Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №939/1159/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/3296/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026року місто Київ

справа № 939/1159/25

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Герасименко М.М., повний текст рішення складено 08 вересня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2025 року позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №10003606201 від 19 квітня 2021 року у сумі 29154,42 грн., що складається з:

7300 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту;

21854,42 грн. - сума заборгованості за відсотками.

В обґрунтування вимог посилався на те, що 19 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 10003606201, за умовами якого сума кредиту становить 7300 грн., строк надання кредиту 30 (календарних) днів, зі сплатою зниженою процентної ставки у розмірі 1,14% від суми кредиту за кожен день користування.

Вказував, що 10 травня 2024 року згідно умов договору факторингу №10052024/1, ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» було відступлено право вимоги за кредитним договором №10003606201 від 19 квітня 2021 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Посилався на те, що після відступлення права грошової вимоги відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, а тому позивач, як новий кредитор, керуючись ст.ст.514, 1082, 1084 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість в загальній сумі 29154,42 грн.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог посилався на те, що додаткові угоди, які містяться у матеріалах справи є належними та допустимими доказами, які підтверджують волевиявлення сторін щодо продовження дії кредитного договору, незалежно від способу їх підписання, та містять інформацію, що має безпосереднє значення для правильного вирішення спору.

Вказував, що відсутність кваліфікованого електронного підпису не свідчить про недостовірність відомостей, викладених в електронній формі, та не може бути підставою для невизнання електронного доказу належним і допустимим.

Зазначав, що з матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово здійснював платежі на погашення заборгованості за договором.

Посилався на те, що позичальник не вчиняв жодних дій, передбачених пунктом 4.2.1. договору щодо повідомлення первісного кредитора про необхідність зарахування здійснених нимплатежів у часткове погашення заборгованості за кредитом. Матеріали справи не містять жодних доказів надсилання позичальником відповідних повідомлень.

Вказував, що зазначені обставини свідчать про те, що здійснення відповідачемплатежів розцінене як ініціатива позичальника щодо продовження строку кредитування (пролонгація), що не було належним чином враховано судом першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Нормою статті 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №10003606201, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7300 грн., строком кредитування 30 днів, зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,14% в день; загальна вартість кредиту становить 9796,60 грн. і складається із: 7300 грн. - сума кредиту, 2496,60 грн. - проценти за користування кредитом.

Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, про що на договорі міститься відмітка.

Підписавши вказани договір відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 19 квітня 2021 року по 19 травня 2022 року заборгованість ОСОБА_1 за договором №10003606201 від 19 квітня 2021 року становить 29154,42 грн, з яких: 7300 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21854,42 грн. - заборгованість за відсотками.

З вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 після закінчення строку кредитування, а саме починаючи з 24 травня 2021 року сплатив в рахунок погашення заборгованості грошові кошти в загальному розмірі 13096 грн.

10 травня 2024 року згідно умов договору факторингу №10052024/1 ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» було відступлено право вимоги за кредитним договором №10003606201 від 19 квітня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс» на суму 29154,42 грн.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що в умовах кредитного договору сторони допустили можливість нарахування відсотків в межах строку кредитування, зокрема, у разі продовження строку дії кредитного договору. Проте жодні з наведених домовленостей не передбачали умови, за якою кредитодавець мав право нараховувати відсотки поза межами строку кредитування.

З огляду на вищезазначене, первісний кредитор мав право нарахувати відсотки, а позивач, відповідним чином - пред`явити вимогу про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за користування кредитними коштами, за період з 19 квітня 2021 року по 19 травня 2021 року.

Відповідно до п.1.4 договору №10003606201 від 19 квітня 2021 року якщо за ініціативою позичальника у межах строку, визначеного в п.1.3 договору або протягом трьох робочих днів, що слідують за датою закінчення такого строку відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, то позичальник як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на процентну ставку на новий строк кредиту.

При цьому, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги додані до позову додаткові угоди від 24 травня 2021 року, 08 червня 2021 року, 22 червня 2021 року, 07 липня 2021 року, 21 липня 2021 року, 03 серпня 2021 року, 20 серпня 2021 року, 03 вересня 2021 року, 17 вересня 2021 року, 13 січня 2022 року, 14 січня 2022 року, 20 січня 2022 року, а також угоди про продовження спеціальних умов від 21 грудня 2021 року, 18 лютого 2022 року, як на підставу продовження строку кредитування, оскільки останні не підписані електронним підписом позичальника та датовані після закінчення строку кредитування.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність кваліфікованого електронного підпису на додаткових угодах не свідчить про недостовірність відомостей, викладених в електронній формі, та не може бути підставою для невизнання електронного доказу належним і допустимим, колегія суддів відхиляє, оскільки за відсутності доказів підписання додаткових угод відповідачем, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт їх укладення між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець після закінчення строку дії договору, який відповідачем продовжено не було, нараховував останньому відсотки за користування кредитними коштами за кожен день користування (з 20 травня 2021 року по 07 березня 2022 року).

Тобто кредитодавець фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які стягуються з боржника за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках, яка нарахована поза межами строку кредитування (з 20 травня 2021 року по 07 березня 2022 року) слід відмовити.

Отже, відповідач повинен був сплатити кредитору відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 2496,60 грн. (7300 грн. х 1,14 % х 30 днів).

Згідно з розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» вбачається, що ОСОБА_1 сплатив в рахунок погашення заборгованості грошові кошти в загальному розмірі 13096 грн.

Таким чином, відповідачем у повному обсязі сплачено відповідно до умов договору №10003606201 від 19 квітня 2021 року тіло кредиту у розмірі 7300 грн. та відсотки за користування кредитом у розмірі 2496,60 грн., отже заборгованість відповідача відсутня.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти були повернуті кредитодавцю в добровільному порядку, правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29154,42 грн., з яких: 7300 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21854,42 грн. - заборгованість за відсотками відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що здійснення відповідачемплатежів розцінене як ініціатива позичальника щодо продовження строку кредитування (пролонгація), що не було належним чином враховано судом першої інстанції колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження призначення здійснених відповідачем платежів, з яким можна було б встановити, що сплачені відповідачем кошти були внесені саме на погашення заборгованості по відсоткам.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» - залишити без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: