Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №201/7926/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/7926/25

Провадження № 1-кп/201/1049/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра у складі: судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025047130000199 від 03.06.2025 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свердловськ Луганської області, громадянина України, який одружений, є пенсіонером, утриманців не має, працює заступником начальника зміни ПАТ «Євраз ДМЗ», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

потерпіла ОСОБА_5

захисник ОСОБА_6

представник потерпілої ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

1.Обставини, які встановлені судом

02.06.2025 о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи у будинку за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , вступив в словесний конфлікт з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого, на ґрунті особистих неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_5 у нього раптово виник умисел, направлений на спричинення умисного легкого тілесного ушкодження потерпілій.

Далі, перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, передбачаючи настання можливих суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, стоячи справа, обличчям до потерпілої на відстані витягнутої руки, тильною поверхнею своєї лівої руки наніс 1 (один) удар в область правої щоки потерпілої ОСОБА_5 .

В результаті своїх умисних протиправних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді двох синців на нижньому повіці та виличній ділянці справа.

Виявлені тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_5 як кожне окремо, так і у сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися в нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, кваліфіковані за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

2.Позиція обвинуваченого

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку не визнав, зазначив, що дійсно в той день штовхнув ОСОБА_5 , втім рукою її не бив. На такі дії його спровокувала ОСОБА_5 . Наголосив, що потерпіла все збрехала і здійснила на нього наклеп. Підтвердив, що в той день він дійсно виносив речі, клав їх на диван. Тоді виконувалося рішення суду. Він був тверезий, але був збуджений. ОСОБА_8 в коридорі перегородила йому шлях. І він її відштовхнув плечем в її плече, аби пройти повз неї. Рукою він її не бив. Але це було десь о 10-00 годині, а не в 17-00 годині. Вважає, що тоді ОСОБА_9 вдарила її мама ОСОБА_10 , яка до цього, були такі випадки, била її по обличчю. Зауважив, що сусідка - свідок ОСОБА_11 обмовила його з метою помсти, оскільки раніше вона пропонувала йому стати його дружиною, але він їй відмовив. Після свого допиту в судовому засіданні декілька разів вигукнув ОСОБА_5 «будь ты проклята !!!», на що від головуючого судді отримав попередження.

3.Позиція захисника

Захисник ОСОБА_6 наголосив на відсутності доказів заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_10 , у зв`язку з чим просив його виправдати внаслідок недоведення його вини.

