Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №420/19618/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19618/25

Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

при секретарі – Потомському А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року по справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просило стягнути податковий борг у розмірі 398 816,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника, податкова заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом становить 398 816,27 грн, що виникла на підставі винесених податкових повідомлень-рішень про нарахування штрафних санкцій. У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, на адресу відповідача направлялась податкова вимога, проте заборгованість відповідачем не сплачено.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму заборгованості:

- По штрафним санкціям, що застосовуються відповідно до Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спиту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” - 10691 грн 18 коп. на бюджетний рахунок UA958999980314080561000015688, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37607526, КБК 21081500, отримувач коштів ГУК в Од.обл./с.Фонтанка/21081500;

- По штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг – 388125 грн 09 коп. на бюджетний рахунок UA898999980313070104000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37607526, КБК 21080900, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./21080900.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що під час дії воєнного стану діє мораторій на проведення планових та позапланових перевірок, заходів державного нагляду (контролю).

Вказує, що подані позивачем до суду копії, які зроблено із копій не відповідають вимогам статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме належності, допустимості, достовірності, достатності доказів, вони на містять інформацію щодо предмета доказування, не підтверджують заявлені вимоги, одержані з порушенням порядку, встановленого законом, на них не можна встановити дійсні обставини справи, вони не дають змоги дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Посилається на те, що судом першої інстанції відсутність узгодженості грошового зобов`язання до уваги не було взято.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована 29.03.1999 року, номер запису в реєстрі: 25380170000002000, дата запису в реєстрі: 09.08.2006, основний вид економічної діяльності: КВЕД 47.11 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (відповідь № 2120384 від 11.12.2025).

Згідно цієї ж відповіді з Реєстру, місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1 .

04 серпня 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) період з 20.08.2021 року по закінчення фактичної перевірки.

За результатами фактичної перевірки складено акт № 522/15/17/РРО/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення, зокрема, п.2, п.11 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95 ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (зі змінами та доповненнями); ст.41-1 Закону України від 19.12.95 №481/95-Вр “Про державне регулювання виробництва та обігу спиту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” (зі змінами та доповненнями); п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (а.с. 31-34).

Копія вищезазначеного акту направлялась на адресу ОСОБА_1 , проте відповідно до листа АТ “УКРПОШТА” була повернута з відміткою “за закінченням терміну зберігання” (а.с. 29).

14 жовтня 2022 року на підставі акту перевірки від 12.08.2022 року, зареєстрованого 15.08.2022 року №522/15/17/РРО/ НОМЕР_1 , ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 7031/15-32-07-06, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 384770,38 грн, та № 7032/15-32-07-06, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 10000,00 грн (а.с. 23-24).

Вказані податкові повідомлення-рішення від 14.10.2022 року направлялись на податкову адресу ОСОБА_1 , проте відповідно до листа АТ “УКРПОШТА” на запит ГУ ДПС, були повернуті відправнику 03.11.2022 з відміткою “за закінченням терміну зберігання”.

Даних щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суду не надано, як і не надано доказів оплати визначеної суми грошового зобов`язання.

З метою погашення заборгованості податковим органом прийнято податкову вимогу форми “Ф” від 14 січня 2025 року № 4-25, яка направлялась на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується фіскальним чеком від 15.01.2025 (а.с. 22).

Згідно довідки про наявність заборгованості, розрахунку заборгованості, даних облікової картки платника податків ОСОБА_1 не сплачено заборгованість у розмірі 398816,27 грн, що складається з заборгованості по штрафним санкціям, що застосовуються відповідно до Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спиту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” - 10691 грн 18 коп., та заборгованості по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг – 388125 грн 09 коп. (а.с. 6).

Даних щодо сплати відповідачем ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на дату розгляду справи суду не надано, у зв`язку з чим податковий орган звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки даних щодо сплати відповідачем ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на дату розгляду справи суду не надано, а податкові повідомлення рішення не оскаржено, стягнення податково боргу є правомірним, а позовні вимоги обґрунтованими.

Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1);

- податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (пп.14.1.153 п.14.1);

Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 цього Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями статті 56 Податкового кодексу України установлено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

За положенням пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, яка оскаржується, вважається неузгодженою.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У свою чергу, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Зміст статей 54 та 56 ПК України свідчить, що узгодженою є сума грошового зобов`язання, яку:

- платник податків самостійно обчислив та задекларував у строки, встановлені цим Кодексом,

- контролюючий орган визначив самостійно шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, після закінчення процедури їх адміністративного чи судового оскарження.

З вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов`язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що у разі оскарження податкового повідомлення-рішення до суду, сума податкового зобов`язання, зазначена в ньому, вважається неузгодженою до моменту набрання законної сили рішенням суду. Це означає, що поки суд не винесе остаточне рішення, податковий борг, що виник на основі цього рішення, не може бути стягнутий.

Відтак, ключовим при вирішенні даного спору питанням є з`ясування факту наявності або відсутності податкового боргу, тобто податкового зобов`язання позивача, яке є узгодженим, проте не сплаченим у встановлені законом строки.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що станом на дату подачі позову, відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом становить 398 816 грн. 27 коп, а саме:

Заборгованість по штрафним санкціям, що застосовуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» виникла в результаті:

нарахування штрафних санкцій згідно Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №7032/15-32-07-06 від 14.10.2022 року в сумі 10 000 грн. 00 коп.

нарахування пені відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України в загальній сумі 691 грн. 18 коп.

Заборгованість по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг виникла в результаті:

Нарахування штрафних санкцій згідно Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №7031/15-32-07-06 від 14.10.2022 року в сумі 384 770 грн. 38 коп.

Нарахування пені відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України в загальній сумі 3 354 грн. 71 коп.

Тобто за результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 7031/15-32-07-06, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 384770,38 грн, та № 7032/15-32-07-06, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 10000,00 грн

Вказані податкові повідомлення-рішення від 14.10.2022 року направлялись на податкову адресу ОСОБА_1 , проте відповідно до листа АТ “УКРПОШТА” на запит ГУ ДПС, були повернуті відправнику 03.11.2022 з відміткою “за закінченням терміну зберігання”

З метою погашення заборгованості податковим органом прийнято податкову вимогу форми “Ф” від 14 січня 2025 року № 4-25, яка направлялась на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується фіскальним чеком від 15.01.2025

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).

Зазначена норма кореспондується і з абзацом третім пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Враховуючи викладені вище обставини, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17798/18 та від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19.

Також, суд враховує висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №812/821/17. Зокрема, Верховний Суд вказав, на пункт 42.2 статті 42 ПК України, у якому закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

При цьому, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за будь-якими офіційно вказаними адресами будь-то електронної пошти або адресою місцезнаходження.

У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку із цим негативних для такого платника податків наслідків.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №825/1109/16, від 20.10.2020 у справі №140/30/20, від 14.07.2022 у справі №120/479/21-а.

Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про винесення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України). Податкова вимога на цей час не відкликана, а тому повторно не надсилалась.

Разом з тим, відповідних належних доказів на підтвердження сплати відповідачем, визначеної суми податкового боргу, чи її оскарження, до суду першої та апеляційної інстанцій також не надано.

За таких обставин, грошове зобов`язання, визначене податковими повідомленнями-рішеннями, вважається узгодженими і внаслідок їх несплати відповідачем у строки, встановлені ПК України, набули статусу податкового боргу.

Отже, при направленні на адресу відповідача вищевказаних податкових повідомлень-рішень позивачем дотримано п. 42.2 ст.42 ПК України, а відповідач вважається належним чином повідомленим про винесення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, а, відтак, і з наявністю грошових зобов`язань, за наслідком несплати яких виник податковий борг, який стягується в цій справі.

Враховуючи встановлені судами обставини, а саме, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, не оскаржувались відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку; визначені за ними суми грошового зобов`язання платником податків залишилися не сплаченими, колегія суддів колегія суддів приходить до висновку, що податкові зобов`язання за ними набули статусу узгоджених.

Щодо зауважень відповідача до податкового повідомлення-рішення, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, предметом позову у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або відсутності такого факту.

Суд звертає увагу, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі 3160/13436/22, від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 та інших.

Так, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно із яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у даній справі.

В межах розгляду даної справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань.

У свою чергу, оцінка податкового правопорушення, на підставі якого контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту, а саме податкового повідомлення-рішення.

Сталою та послідовною є практика Верховного Суду (зокрема справи № 640/17763/21, №160/13436/22), відповідно до якої у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу установленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме:

- факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження;

- факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань;

- факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.01.2025 року у справі №460/2820/24.

З урахуванням вищевказаного правового регулювання спірних правовідносин та встановлених обставин у справі, зокрема, що за відповідачем обліковується податковий борг та доказів сплати якого не надано, при цьому контролюючим органом дотримано порядок стягнення такого боргу, зокрема було направлено податкове повідомлення рішення та податкову вимогу, які не оскаржено відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу та стягнення такої заборгованості, що вірно встановлено судом першої інстанції.

В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Ця судова практика є сталою, чіткою та послідовною й підтверджується, крім наведених вище, постановами Верховного Суду у справах №440/18128/21, № №640/25601/20, №160/9696/22, №480/13804/21, №160/5021/19, № 160/10776/21, №160/7345/20.

Отже, у межах цього апеляційного провадження, з огляду на відповідну судову практику, передбачені процесуальним законодавством вимоги та повноваження суд апеляційної інстанції не може надавати правову оцінку доводам апелянта у контексті протиправності нарахування йому зобов`язань згідно із податковими повідомленнями-рішеннями, як і правомірності проведення перевірки у період дії воєнного стану.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доказів наявних у суду, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 287, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 12 травня 2026 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова