Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №752/17644/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/4563/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026року місто Київ

справа № 752/17644/25

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Рейнарт І.М., Таргоній Д.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кирильчук І.А., повний текст рішення складено 10 листопада 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 26970,34 грн., у тому числі: 11300 грн. - заборгованість за тілом кредитута 15670,34 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками.

На обґрунтування вимог посилався на те, що 03 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №713248924у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 11300 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором, додатках до нього та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Вказував, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 11300 грн. на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав.

Зазначав, що на підставі договору факторингу №28/1118-01, укладеного 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», додаткових угод, якими продовжено строк дії договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в редакції та з урахуванням додаткових угод до нього, встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), а не тільки ті вимоги, які існували на момент укладення договору.

Право вимоги за кредитним договором №713248924 від 03 січня 2022 року перейшло до ТОВ «Таліон -Плюс» 22 лютого 2022 року відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги №174.

Вказував, що в подальшому, 23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01, за умовами якого право вимоги за кредитним договором від 03 січня 2022 року №713248924 до ОСОБА_1 в розмірі 26970,34 грн. перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Зазначав, що 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №713248924 від 03 січня 2022 року.

Посилався на те, що кредиторналежним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, проте відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Юніт Капітал» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог посилався на те, що рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позовної заяви з мотивів не доведення переходу права вимоги за договорами факторингу, однак апелянт не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, вважаючи їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказував, що договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є рамковою угодою, оскільки він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме у період з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024року.

Зазначав, що 22 лютого 2022 року первинний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги №174 до договору факторингу 1, відповідно до якого останній набув право вимоги до відповідача на загальну суму 26475,40 грн. Даний факт свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов`язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов`язання відповідача перед первинним кредитором.

Посилався на те, що перехід права вимоги був спрямований на фактично існуюче зобов`язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо допустимості та правомірності відступлення права вимоги. Отже, факт підписання реєстру прав вимог після укладення кредитного договору, виключає сумніви щодо наявності у первинного кредитора прав, які могли бути передані фактору, та підтверджує, що перехід прав вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання.

До Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини першої ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 1055 ЦК України визначає, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №713248924 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV22F4F, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1.1. договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 11300 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»

Згідно пункту 1.3 кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 11300 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 18 січня 2022 року.

Пунктом 1.7 договору визначено, що кредитна лінія надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 18 січня 2022 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

03 січня 2022 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ», у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному кредитному договорі №713248924 від 03 січня 2022 року.

На підтвердження укладення договору ТОВ «Юніт Капітал» надало довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір №713248924 від 03 січня 2022 року був підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатораMNV22F4F, направленого останньому 03 січня 2022 року о 20:25:14 год., на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 .

Таким чином, підписавши договір відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 11300 грн. ОСОБА_1 на його банківську карту № НОМЕР_1 , що в свою чергу, є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 07 жовтня 2025 року №20.1.0.0.0/7-251002/89240-БТ, який надійшов до суду першої інстанції на виконання ухвали суду від 04 серпня 2025 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ).

Факт надання коштів ОСОБА_1 також підтверджується витребуваною на запит суду першої інстанції випискою про рух коштів по рахунку № НОМЕР_3 за період з 03 січня 2022 року по 08 січня 2022 року, яка містить зарахування на суму 11300,00 UAН. Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною картою № НОМЕР_3 за період за період з 03 січня 2022 року по 08 січня 2022 року, фінансовий номер телефону: НОМЕР_5 ; номер телефону, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_5 .

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено перерахування коштів на рахунок відповідача на виконання умов договору №713248924 від 03 січня 2022 року про надання кредиту.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором .

У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди про продовження строку дії вказаного вище договору факторингу.

28 листопада 2019 року між ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди та виклали п.8.2 Договору в наступній редакції «Строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору, та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором».

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої договір факторингу викладено в новій редакції та продовжено строк дії договору до 31 грудня 2021 року

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої договір факторингу викладено в новій редакції та продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої договір факторингу викладено в новій редакції та продовжено строк дії договору до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої договір факторингу викладено в новій редакції та продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату та на умовах, визначених Договором.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, за умовами цього договору ТОВ «Юніт Капітал» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Відповідно до реєстру боржників №б/н від 04 червня 2025 року до договору факторингу №04/06/25-Ю, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №713248924 від 03 січня 2022 року на загальну суму 26970,34 грн.

Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, акти прийому-передачі реєстру боржників, а також докази на підтвердження оплати за договором.

У постанові від 04 лютого 2026 року у справі №202/13389/24 Верховний Суд вказав, що в своїй практиці звертав увагу на те, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги.

При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги.

Наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу.

Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

У договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки).

Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом (постанова Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25)».

Надані позивачем вищезазначені докази підтверджують факт передачі ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №713248924 від 03 січня 2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у загальному розмірі 26970,34 грн., яка складається з: 11300 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 15670,34 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором №713248924 від 03 січня 2022 року, згідно з відомостями якого заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 26970,34 грн. та виписку з особового рахунку за кредитним договором №№713248924.

Виписка детально відображає структуру заборгованості, а саме: прострочене тіло кредиту, прострочені відсотки та загальну суму заборгованості.

Сума відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача нарахована в межах дії кредитного договору.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами було доведено розмір наявної у відповідача заборгованості.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини справи та дійшов до помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.

Встановивши, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором №713248924 від 03 січня 2022 року у розмірі 26970,34 грн.

Отже, рішення суду першої інсьанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ТОВ «Юніт Капітал».

Щодо розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правову допомогу позивач надав копії: договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року; додаткової угоди до договору; акту прийому-передачі наданих послуг на суму 7000 грн.; протоколу погодження вартості послуг.

Оскільки позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції понесено витрати на правничу допомогу, а відповідачем їх розмір належним чином не спростований, колегія суддів констатує їх реальність та обґрунтованість.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову та апеляційної скарги, то понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в силу приписів статті 141 ЦПК України також підлягають з відповідача.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 6056 грн.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Юніт Капітал».

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал» - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 на користьТовариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал», місцезнаходження: місто Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 11300 грн., заборгованість по відсоткам у розмрі 15670 грн. 34 коп., судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6056 грн та витрати на правову допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 7000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: