Вирок від 11 травня 2026 р. у справі №202/4292/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

202/4292/26

1-кп/202/1342/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 розглянув у спрощеному порядку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026047210000090 від 03.03.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпроперовську, громадянина України, із середньо освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, в посаді стрілець відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у військовому званні «солдат», в порядку ст. 89 ККУ, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

фактичні обставинм кримінального правопорушення які суд визнав встановленими :

20 січня 2026 року, близько 10 години 30 хвилин, знаходячись за адресою м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, ОСОБА_2 зайшов до пасажирського автобусу № 37 д.н. НОМЕР_1 , де перебував ОСОБА_3 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи з прямим злочинним умислом, направленим на спричинення останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді спричинення шкоди здоров`ю ОСОБА_3 та бажаючи їх настання у вигляді тілесних ушкоджень, знаходячись навпроти потерпілого, почав наносити своїми долонями удари в область голови та обличчя (не менше п`яти ), тим самим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна виличної ділянки справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженних наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.

Стаття( частини статті) закону, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнається винуватим: ч.2. ст. 125 КК України.

Застосовані судом правові процедури.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні призначений до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

В направленому обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що, враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також, до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого, яку він підписав в присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 , відповідно до якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, згоден з розглядом обвинувального акта судом у спрощеному провадженні та без його участі. У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Відповідно до заяви потерпілого ОСОБА_3 не заперечує щодо розгляду обвинувального акта судом у спрощеному провадженні без його участі згідно ч. 2 ст. 302 КПК України.

Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 не оспорює пред`явлене йому обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Докази, досліджені судом на підтвердження встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення:

До обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування.

Як встановлено судом, зазначені в обвинувальному акті обставини встановлені органом досудового розслідування на підставі:

Заяви про вчинення кримінального правопорушення від 11.02.2026 року;

протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3 від 09.03.2026 року та протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_3 з фото-таблицею, який показав, що 20.01.2026 він їхав в автобусі до якого зайшли військові, які вимагали надати документи, після того як він попросив військових показати свої документи один схопив його за руки, а інший наніс ОСОБА_3 один удар своєю рукою від праве око, а потім ще не менше як п`ять ударів по голові, після чого його витягнули за куртку на вулицю.;

висновком експерта № 851е від 19.03.2026 року, відповідно до якого, у потерпілого виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, садно виличної ділянки справа, що спричинені від не менш одного удару тупого твердого предмету, можливо кулаком нападника,, в термін, на який вказує обстежений, тобто 20.01.2026 року.. Виявлене тілесне ушкодження відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року, №6. Механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 09.03.2026 року, за участі потерпілого ОСОБА_3 ;

протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 09.03.2026 року, який зазначив, що 20.01.2026 року він разом із сином ОСОБА_6 їхав в автобусі №37, автобус було зупинено працівниками ТЦК. Після чого в автобус зайшли троє чоловіків одягнені в військову форму та почали говорити що зараз буде проходити перевірка військово-облікових документів. Один з цих чоловіків підійшов до мого сина та сказав щоб той показав свої документи. Після того як мій син пред`явив посвідчення інваліда, чоловік сказав що воно не дійсне і сказав моєму сину щоб від вийшов з автобусу. Через деякий час цей чоловік повернувся та знову почав вимагати від мого сина щоб той вийшов з автобусу, після цього мій син встав та почав у відповідь вимагати щоб люди в військовій формі показали свої посвідчення, після чого один з цих чоловіків штовхнув мого сина і він впав на сидіння, ОСОБА_7 почав нервувати та розмахувати руками, після чого один з чоловіків у військовій формі схопив його за руку а інший наніс не менше п`яти ударів по голові моєму сину. Потім я побачив, як ОСОБА_7 витягують з автобусу, та саджають до легкового автомобілю.

Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз`яснено та дотримано.

Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку, додані до нього матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною в межах пред`явленого обвинувачення.

Кваліфікація дій обвинуваченого

ОСОБА_2 повинен нести відповідальність за спричинення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я ОСОБА_3 , дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України..

Мотиви призначення покарання

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Також, суд ураховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.

Обставиною, яка пом`якшують покарання є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючі вищенаведене, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу.

Саме таке покарання, на думку суду, буде сприяти виправленню ОСОБА_2 ..

Витрати на залучення експерта відсутні.

Речові докази суду не надавались.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Речові докази суду не надавались.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя: ОСОБА_8