4.Позиція потерпілої

Потерпіла ОСОБА_5 просила призначити максимальне покарання, встановленого санкцією інкримінованої статті, надала наступні покази. Обвинуваченого я знаю, він є моїм батьком. З 2014 року я проживала в м. Мелітополі, а з 30.03.2022 року я виїхала в Швейцарію, була один місяць в окупації. В кінці квітня 2025 року я приїхала в м. Дніпро. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла моя рідна сестра ОСОБА_12 , яка була рідною дочкою мого батька – обвинуваченого ОСОБА_3 . Я залишилась в Дніпрі підтримати свою матір ОСОБА_10 . Ми поховали прах сестри. Моїй матері зателефонував державний виконавець на телефон і повідомив, що він хоче прийти на АДРЕСА_1 для виконання судового наказу. Далі на початку червня 2025, а саме 02 червня, приблизно в 16-00 годині він прийшов на АДРЕСА_1 і хвилин через п`ять прийшов ОСОБА_3 у п`яному вигляді. На мій погляд, він спочатку мене не впізнав, а потім впізнав. Як тільки ОСОБА_3 прийшов до будинку він одразу влаштував сварку. Він почав виштовхувати речі з кімнати моєї сестри. Я йому казала, що навіть 40 днів не пройшло, але він все одно продовжував це робити. На мій погляд, це була з його боку провокація, щоб змусити мою маму на емоції і спровокувати сварку. В будинку на той час були: державний виконавець (чоловік) із своєю співробітницею, вона знімала на відео камеру, також були сусідка ОСОБА_13 , сусідка ОСОБА_14 , я і моя мама ОСОБА_10 . Далі ОСОБА_15 вискочив на вулицю в гараж і повернувся із сокирою, якою став всім погрожувати. Далі державний виконавець просив його заспокоїтися і покласти сокиру. Далі ОСОБА_3 продовжив бігати з сокирою, державний виконавець йому говорив, щоб він поклав її, і в решті решт він її поклав. Далі ОСОБА_3 зайшов в дальню кімнату, де була розташована моя спальня, сказав, що буде там палити. Він побачив в тій кімнаті мої особисті речі: гроші (обгорнуті резинкою), паспорт і ланцюжок з кулончиком. Далі він вийшов із кімнати, закрив її на ключ і побіг у бік виходу на вулицю. В цей момент я стояла в коридорі, який був дуже вузьким, і ОСОБА_3 , проходячи біля мене, один раз вдарив мене по правій частині обличчя (щоці) тильною поверхнею лівої руки. Я стояла до нього боком правою частиною, а він йшов до мене з правої сторони (за спиною у мене був акваріум). Там далі був синець під оком, можливо від кільця на його пальці. Це було десь о 17-00 годині. Далі ОСОБА_3 вийшов на вулицю. Я покликала державного виконавця і попросила його, щоб той попросив ОСОБА_3 відкрити двері в кімнату. Далі ОСОБА_3 повернувся з вулиці і сказав, що він не закривав двері, ключ від замка не брав. Хтось викликав поліцейських. Вони приїхали, але про цей я не знала. Далі я довідалася, що на вулиці вони розмовляли з ОСОБА_3 і моєю мамою. І далі поліцейські уїхали, не заходячи в будинок. Далі ОСОБА_3 в будинок не повертався. Медичне освідування я пройшла наступного дня. В коридорі в момент нанесення мені удару була сусідка ОСОБА_13 і дівчина, яка прийшла з державним виконавцем, ПІБ її не знаю. Наголошую, що від ОСОБА_3 різко несло алкоголем. Від ОСОБА_3 мені вибачень не надійшло. Відшкодування шкоди від нього не було, він навіть не намагався зі мною зв`язатися. Прошу призначити покарання у виді громадських робіт.

5. Докази, які досліджені в судовому засіданні

Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини, його винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку знайшла своє підтвердження у досліджених в судовому засіданні доказах, якими є:

1. Висновок судово-медичного експерта № 1553 від 03.06.2025, відповідно до якого при огляді у потерпілої ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: два синця на нижньому повіці та виличній ділянці справа, що спричинені від не менш ніж одного удару тупого (тупих) твердого предмету (предметів), в термін, на який вказує обстежена, тобто 02.06.2025. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: п. 2.3.5. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6 (т. 1 а.п. 24-25);

2. Протокол проведення слідчого експерименту від 03.06.2025 за участю потерпілої ОСОБА_5 , відповідно до якого потерпіла ОСОБА_5 показала механізм нанесення їй ОСОБА_3 тілесного ушкодження (т. 1 а.п. 34-39);

3. Висновок експерта № 1602е від 09.06.2025, відповідно до якого експерт на поставлені перед ним питання надав наступні відповіді:

1. У потерпілої ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: два синця на нижньому повіці та виличній ділянці справа, що спричинені від не менш ніж одного удару тупого (тупих) твердого предмету (предметів), в термін, на який вказує обстежена, тобто 02.06.2025. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: п. 2.3.5. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.

2. Різноплощинне розташування встановлених тілесних ушкоджень виключає можливість їх виникнення внаслідок самостійного падіння з висоти власного зросту на рівне тверде покриття, а також від падіння, після надання тілу прискорення.

3. Тілесні ушкодження розташовані ви місці доступному для спричинення власноруч, однак не характерні виникненням.

4. Механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 03.06.2025 за участю потерпілої ОСОБА_5 (т.1 а.п. 44-46);

4. З відеозапису з особистого телефону свідка ОСОБА_16 судом встановлено таке. У приміщенні будинку знаходиться ОСОБА_3 , який одягнутий у кросівки білого кольору, штани білого кольору, сорочку білого кольору із написами синьо-чорного кольору також на ньому одягнута сумка чорного кольору через плече та справа на поясі одягнута інша сумка чорних кольорів. ОСОБА_3 виносить текстильні речі із одної із кімнат приміщення у якому здійснюється відеозапис. Видно, що у ОСОБА_3 на безіменному пальці лівої руки одягнутий перстень (печатка). У момент своїх дій ОСОБА_3 конфліктує із жінкою (на відеозаписі її не видно, однак чутно жіночий голос). Разом із цим ОСОБА_3 постійно виражає невдоволення щодо вказаної жінки та обвинувачує її у її чоловіках. Також на відеозаписі видно іншого чоловіка, який одягнутий у кросівки синього кольору із білою підошвою, штани чорного кольору та футболку чорного кольору (свідок ОСОБА_17 ). У цей час на відео чутно інший жіночий голос та на відеозаписі з`являється ОСОБА_5 , яка одягнута у плаття білого кольору із плямами чорного кольору. Далі ОСОБА_3 виносить із вищевказаної кімнати клітку із двома папугами та у момент, коли ставить її на підлогу, конструкція клітки ламається і папуги вилітають з неї. Протягом всього часу ОСОБА_3 виражається у бік присутніх у вказаному приміщенні образами та вкінці відеозапису погрожує забити двері цвяхами (т. 1 а.п. 60);

5. Протокол проведення слідчого експерименту від 19.06.2025 за участю свідка ОСОБА_11 , відповідно до якого свідок показала механізм нанесення потерпілій ОСОБА_5 тілесного ушкодження ОСОБА_3 (т. 1 а.п. 76-81);

6. Постанова Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27.05.2019, якою визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 170,00 гривень. Відповідно до зазначеної постанови, 16 травня 2019 року, близько 15 години 30 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, влаштував сімейний конфлікт із ОСОБА_10 , під час якого висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, та погрожуючи фізичною розправою, відштовхнув потерпілу руками, чим вчинив домашнє насильство, тобто здійснив фізичне та психологічне насильство, в наслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_10 , таким чином вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173?2 КУпАП (т. 2 а.п. 106-108).

В судовому засіданні допитані свідки, які розповіли про таке.

