Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №161/6311/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6311/26

Провадження № 2/161/4208/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участі секретаря судових засідань Камінського Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу № 161/6311/26 за позовною заявою ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду з вказаним позовом. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 46784733 від 09 лютого 2022 року в сумі 44 634,00 гривень, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу (за тілом кредиту) – 12 900,00 гривень, сума заборгованості за відсотками – 31 734,00 гривень та стягнути судові витрати з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві; не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомляли, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони відповідача. Заявлений позов визнали частково, а саме в частині забогованості за тілом кредиту, в розмірі 12 000 гривень – з підстав, викладених у відзиві.

Розгляд справи проводиться судом на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

09 лютого 2022 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 46784733. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору ТзОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 12 900 гривень. Пільговий період – 30 днів. Стандартний період – 60 днів. Стандартна процентна ставка за користування кредитом – 3% на день.

01 вересня 2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір факторингу № 01092025/01. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору та додаткової угоди, ТзОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» відступило право грошової вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» передало грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та набуло право вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 46784733 від 09 лютого 2022 року належним чином не виконала. В результаті чого, в неї, згідно розрахунку позивача, мається заборгованість перед ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» в сумі 44 634,00 гривень, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу (за тілом кредиту) – 12 900,00 гривень, сума заборгованості за відсотками – 31 734,00 гривень, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Позика».

Судом не приймаються до уваги заперечення сторони відповідача, викладені у відзиві з наступних підстав.

Суд звертає увагу, що стороною відповідача не заперечується сам факт укладення кредитного договору та факт отримання кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Суд звертає увагу, що заперечення представника відповідача зводяться виключно до нібито несправедливих умов кредитного договору, в тому числі щодо завищеного розміру відсоткової ставки. При цьому, предмет договору та його істотні умови, включно з сумою кредиту, розміром процентної ставки та строком кредитування були достовірно відомі відповідачу станом на момент укладання кредитного договору № 46784733 від 09 лютого 2022 року. Окремо суд звертає увагу, що підстави, з яких ОСОБА_1 вважала, що строк кредитування за умовами договору становить 21 день – суду невідомі, та стороною відповідача не обґрунтовані. Положення кредитного договору № 46784733 від 09 лютого 2022 року містять чітке зазначення строку кредитування, який в загальному складає 90 днів, та є повністю зрозумілим для сприйняття. Однак, ОСОБА_1 повністю погодилась з умовами зазначеного кредитного договору.

При цьому, скрутний матеріальний стан відповідача не може бути підставою для звільнення її від виконання зобов`язання.

Також суд звертає увагу, що представник відповідача у відзиві безпідставно просить суд зменшити розмір процентів за кредитним договором, посилаючись на положення ЦК України щодо зменшення розміру неустойки та штрафу.

А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 гривень (а.с. 1). При цьому, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному об`ємі. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі – 2 662,40 гривень.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом достовірно встановлено, що позивачем зазначено про понесення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 5 500,00 гривень.

При цьому, суд звертає увагу, що стороною позивача не надано належних доказів щодо надання йому правничої допомоги та здійснення відповідних витрат.

Оскільки, із змісту витягу з акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16 лютого 2026 року достовірно вбачається, що оплата наданих юридичних послуг здійснюється клієнтом (ТзОВ «Фінансова компанія «Позика») у повному обсязі при підписанні акту.

Однак, до позовної заяви та в подальшому в ході розгляду справи суду не було подано доказів на підтвердження оплати вказаних послуг та фактичного понесення позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 5 500,00 гривень.

Внаслідок чого, суд приходить до висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу в сумі 5 500,00 гривень.

А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному об`ємі та стягнення з відповідача на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» виниклої заборгованості та судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 526, 1046, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-18, 81, 141, 263-260 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634) - 44 634,00 гривень заборгованості за кредитним договором № 46784733 від 09 лютого 2022 року, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу (за тілом кредиту) – 12 900,00 гривень, сума заборгованості за відсотками – 31 734,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634) понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Ковтуненко