Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №375/1751/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 375/1751/24 Головуючий у І інстанції Антипенко В.П.

Провадження №22-ц/824/5723/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАСТАШКА» - адвоката Ільницької Інни Володимирівни на додаткове рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАСТАШКА» про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди земельної ділянки та скасування їх державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати додаткову угоду б/н від 24 листопада 2008 року до договору оренди № 040634700910 від 30 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 з ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАСТАШКА» неукладеною та скасувати державну реєстрацію даної угоди від 10.02.2010 Рокитнянським районним відділом Київської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру за № 041095300084;

визнати додаткову угоду від 19 липня 2012 року до договору оренди № 040634700910 від 30 жовтня 2006 року, між ОСОБА_2 з ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАСТАШКА», зареєстрованою в реєстрі року неукладеною та скасувати державну реєстрацію даної угоди від року Управлінням Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області за № 32237000400899;

визнати Додаткову угоду від 26 вересня 2015 року до договору оренди № 040634700910 від 30 жовтня 2006 року, між ОСОБА_2 з ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАСТАШКА» неукладеною та скасувати державну реєстрацію даної угоди від 69321488 від 15 вересня 2023 року здійснену приватним нотаріусом Якименко Л. П., Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «АПК НАСТАШКА» відмовлено повністю.

25 листопада 2025 року заявник звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з заявою про ухвалення додаткового рішення в даній справі, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АПК НАСТАШКА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування заяви представник ТОВ «АПК НАСТАШКА» - адвокат Назаренко Р.А. зазначав, що при ухваленні рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року не було вирішено питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, враховуючи заяву представника відповідача, зроблену у відзиві на позов відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Додатковим рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року заяву представника ТОВ «АПК НАСТАШКА» - адвоката Назаренка Р.А. про ухвалення додаткового рішення у даній справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АПК НАСТАШКА» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Не погодившись із додатковим рішенням, представник ТОВ «АПК НАСТАШКА» - адвокат Ільницька І.В. подала апеляційну скаргу, яка, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «АПК НАСТАШКА» в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

В доводах апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що сторонами погоджено розмір винагороди за надання правничої допомоги у вигляді фіксованої суми, яка не підлягала зміні в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Таким чином, в даному випадку, при визначенні сторонами фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

21 січня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Вдовиченко В.О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В обґрунтування відзиву зазначає, що судом першої інстанції було вірно оцінено рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою, а подані стороною відповідача документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Крім того, судом першої інстанції було зазначено, що визначення витрат на участь адвоката у судових засіданнях не є пропорційним тривалості цих засідань та об`єму роботи адвоката у цих судових засіданнях.

Отже, представник ОСОБА_1 - адвокат Вдовиченко В.О. вважає, що додаткове рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування - відсутні.

У судовому засіданні представники ОСОБА_1 - адвокат Вдовиченко В.О. та адвокат Ткачук Ю.В. висловили свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги, просили додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Від представника ТОВ «АПК НАСТАШКА» - адвоката Ільницької І.В. до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд апеляційної скарги на додаткове рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року без участі представника ТОВ «АПК НАСТАШКА».

Керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає, враховуючи наступне.

Ст. 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів цивільного судочинства) є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді; ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову; а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.141 ЦПК України).

За приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.

Виходячи зі змісту ч. 8 ст. 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Тобто саме заінтересована сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18

У справі, яка переглядається, встановлено, інтереси відповідача в суді першої інстанції представляло АБ «Ольги Пєнязькової»на підставі договору про надання правової від 10 березня 2021 року, термін дії якого було продовжено шляхом укладення відповідних додаткових угод: № 2 від 30 грудня 2021 року, № 3 від 30 грудня 2022 року, № 4 від 29 грудня 2023 року, № 5 від 27 грудня 2024 року.

Згідно п. 2.1.1 Договору АБ зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.

