Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №161/25651/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/25651/25

Провадження № 2/161/1386/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

секретаря – Вегери Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Торчинської селищної ради Луцького району про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідачів про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Покликається на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно. За життя бабусі, вона постійно доглядала її, проживала разом з нею в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вважала, що прийняла спадщину.

Разом з тим, вона та бабуся були зареєстровані за різними адресами і даний факт є перешкодою в оформленні спадщини.

У зв`язку з чим, просить встановити факт її спільного постійного проживання в АДРЕСА_1 в разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини. Крім того, просила визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

В ході розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив встановити лише факт постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Не заперечував щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, заявлені вимоги визнає та не заперечує щодо їх задоволення.

Представник заінтересованої особи – Торчинської селищної ради Луцького району в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений судом належним чином. Заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не подав, а тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, заслухавши показання свідків, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 є внучкою ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження, одруження та архівною довідкою (а.с. 11-12, 14-16).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 30.12.2013 року вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

При цьому, допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду вказали, що ОСОБА_3 постійно проживала разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 в до моменту відкриття спадщини.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт спільного проживання позивача із померлою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 в мав місце, а тому, дослідивши в сукупності представлені письмові докази, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 282-282, 315 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Заінтересована особа – Торчинська селищна рада, адреса: Волинська область, Луцький район, с-ще Торчин, вул. Незалежності, 82, ЄДРПОУ – 04333158.

Повний текст рішення складений 01 травня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк