Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №759/5952/25 — Київський апеляційний суд

справа № 759/5952/25

провадження № 22-ц/824/3477/2026

головуючий у суді І інстанції Захарчук С.С.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що 15.05.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 22151-05/2023.

Позикодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 100 грн. та у строк, визначеними умовами кредитного договору.

Свої зобов`язання за договором ОСОБА_1 не виконувала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за договором у загальному розмірі 20 251 грн. 50 коп., яка складається із суми основної заборгованості - 5 100 грн., заборгованості за відсотками - 15 421 грн. 50 коп.

03.07.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «СтарФайненс Груп» було укладено договір факторингу № 3072023, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передало ТОВ «СтарФайненс Груп», а ТОВ «СтарФайненс Груп» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників ТОВ «СтарФайненс Груп» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в загальному розмірі 20 251 грн. 50 коп., яка складається із суми основної заборгованості - 5 100 грн., заборгованості за відсотками - 15 421 грн. 50 коп.

29.01.2024 між ТОВ «СтарФайненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 29012024, відповідно до якого ТОВ «СтарФайненс Груп» передало ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «СтарФайненс Груп» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в загальному розмірі 20 251 грн. 50 коп., яка складається із суми основної заборгованості - 5 100 грн., заборгованості за відсотками - 15 421 грн. 50 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 20 251 грн. 50 коп., яка складається із суми основної заборгованості - 5 100 грн., заборгованості за відсотками - 15 421 грн. 50 коп.

Крім того, просив стягнути судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року задоволені частково позовні вимоги у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредіт-Капітал» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № 22121-05/2023 від 15.05.2023 у розмірі 5 100 (п`ять тисяч сто) грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредіт-Капітал» 2 122 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Не погоджуючись із указаним рішенням адвокат Сапотюк Соломія-Христина Юріївна в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Кредіт-Капітал»звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, а саме в частині відмови у стягненні відсотків та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідачу за договором позики було здійснено нарахування відсотків у відповідності до умов підписаного ним договору. Позивачем було надано належні докази на підтвердження заборгованості ОСОБА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_1 свідомо звернулася у ТОВ «ФК Інвеструм» з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердила, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними та прийняла на себе зобов`язання сплатити отримані кошти згідно умов кредитного договору.

Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу Київського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав і повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підстав у своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що15.05.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 22151-05/2023 (далі - договір) (а.с. 21-25).

Відповідно до п. 1.1. договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 100,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. договору тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 15.05.2023. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 08.05.2024.

Відповідно до п. 1.3. договору у клієнта відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту встановлених Договором, на підставі звернення до товариства у паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п. 1.4. договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.

Відповідно до п. 1.4.1. договору процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.

Відповідно до п. 1.4.2. договору якщо клієнт 23.05.2023, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку в розмірі 90,00% на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до Графіку платежів. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) він зобов`язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) в розмірі, відповідно до Графіку платежів.

Відповідно до п. 1.5. договору клієнт зобов`язується сплачувати проценти - кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до п. 1.6. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375 - 23хх - хххх - 0106, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22151-05/2023 від 15.05.2023 заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту за кредитним договором становить 5 100 грн. (а.с. 30-31).

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстав у своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Положеннями ст. 82 ЦПК України передбачені підстави для звільнення особи від обов`язку доказування. Зокрема обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Також не потребують доказування й обставини, визнані судом загальновідомими, або обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що суд має право прийняти посилання та твердження сторони лише у випадку їх належного доведення в ході розгляду справи, за виключенням випадків, коли такі обставини не потребують окремого доведення. При цьому сам лише факт відсутності заперечень іншої сторони проти таких посилань та тверджень не може вважатися їх визнанням, оскільки для визнання таких обставин законодавець передбачив окрему форму висловлення (пряме зазначення про таке визнання в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників), про що прямо вказано в ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Стверджуючи про факт надання відповідачу кредиту шляхом переказу на належну відповідачу банківську картку, позивач тим не менш не надав до суду належних доказів фактичного здійснення такої операції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом вказаних норм, позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредитодавцеві ту суму кредиту, яка була ним отримана на підставі такого договору.

Розмір зобов`язання щодо повернення суми кредиту визначається не встановленим кредитним лімітом, а сумою фактично отриманого кредиту в рамках договору.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставіпервиннихдокументівможутьскладатисязведеніобліковідокументи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Звернувшись до позивача, відповідач висловив пропозицію на отримання кредитних коштів. В той же час належних доказів того, чи було задоволено таку його заяву, чи було видано йому кредит, матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи й визнання такого факту відповідачем, як і доказів видачі відповідачу кредитних коштів іншим способом. За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу вищевказаного кредиту, відтак й наявності підстав для стягнення з нього на повернення такого кредиту коштів.

Не може вважатися доказом належності вказаної банком картки саме відповідачу факт зазначення її в договорі про відкриття кредитної лінії.

По-перше, номер картки частково не відображений в жодному з наявних у справі документів, що в будь-якому разі не дає змоги її чіткої ідентифікації.

По друге, позивач стверджував про факт підписання кредитного договору електронним способом за допомогою одноразового ідентифікатора. Чинне законодавство дійсно передбачає можливість підписання договору в електронному вигляді, проте факт такого підписання повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, яких у справі не надано.

З прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» (далі по тексту - Закону), на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Згідно з ст. 3 Закону електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону).

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У даній справі доказів дотримання вищевказаних вимог до суду не надано.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять, відтак такі твердження позивача не можуть бути прийняті судом. За таких умов у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів.

Незважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду тим не менш не має підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в даному апеляційному провадженні з огляду на наступне:

У відповідності до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ч. 4 та ч. 5 ст. 367 ЦПК України передбачені умови, за яких суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги. Зокрема, таке право надано апеляційному суду у випадку, якщо під час розгляду справи будуть встановлені порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Таке ж право є у апеляційного суду й у випадку, якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження. Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, передбачені ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Зокрема такими підставами є випадки, коли справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Як убачається з матеріалів справи, передбачені законом порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, в даному випадку відсутні. Не було допущено судом першої інстанції й неправильного застосування норм матеріального права, оскільки в основу оскаржуваного рішення були покладені правові норми, що регулюють такого роду правовідносини. Не є така справа й справою окремого провадження. За таких умов у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, відтак й підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

ГоловуючийТ.О. Писана

СуддіК. П. Приходько

С.О. Журба