Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 11 травня 2026 р.
Справа: №580/3690/25
Суддя: Грибан Інна Олександрівна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/3690/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Кравченко Є.Д.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
04.04.2025 позивач звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії з 01.03.2025 урахуванням індексації, проведеної на підставі постанови КМУ від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»,
- визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку та виплати, починаючи з 01.03.2025, відповідно до постанови КМУ від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» у редакції, чинній зі змінами станом на 16.02.2022, щодо встановлення йому збільшення пенсії на 25% з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку КМУ коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії без обмеження її максимальним розміром;
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити з 01.03.2025 пенсію відповідно до ПКМУ №209 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, та виплатити з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити з 01.03.2025, як особі з інвалідністю внаслідок війни, зі встановленням збільшення пенсії на 25% з урахуванням індексації пенсії за 2022-2025 роки на визначений щороку КМУ коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ПМКУ №1381 у редакції, чинній зі змінами станом на 16.02.2022, без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, та виплатити з урахуванням фактично виплачених сум.
Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач всупереч законодавства застосував до розміру пенсії понижуючі коефіцієнти, встановлені вказаною вище постановою Уряду України, а також обмежив пенсію під час її індексації відповідно до постанови КМУ від 25.02.2025 №209.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що
позивачу з 01.01.2025 нарахована та виплачена пенсія у розмірі 25759,75грн, що відповідає розміру такої пенсійної виплати, визначеному згідно з постановою КМУ №1 з урахуванням індексації пенсії 1500,00грн, як встановлено постановою КМУ №209. Зважаючи на введення воєнного стану в Україні та загальновідомі обставини значного дефіциту Державного бюджету України і переорієнтування спрямованості основного масиву бюджетних асигнувань на забезпечення ефективного покриття потреб Сил Оборони України, суд дійшов висновку, що у межах чинного правового регулювання та стану суспільних відносин виплата позивачу пенсії у розмірі, визначеному прийнятим на виконання ст.46 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» підзаконним актом, є правомірною, а позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з`ясування судом першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права , просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове. Яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни. З 02.11.2007 року позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
З 01.01.2025 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, що згідно наявного в пенсійній справі розрахунку становить 28394,13 грн.
Разом з тим, розмір перерахованої пенсії обмежено максимальним розміром - 25759,75грн, - згідно з постановою КМУ від 03.01.2025 №1.
Згідно перерахунку пенсія перерахована із сум грошового забезпечення у загальному розмірі 18684,52 грн, основний розмір пенсії 80% грошового забезпечення у розмірі 14947,62 грн, з урахуванням індексації 21516,1 грн, з урахуванням доплати 28895,13 грн, індексація базового ОСНП 2025 - 1500,00грн, у т.ч. збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 21516,1 грн - 5379,03 грн; підсумок пенсії (з надбавками) становить - 30269,13 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 28394,13грн; з урахуванням максимального розміру пенсії 25759,75грн, пониження суми 28394,13грн згідно з постановою КМУ від 03.01.2025 №1.
04.03.2025 позивач звернувся заявою до відповідача, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанови КМУ від 25.02.2025 №209 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням виплачених сум.
Листом від 01.04.2025 відповідач на заяву позивача повідомив, що його пенсію перераховано з 01.03.2025, її розмір з урахуванням постанови КМУ від 03.01.2025 №1 становить 25759,75грн, у т. ч. індексація пенсії 1500,00грн, як встановлено постановою КМУ №209.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ).
Абзацом третім преамбули Закону № 2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами 1 і 1 статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
03 січня 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» №1 (далі - Постанова №1), пунктом 1 якої установив, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Пунктом 2 Постанови №1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії. При цьому такі коефіцієнти не застосовуються до осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
З наведеного вище вбачається, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та зазначеною постановою Кабінету Міністрів України фактично встановлено додаткові підстави для обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, шляхом застосування понижувальних коефіцієнтів до сум перевищення, що прямо суперечить частині третій статті 1-1 цього Закону.
У своїх рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не допускається внесення змін до інших законів, зупинення їх дії або їх скасування, оскільки це призводить до виникнення колізій у законодавстві. У разі необхідності змін до законів такі зміни мають вноситися окремими законами.
Крім того, у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України додатково наголосив, що зміна або обмеження прав і гарантій, установлених спеціальними законами, шляхом прийняття закону про Державний бюджет суперечить Конституції України, зокрема її статтям 6, 19 та 130.
Згідно з положенням частини третьої статті 8 Конституції України, її норми є нормами прямої дії.
Отже, у разі виникнення колізії між нормами Закону України «Про Державний бюджет України» та нормами спеціальних законів, які регулюють ті самі правовідносини, застосуванню підлягають саме положення спеціальних законів.
Таким чином, з огляду на те, що ні Закон №2262-ХІІ, ні Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачають обмеження розміру пенсій шляхом застосування понижувальних коефіцієнтів до сум, що перевищують десятикратний прожитковий мінімум, положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
У постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що «відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.».
Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та / чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», є протиправним.
Як вбачається з матеріалів справи, при перерахунку пенсії позивача підсумок пенсії (з надбавками) становив - 30269,13 грн. У зв`язку з тим, що розмір пенсії позивача перевищив десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідач застосував до пенсії позивача понижуючі коефіцієнти, передбачені Постановою №1, з урахуванням яких, розмір пенсії до виплати визначено урахуванням максимального розміру пенсії 28394,13грн; пониження суми 28394,13грн згідно з постановою КМУ від 03.01.2025 №1 до виплати склало 25759,75грн.
Колегія суддів зазначає, що положеннями статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови №1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-ХІІ, що не узгоджується із приписам статті 11 Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
Крім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно із статтею 46 Закону № 4059-IX та пункту 1 Постанови № 1 призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України. Поширення дії Закону № 4059-IX та Постанови № 1 на пенсії, що призначені відповідно до Закону України № 2262-XII, є грубим порушенням норм Конституції України, зокрема статей 8, 19 та 92.
Колегія суддів також звертає увагу, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Отже, Конституційний Суд України наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №120/1081/25 у подібних правовідносинах, у постанові від 11 вересня 2025 року вказав: «...що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема, до Закону № 2262-ХІІ, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Тому, враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), суд зазначає, що Закон № 4059-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.»
Крім цього, Верховний Суд у справі №120/1081/25 наголосив на тому, що зміни до Закону № 2262-ХІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнту, визначеного Постановою № 1), не вносилися.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori), «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Водночас зазначений бюджетний закон фактично обмежує розмір пенсії позивача, що порушує гарантії, закріплені у статтях 17 та 46 Конституції України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.
При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX та Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 11 вересня 2025 року у справі № 120/1081/25 та від 17 вересня 2025 року у справі №240/1202/25.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону №4059-IX та пунктом 1 Постанови № 1, не відповідають критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв`язку із чим, є протиправними.
З приводу обмеження пенсії максимальним розміром, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Стосовно безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, дійшов помилкового висновку про їх необґрунтованість. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду в цій частині, тому рішення суду підлягає скасуванню.
Щодо вимог апелянта про зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити з 01.03.2025 позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни, зі встановленням збільшення пенсії на 25% з урахуванням індексації пенсії за 2022-2025 роки на визначений щороку КМУ коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії відповідно до постанови КМУ №1381 у редакції, чинній зі змінами станом на 16.02.2022, колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (далі постанова КМУ №1381) установлено, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, статей 13 і 21 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.
Збільшення розмірів пенсій здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та інших доплат до пенсії.
Відповідач для виконання вказаної вище постанови Уряду України провів перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 та згідно зі вказаним вище перерахунком здійснив збільшення основного розміру пенсії позивача на (25%) від суми 21516,1грн (з урахуванням індексації за 2022-2025 роки) - 5379,03грн, тобто відповідач дотримався вимог вказаної постанови КМУ.
Доводи апелянта про те, що розрахунок з пониженням пенсії проведено із суми 28394,13 грн без урахування збільшення його пенсії на 25% за 2025 рік в сумі 375,00грн, необґрунтовані, оскільки таке збільшення згідно зі вказаним вище перерахунком пенсії становить 5379,03грн.
Колегія суддів також враховує, що вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити з 01.03.2025 позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни, зі встановленням збільшення пенсії на 25% з урахуванням індексації пенсії за 2022-2025 роки на визначений щороку КМУ коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії відповідно до постанови КМУ №1381 у редакції, чинній зі змінами станом на 16.02.2022, без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, та виплатити з урахуванням фактично виплачених сум також не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги були предметом розгляду у справі №580/9791/23. Доводи апеляційної скарги заперечень чи спростувань щодо цього не містять.
Крім того, позивач у заяві до відповідача від 04.03.2025 не просив здійснити такий перерахунок пенсії, а відповідач не відмовляв у його проведенні.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії з 01.03.2025 урахуванням індексації, проведеної на підставі постанови КМУ №209, а також щодо не проведення перерахунку та виплати, починаючи з 01.03.2025, відповідно до постанови КМУ №1381 у редакції, чинній зі змінами станом на 16.02.2022, щодо встановлення йому збільшення пенсії на 25% з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку КМУ коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії - не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнати протиправною відмови у перерахунку та виплаті пенсії з 01.03.2025 з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанови КМУ від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити з 01.03.2025 пенсію відповідно до ПКМУ №209 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та виплатити з урахуванням фактично виплачених сум скасувати та ухвалити в цій часині нове судове рішення, яким:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку з 01.03.2025 пенсії ОСОБА_1 урахуванням з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанови КМУ від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплатити з 01.03.2025 пенсію ОСОБА_1 відповідно до ПКМУ №209 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(повний текст постанови складено 12.05.2026р.)
Оригінал: reyestr.court.gov.ua