтня 2024 року перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарських комісій.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 13.10.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо недотримання постанови КМ України від 28 лютого 2022 року N168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", зокрема, не видання наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди за час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, відповідно до довідок: від 23 травня 2024 року №8021; від 19 березня 2024 року №169; від 22 квітня 2024 року №376; 28 травня 2024 року №2065; від 02 липня 2024 року №2608; від 25 липня 2024 року №909; від 09 серпня 2024 року №977; від 07 жовтня 2024 року №4361.

Зобов`язав Військову частини НОМЕР_1 видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, відповідно до довідок: від 23 травня 2024 року за №8021; від 19 березня 2024 року №169; від 22 квітня 2024 року №376; 28 травня 2024 року №2065; від 02 липня 2024 року №2608; від 25 липня 2024 року №909; від 09 серпня 2024 року №977; від 07 жовтня 2024 року №4361, відповідно до вимог постанови КМ України від 28 лютого 2022 року N168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", враховуючи фактично виплачені суми та обставини встановлені у цій адміністративній справі. В решті вимог позову відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони фактично не оспорюють отримання солдатом Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 поранення пов`язаного із захистом Батьківщини, травма тяжкого ступеня та проходження ним лікування, відповідно до Довідок військової частини та ВЛК, що підтверджено також матеріалами справи, тому це не потребує доказуванню в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України.

Відповідно до п.4 витягу із наказу Військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2025 за №23 солдата ОСОБА_1 з 23.01.2025 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та знято з котлового забезпечення зі сніданку, а також вирішено провести належні йому виплати грошового забезпечення, зокрема: "... додаткову винагороду по "23" січня 2025 року пропорційно часу участі у таких діях та заходах." (арк. спр.61).

Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 0308.2025 за №2084/2391/15/4182 констатовано, що солдату ОСОБА_1 за період з 01.02.2024 по 31.10.2024, за лютий місяць 2024 року нараховано додаткової винагороди 100000 гривень, а до сплати 99327,59 гривень (арк. спр.103).

Отже, позивачу нараховано додаткову винагороду тільки за лютий місяць 2024 року у розмірі 100000 гривень, а до сплати 99327,59 гривень, і немає доказів цієї виплати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, частиною 1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з п.1-1 постанови КМ України від 28 лютого 2022 року N 168 " Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) встановлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацом 7 п.1-1 Постанови №168 визначено, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.

Відповідно до п.1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно наказів та виплати додаткової винагороди за час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, відповідно до довідок: від 23.05.2024 №8021; від 19 березня 2024 року №169; від 22 квітня 2024 року №376; 28 травня 2024 року №2065; від 02 липня 2024 року №2608; від 25 липня 2024 року №909; від 09 серпня 2024 року №977; від 07 жовтня 2024 року №4361, що підтверджено доказами, які перевірено судом.

При цьому, потрібно враховувати, що періоди лікування визначаються довідками ВЛК з урахуванням наказів про надання відпусток для лікування, яких сторони не надали суду, як і наказу про зарахування позивача у розпорядження (у наказі №23 від 23.01.2025 вказано, що ОСОБА_1 перебуває у розпорядженні командира), для врахування абзацу 7 п.1-1 Постанови №168.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, так як суб`єкт владних повноважень не спростував доводи та докази позивача. Відтак, належним захистом порушеного права позивача буде задоволення зобов`язальної вимоги, відповідно до встановлених обставин справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.