Відповідно до п. 4.2. Гонорар АБ погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

З додаткової угоди № 25/10 від 25 жовтня 2024 року до Договору про надання правової допомоги від 24 лютого 2021 року вбачається, що сторони дійшли згоди, що гонорар АБ за надання первинної консультації, формування правової позиції, а також представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції у цивільній справі №373/1751/24 складає 20000,00 грн.

На підтвердження надання правової допомоги стороною відповідача до матеріалів справи було долучено: договір-доручення про надання правової допомоги від 24 лютого 2021 року між АБ «Ольги Пєнязькової» та ТОВ «АПК НАСТАШКА»; додаткові угоди про продовження терміну дії Договору № 2 від 30 грудня 2021 року, № 3 від 30 грудня 2022 року, № 4 від 29 грудня 2023 року, № 5 від 27 грудня 2024 року; платіжну інструкцію № 8698 від 24 листопада 2025 року, з якого вбачається, що на виконання умов вказаного договору АБ «Ольги Пєнязькової» відповідачем було перераховано 20656,47 грн; додаткову угоду № 25/10 від 25 жовтня 2024 року до Договору.

Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, дійшов висновку, що вартість наданих АО послуг є непропорційно завищеною по відношенню до складності справи та об`єму виконаної адвокатами роботи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі «East/ West Allianc Limited проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Доводи апеляційної скарги про те, що сторонами погоджено розмір винагороди за надання правничої допомоги у вигляді фіксованої суми, яка не підлягала зміні в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу апеляційний суд критично оцінює, оскільки сам по собі факт погодження сторонами фіксованого розміру винагороди не позбавляє суд обов`язку перевірити її розумність, співмірність та відповідність фактичному обсягу наданих послуг.

Апеляційний суд виходить з того, що відповідно до процесуального законодавства при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховуються, зокрема, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, витрачений час, а також значення справи для сторін. Отже, навіть за наявності домовленості про фіксований гонорар суд не є пов`язаним виключно умовами договору між клієнтом і адвокатом, а має оцінити, чи є заявлена до відшкодування сума обґрунтованою.

Крім того, матеріали справи не містять достатніх доказів того, що обсяг фактично наданої правничої допомоги відповідає заявленій сумі витрат, у зв`язку з чим підстави для їх відшкодування у повному обсязі відсутні.

Згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, адвокатом АБ «Ольги Пєнязькової» у процесі розгляду справи було подано відзив на позов, одне зауваження на протокол судового засідання, яке було залишено судом без задоволення, клопотання про відкладення судового засідання, одне письмове пояснення по суті справи.

Також, адвокат АБ «Ольги Пєнязькової» приймав участь у п`яти судових засіданнях по даній справі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що спір у даній справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, спірні правовідносини не передбачають великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню судової практики для підготовки правової позиції у справі; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час.

Апеляційний суд констатує, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним до складності справи та обсягу наданої правничої допомоги, послуги з надання правничої допомоги визначенні у Додатковій угоді №25/10 від 25 жовтня 2024 року є неконкретизованими, зокрема, щодо надання первинної консультації, формування правової позиції, а також враховуючи кількість судових засідань, в яких приймав участь представник відповідача, не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі - 20 000,00 грн у суді першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з ухваленим додатковим рішенням.

Визначений судом першої інстанції до стягнення розмір витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, апеляційний суд вважає достатнім та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, з врахуванням правових позицій Верховного Суду щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу , дійшов правильного висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене суд першої інстанції при визначенні розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, який підлягав стягненню з позивача, правильно врахував критерії, що визначені ч.3 ст.141 ЦПК України, а саме реальність та розумність розміру витрат на правничу професійну допомогу, та зважаючи на часткову доведеність наданих адвокатом послуг, які відображені в акті, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, зводяться до переоцінки доказів, а тому підлягають відхиленню.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАСТАШКА» - адвоката Ільницької Інни Володимирівни залишити без задоволення.

Додаткове рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 11 травня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: О.В. Борисова

С.А. Голуб