7. Свідок ОСОБА_18 - я є сусідкою ОСОБА_19 і ОСОБА_15 . Влітку більше півроку тому ввечері десь о 17-00 годині за адресою АДРЕСА_1 ввечері мені зателефонувала ОСОБА_20 (мама потерпілої ОСОБА_19 ) і попросила підійти. Я прийшла к ним в будинок, ОСОБА_19 була в сльозах, там були ОСОБА_20 (мама потерпілої), ОСОБА_8 (потерпіла), ОСОБА_13 , ОСОБА_21 і представники виконавчої служби (чоловік і жінка). Держвиконавці попросили прослухати і підписати мене якійсь виконавчий документ щодо права ОСОБА_22 користуватися житловим приміщенням у цьому будинку. ОСОБА_23 вів себе неадекватно, він кричав, ображав присутніх, зокрема ОСОБА_24 і ОСОБА_25 , також у нього в руках була сокира. ОСОБА_26 йому робила зауваження, на що він її ображав. Потім, коли домовилися про дату і час, коди будуть ОСОБА_22 віддавати ключи від хати, він сказав, що він тут господар, буде користуватися всіма приміщеннями, він пішов у дальню кімнату і сказав, що буде курити цигарку, має на це право, на що ОСОБА_8 сказала, що він цього робити не буде. Ту дальню кімнату займала ОСОБА_8 , в ній були її особисті речі. ОСОБА_23 зачинив кімнату на ключ і забрав його з собою. Там вузький коридор. Освітлення в коридорі було від ламп. Я, ОСОБА_26 , ОСОБА_8 стояли в коридорі. Коли ОСОБА_23 проходив у наш бік, у ОСОБА_22 з ОСОБА_27 продовжилася суперечка. ОСОБА_23 сказав ОСОБА_28 «я тебе вдарю», жестикулюючи при цьому, він сильно розмахував руками. Там напроти мене в коридорі стояла ОСОБА_29 . ОСОБА_23 і ОСОБА_8 стояли від мене на відстані приблизно 3 метри. Далі ОСОБА_23 вийшов з хати на двір. Я також десь через 5 хвилин вийшла. У дворі ОСОБА_23 розмовляв з жінкою – держвиконавцем. Я повернулася в хату, аби попередити присутніх, що ОСОБА_23 у дворі, що у нього можна забрати ключ від кімнати, яку він зачинив. В цей момент ОСОБА_20 , ОСОБА_8 і чоловік – дервиконавець вирішували чи викликати поліцію. ОСОБА_20 почала телефонувати в поліцію. Я думала, що виклик в поліцію стосувався того, аби забрати ключ у ОСОБА_22 . Далі я вийшла із того будинку і пішла до свого будинку. Момент удару ОСОБА_30 я не бачила. Звуку ляпаса я не чула. Потім через деякий час (десь два - три дні) ОСОБА_20 показала на телефоні фото ОСОБА_31 , у неї був синець на обличчі під оком. ОСОБА_20 сказала, що ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_23 .

8. Свідок ОСОБА_10 - ОСОБА_3 є моїм колишнім чоловіком, а ОСОБА_5 це наша спільна дочка. 02.06.2025 до мене за адресою АДРЕСА_1 повинен був прийти на 16-00 державний виконавець. Коли він прийшов (час я не запам`ятала), у будинку були ОСОБА_3 , моя дочка ОСОБА_8 , виконавець був з помічницею. Далі виконавець запросив двох свідків (сусідів) і я покликала ОСОБА_32 і ОСОБА_33 . ОСОБА_3 був в неадекватному стані. На той час напередодні у мене померла дочка. Це також дочка ОСОБА_3 . Він став викидати її речі. Я просила залишити їх і не викидати. Дочекатися 40 днів після смерті. Далі ОСОБА_3 пішов в гараж і повернувся з сокирою. Говорив, що все тут порубає. ОСОБА_8 сказала йому, що у нього дочка померла, а ОСОБА_3 сказав «ну і досвідос з нею». ОСОБА_3 був у алкогольному сп`янінні. Я у цьому точно впевнена, бо ми прижили у шлюбі разом 36 років і я його добре знаю. Протягом цих 36 років ОСОБА_3 мене і ОСОБА_9 постійно бив і ногами і руками, колись ОСОБА_28 перебив вену на нозі, а я тиждень не ходила на роботу, бо була дуже побита ним. Бив і старшу дочку, у 14-річному віці він до неї сексуально домагався. І у них виникли неприязнені відносини. Далі він закрив кімнату на ключ, в якій мешкала померла дочка. Далі він побіг в кімнату ОСОБА_31 , сказав, що буде там курити. Він ображав нецензурною лайкою ОСОБА_9 . Далі ОСОБА_8 сказала мені, що ОСОБА_3 її вдарив в коридорі рукою по обличчю, ще і штовхнув. Момент удару я не бачила. Це було десь о 17-00 годині. В той момент ОСОБА_8 стояла в коридорі біля стіни і він проходив біля неї. Далі ОСОБА_3 вибіг на вулицю. Далі ми викликали поліцію, але поліцейські не приїхали і нам запропонували самостійно прийти в райвідділ, щоб написати заяву на ОСОБА_3 з приводу його удару ОСОБА_28 . Від удару ОСОБА_3 у ОСОБА_31 утворився синець під лівим оком (але точно чи лівий чи правий я не пам`ятаю). Ми прийшли в поліцію, нам запропонували пройти СМЕ, ОСОБА_8 пройшла, отримала висновок. Я розповіла про удар ОСОБА_3 своїм знайомим і друзям.

9. Свідок ОСОБА_16 - я працюю державним виконавцем Соборного відділу у м. Дніпро Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Я з моїм колегою ОСОБА_17 прибули до місця проживання ОСОБА_5 і інших боржників. Дату і адресу я не пам`ятаю, можливо в червні 2025 року, другого числа. Ми прийшли з метою виконання немайнового виконавчого провадження, а саме вселення ОСОБА_3 у будинок за рішенням суду. У дворі домоволодіння були присутні ОСОБА_34 та її мати. Потім прибув ОСОБА_15 . Далі ОСОБА_15 увірвався у будинок і став перевертати особисті речі боржників за виконавчим провадженням – ОСОБА_35 і її матері, жбурляв речі, перекинув клітку з папугами і вони вилетіли з клітки у кімнату. Я почала знімати на свій мобільний телефон дії ОСОБА_15 . Він вів себе неадекватно. Він виражався нецензурною лайкою до ОСОБА_31 та її матері, ображав їх. ОСОБА_8 намагалася зупинити ОСОБА_15 розмовами, але він не припиняв свої дії і не хотів іти на будь-який контакт. ОСОБА_15 забрав ключі і закрив двері в кімнату. Потім ми всі перейшли до коридору, де сталася сутичка між ОСОБА_27 і ОСОБА_15 , яка полягала в тому, що він під час того, коли проходив повз ОСОБА_31 у коридорі, дуже сильно жбурнув її по обличчю, а саме правої щоки, своєю рукою, наніс їй один удар. Я це бачила. ОСОБА_8 була в шоці, оніяковіла. ОСОБА_8 схопила себе за обличчя. Я стала між ними аби припинити сварку і конфлікт був припинений. ОСОБА_8 не била ОСОБА_15 . Хтось викликав поліцейських, вони приїхали і уїхали, сказали, що то була сімейно-побутова сварка і прийде дільничний. Внаслідок конфлікту були перенесені виконавчі дії на іншу дату. На виконавчі дії ми запросили двох сусідів. ОСОБА_8 і її мама нецензурно не лаялись. Від ОСОБА_15 був запах алкогольного перегару. Також я бачила в руці ОСОБА_15 сокиру і він нею погрожував ОСОБА_28 і її матері.

10. Свідок ОСОБА_17 - у мене було виконавче провадження, на той час я працював державним виконавцем у Соборному районному відділі ДВС у м. Дніпрі. Згідно судового рішення я повинен був виконати його щодо вселення ОСОБА_15 у будинок, де проживала ОСОБА_36 заздалегідь погодив дату нашого виходу зі сторонами. Я разом з колегою ОСОБА_16 вийшли на об`єкт за адресою вул. Армійська, номера будинку я не пам`ятаю. Це було на початку літа минулого року. Ми зустрілися о 17-00 годині. Там були ОСОБА_19 і її мама. Це було десь після 17-00 години. Далі прийшов ОСОБА_15 . Він не став нікого слухати, увірвався у будинок. Почав з усіма сваритися, у нього була неадекватна поведінка, від нього був запах алкоголю. Він зайшов в одну з кімнат і почав викидати всі речі з неї. Він ігнорував моє попередження про незаконність його дій. Я почав писати акт державного виконавця. В цей момент ОСОБА_15 почав бігати по всьому домоволодінню. Далі ОСОБА_15 вдарив ОСОБА_37 по обличчю рукою один раз, але я цей момент не бачив. Вона одразу від удару закричала. І одразу сказала про удар. Я бачив, що у неї було червоне обличчя образу після удару. До цього у неї не було червоним обличчя. Після того ОСОБА_15 пішов звідти. Весь цей час він нецензурно виражався нецензурною лайкою у бік ОСОБА_35 . Моя колега щось записала на свій телефон.

11. Свідок ОСОБА_11 - ОСОБА_15 і ОСОБА_19 є моїми сусідами. У нас були сусідські нормальні відносини. Мене запросили бути свідком коли були виконавчі дії. У будинку (номеру я не пам`ятаю) по вул. Армійська були ОСОБА_8 , її мама, двоє виконавців, ОСОБА_15 та сусідка. ОСОБА_15 вів себе неадекватно, агресивно до всіх, бігав по будинку, у тому числі з сокирою. Це було після обіду. Далі в коридорі ОСОБА_15 проходив поруч з ОСОБА_27 і я побачила, як ОСОБА_15 вдарив ОСОБА_9 рукою (якою не пам`ятаю) наосліп по її обличчю. У ОСОБА_15 був перегар з ротової порожнини. Після цього у ОСОБА_31 виник синець біля ока (якого я вже не пам`ятаю). Зі мною проводився слідчий експеримент, де я все показала.

6.Оцінка Суду

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series ОСОБА_38 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого, потерпілого та свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

На думку суду, винуватість ОСОБА_3 у кримінально-караному діянні є доведеною на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у їх взаємозв`язку відповідно до приписів ст. 94 КПК України.

Суд визнає показання потерпілої ОСОБА_5 належними та достовірними, оскільки вони є послідовними, логічними та повністю узгоджуються з іншими доказами.

Особливу увагу суд приділяє показанням свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Як державні виконавці, вони є незацікавленими особами (процесуальними суб`єктами), які перебували на місці події у зв`язку з виконанням службових обов`язків. Свідок ОСОБА_16 чітко підтвердила факт удару рукою в обличчя, а свідок ОСОБА_17 підтвердив миттєву реакцію потерпілої (її крик та почервоніння її обличчя).

Експерт встановив, що характер ушкоджень (два синці у виличній ділянці) відповідає саме удару тупим предметом, а не падінню чи випадковому зіткненню.

Проведені слідчі експерименти за участю потерпілої та свідка ОСОБА_11 продемонстрували ідентичний механізм нанесення удару, що повністю спростовує версію обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_11 підтвердила, що бачила сам момент удару ОСОБА_3 по обличчю рукою потерпілій.

Суд оцінює показання ОСОБА_3 як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності. Його версія подій відхиляється судом з огляду на наступне:

- обвинувачений стверджує, що лише "штовхнув плечем", проте наявність синців на обличчі потерпілої неможлива при контакті "плече-в-плече".

- заява про те, що потерпілу вдарила мати, або що свідок ОСОБА_11 його обмовляє через особисту образу, не підтверджена жодним доказом і виглядає як надумана спроба дискредитувати свідків.

- агресивна поведінка обвинуваченого під час судового засідання (прокльони на адресу доньки) та зафіксована на відео агресія і конфлікт у будинку підтверджують його збуджений стан та схильність до насильства в момент вчинення правопорушення.

- дослідженою у судовому засіданні постановою Жовтневого районного суду від 27.05.2019 факт притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство) щодо колишньої дружини свідчить про сформовану та стійку схильність особи до вирішення побутових конфліктів шляхом фізичного та психологічного тиску.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 діяв з прямим умислом. Конфліктна ситуація та неприязні відносини стали підґрунтям для раптового бажання завдати болю та ушкоджень потерпілій. Використання тильної сторони руки, на якій був перстень (згідно з відеозаписом), свідчить про усвідомлення ним сили та наслідків удару.

Висновок

Таким чином, суд, керуючись стандартом доказування «поза розумним сумнівом», вважає встановленим факт нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_5 .

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд зазначає, що вони є належними, допустимими та достовірними, не містять суперечностей і повністю узгоджуються між собою. Ці докази дозволяють суду дійти однозначного висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому діяння.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про повну доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження. Дії обвинуваченого за вказаною статтею кваліфіковані вірно, а обставини справи встановлені на підставі вичерпного обсягу зібраних та досліджених судом доказів

7.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудний у розумінні ст. 19 КК України.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання", за якими суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Крім того, суд враховує положення ст. 9 Конституції України, ч. 2 ст. 8 КПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких суди при розгляді справ зобов`язанні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерела права.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий суд.

Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, виходячи з положень ч. 2 ст. 12 КК України, віднесено законом до категорії кримінального проступку.

Обставин, які в силу ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставиною, яка, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах (п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК).

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд також враховує особу обвинуваченого, який одружений, є пенсіонером, утриманців не має, працює, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, шкоду не відшкодував, перед потерпілою не вибачився, вину не визнав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, відсутності обставин, які пом`якшують покарання, і наявності обставини, яка її обтяжує, даних про особу обвинуваченого, думки потерпілої та прокурора про вид покарання, на думку суду, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді штрафу, встановленого санкцією інкримінованої статті, оскільки інші види покарання (громадські роботи та виправні роботи) з огляду на досягнення пенсійного віку обвинуваченим, призначити неможливо.

Крім того, оскільки кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, є таким, що пов`язане з домашнім насильством, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 за наслідками вчиненого ним правопорушення є кривдником, а потерпіла (його дочка) ОСОБА_5 є постраждалою особою від домашнього насильства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", згідно якого "Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі", а "Особа, яка постраждала від домашнього насильства, - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі".

Згідно ст. 28 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", суб`єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм. Кривдник повинен мати можливість відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою на добровільній основі. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб`єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. Притягнення кривдника до відповідальності за непроходження програми для кривдників не звільняє його від обов`язку пройти таку програму.

Тому, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 як кривднику необхідно призначити обмежувальні заходи, що передбачені ст. 91-1 КК України, а саме: направлення для проходження програми для кривдників.

Програми для кривдників виконують, згідно ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», - суб`єкти, відповідальні за виконання такої програми - місцева державна адміністрація та орган місцевого самоврядування, а органом, що здійснює профілактичний облік кривдників і профілактичну роботу з ними - здійснює орган Національної поліції України - уповноважений підрозділ органів Національної поліції України, тому копія вироку для виконання підлягає направленню до Дніпровської міської ради та до ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстави для застосування положень ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання відсутні.

8.Вирішення цивільного позову

Цивільний позов не заявлений.

9.Вирішення питання про долю речових доказів

Судом вирішується питання про речові докази у справі в силу ч. 9 ст. 100 КПК України, яка відповідно передбачає, що питання про долю речових доказів і документів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження в тому випадку, якщо такі речові докази або документи були надані суду.

10.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому не застосовувався, клопотань про його застосування не надходило, враховуючи вимоги ст. ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і дані про його особу, суд не вбачає підстав для його застосування.

У кримінальному провадженні процесуальних витрат на проведення судово-медичних експертиз немає.

Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальні заходи, поклавши на нього обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме: направлення для проходження програми для кривдників на строк 1 (один) місяць.

Згідно ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» для виконання програми для кривдників копію вироку після набрання законної сили направити до Дніпровської міської радита до ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.

ОСОБА_3 попередити про кримінальну відповідальність за ст. 390-1 КК України за умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, зокрема за умисне ухилення від проходження програми для кривдників.

Цивільний позов не заявлений.

Запобіжний захід не застосовувався.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Речові докази:

- оптичний диск з відеозаписом події – залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (т. 1 а.п. 60).

Роз`яснити засудженому, що він зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально - виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу. У разі несплати засудженим штрафу у вказаний строк, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати не сплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд м. Дніпра протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Суддя ОСОБА_1