Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №757/8781/24-ц — Київський апеляційний суд

справа № 757/8781/24-ц

провадження № 22-ц/824/675/2026

головуючий у суді І інстанції Литвинова І.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Тихої П.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васьківська Вікторія Станіславівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель Влада Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог від 4 жовтня 2024 року, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 26 травня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріально округу Журавель В.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 411; витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 нерухоме майно (квартиру), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , і визнати за позивачем право власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2368876280000), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після померлої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що вказаний об`єкт нерухомості належить до спадщини, яку залишила після своєї смерті матір позивача - ОСОБА_5 , єдиним спадкоємцем якої він є, однак квартиру було відчужено після смерті останньої, нібито за її підписом, і право власності протиправно перейшло до ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 26 травня 2021 року, а потім до ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 2 липня 2021 року.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року позов ОСОБА_2 до Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васьківська В.С., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В.Ю., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В., ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на спадкове майно задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 26 травня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріально округу Журавель В.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 411.

Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 нерухоме майно (квартиру) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2368876280000), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2368876280000), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після померлої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 7 570 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 7 570 грн.

Не погоджуючись із указаним рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Рябко Є.О. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що в супереч ч. 5 ст. 263 ЦПК України в оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції жодним чином не оцінено та не враховано жодного доводу скаржника (відповідача 3) проти позовних вимог, а доказам не надано жодної правової оцінки, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Зазначає, що позовна заява при первинному зверненні до суду не містила вимоги немайнового характеру про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 26 травня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріально округу Журавель В.Ю., зареєстрований в реєстрі за №411 недійсним. Доповнення майнового позову немайновою вимогою про визнання недійсним договору є не збільшенням позовних вимог, а пред`явленням нового позову із іншим предметом та підставами позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яку викладено, зокрема в постанові від 19 грудня 2019 року по справі №925/185/19.

Таким чином вважає, що судом першої інстанції порушено ч. 3 ст. 49 ЦПК України, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Також вказує, що в матеріалах справи відсутні докази направлення заяви про уточнення позовних вимог від 4 жовтня 2024 року всім учасникам справи, зокрема, Громадянину Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_6 . У відзиві на заяву про уточнення позовних вимог представник скаржника заперечував проти розгляду цієї заяви та наполягав на її поверненні позивачеві на підставі ч. 5 ст. 49 ЦПК України. При поданні 4 жовтня 2024 року до суду першої інстанції заяви про уточнення позовних вимог позивачем не сплачено судовий збір за вимоги немайнового характеру - визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, про що також у відзиві на заяву про уточнення позовних вимог представник скаржника категорично заперечував проти розгляду цієї заяви без сплати судового збору та не направлення її всім учасникам справи, наполягав на її повернення позивачеві.

Таким чином вважає, що судом першої інстанції грубо порушено норми процесуального права: ч. 5 ст. 49 ЦПК України, що призвело до безпідставного прийняття, розгляду заяви про уточнення позовних вимог від 4 жовтня 2024 року та ухвалення за результатами цього судом першої інстанції незаконного рішення, по позовній вимозі, яка не могла бути розглянута та вирішена на засадах змагальності сторін.

Зазначає, що позивачем в заяві про уточнення позовних вимог від 4 жовтня 2024 року у вимозі про витребування майна не зазначено на користь кого витребовується спірне нерухоме майно, що призводить до неможливості виконання судового рішення, за його наявності, та неможливості виходу суду за межі позовних вимог, враховуючи принципи змагальності і диспозитивності цивільного процесу (ст.ст. 12 і 13 ЦПК України), про що також у відзиві на заяву про уточнення позовних вимог представник скаржника звертав увагу суду першої інстанції та позивача.

Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення учасника справи Громадянина Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_4 через Міжрегіональне управління Міністерства юстиції України та у подальшому останнім через Центральний Орган федеративної землі Баварія - Prasident des Oberlandesgerichts Munchen (Prielmayerstrasse 5, 80097 Munchen), у тому числі відсутні будь-які переклади судових повісток та/або інших процесуальних документів (ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року у справі № 757/8781/24-ц та інших, у тому числі позовної заяви) на німецьку мову.

Наголошує, що позивачем до позовної заяви подано у якості доказу копію свідоцтва про смерть реєстраційний номер № НОМЕР_1 від 14 вересня 2018 року, в якому зазначено дату смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас, у позові позивач зазначає, що смерть ОСОБА_5 наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть реєстраційний номер № НОМЕР_1 від 14 лютого 2018 року. Крім того, є розбіжності щодо дати пред`явлення цього документу нотаріусу для відкриття спадщини та дати його апостилювання. Зазначене свідоцтво про смерть реєстраційний номер № НОМЕР_1 від 14 вересня 2018 року є єдиним доказом факту смерті померлої ОСОБА_5 та на якому ґрунтуються позовні вимоги у даній справі.

Зазначає, що для вирішення цих суперечностей, сумнівів щодо цього доказу та можливості шахрайських дій з боку позивача, враховуючи дублікати всіх документів, які додані до позову, необхідний огляд та дослідження у судовому засіданні оригіналу цього доказу, у тому числі дати його апостилю. Клопотання позивача про витребування оригіналу цього єдиного доказу для огляду у судовому засіданні (т.1, а.с. 224) подане разом із відзивом на позовну заяву судом першої інстанції необґрунтовано було відхилено, посилаючи на наявність нотаріально її копії, що є грубим порушенням ч. 5 ст. 95 ЦПК України.

Також вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини щодо добросовісності скаржника, пропорційності такої форми втручання держави у його право власності, що мають значення для справи. Скаржник набуваючи квартиру за договором купівлі-продажу від 2 липня 2021 року, діяла як добросовісний учасник правовідносин, вона не мала прихованих намірів, виходила з обставин, які повністю дозволяли їй набути відповідне нерухоме майно (квартиру). Конструкція, за якої скаржник як добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у скаржника як добросовісного набувача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Свідоме ігнорування судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні факту добросовісності набуття скаржником квартири та непропорційності втручання держави у мирне володіння майном є неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що на підтвердження факту смерті позивачем Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Васьківській В.С. 31 січня 2019 року був поданий документ на німецькій мові під назвою «STERBEURKUNDE» № S 2087/2018 від 14 вересня 2018 року (т.1, а.с. 22-26), який взагалі не був апостильованим та без підшитого до нього перекладу на українську мову станом на день заведення спадкової справи.

Документ був апостильованим лише 7 лютого 2019 року, а офіційний переклад на Українську мову зроблений 26 лютого 2019 року (том 1 а.с. 87-91). У даному випадку заведення спадкової справи за № 1/2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В.С. є незаконним та протиправним, оскільки Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В.С. не дотримано вимоги пункту 1.5. глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (у редакції на час подання заяви від 31 січня 2019 року), а саме, заведено (відкрито) спадкову справу № 1/2019 не на підставі апостильованих документів, що виключає факт прийняття спадщини та всі відповідні правові наслідки цього.

Зазначає, що договір купівлі-продажу квартири від 26 травня 2021 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В.Ю. за реєстраційним № 41 не можна віднести до правочинів, які порушують публічний порядок, оскільки останній не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а відтак не є такими, що порушує публічний порядок.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-1528цс15, Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі 910/24075/16. Таким чином вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права: ст. 228 Цивільного кодексу України.

Вважає, що позивач не є власником або законним користувачем спірного майна, яке вибуло з його володіння, а тому у нього немає підстав для витребування майна на свою користь як неволодіючого власника або користувача. Також у даному випадку позивач не був власником спірної квартири, а квартира не знаходиться у володінні позивача, що виключає можливість задоволення позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно, отже ОСОБА_2 невірно обрано спосіб захисту цивільних прав.

29 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Нечипорук І.І., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що користуючись правами передбаченими ч. 3 ст. 49 ЦПК України, представником позивача було подано відповідну заяву, яка була розглянута в судовому засіданні та про подання якої та прийняття її не заперечувалось представником апелянта. З урахуванням зазначеного, вважає, що дана заява була подана відповідно до ч. 3ст. 49 ЦПК України, та при розгляді якої судом першої інстанції дотримано норм ЦПК України.

Вказує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи та надані докази, відповідно до чого рішення є законним та обґрунтованим.

Зазначає, що апелянт є фіктивним покупцем квартири, оскільки на момент придбання квартири була фінансово неспроможна для самостійної оплати вартості квартири у розмірі 1 332 800 грн, що ставить під сумнів її вільне волевиявлення під час укладення вказаного договору, не проживає в ній з часу вчинення правочину, а спроби зняття накладеного арешту судом в межах кримінального провадження, свідчать про недобросовісність дій апелянта та наявність мети подальшого відчуження квартири.

Вказує, що твердження апелянта про відсутність легалізованого документу про смерть ОСОБА_5 не знаходить свого підтвердження та спростовується доказами наявними в матеріалах справи.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта - Звєрєва О.В. просила задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник апелянта - Черепов Д.В. просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача - ОСОБА_9 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васьківська Вікторія Станіславівна просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавель Влада Юріївна 24 лютого 2026 року подала до Київського апеляційного суду заяву, у якій просила судове засідання призначене на 14 квітня 2026 року, а також в подальшому розглядати без її участі.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 і ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 16 липня 2014 року за актовим записом № 1222 від 13 серпня 1963 року, серії НОМЕР_2 (т. І а. с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 , 13:00, настала смерть ОСОБА_5 у м. Вюрцбург Республіки Німеччина, про що видано свідоцтво про смерть № НОМЕР_1 Бюро РАЦС м. Вюрцбург (т. І а. с. 22, 23, 24, 25).

04 лютого 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васьківська В.С. за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини, що залишилася після смерті його матері ОСОБА_5 , відкрила спадкову справу № 1/2019 (т. І а. с. 85-86).

На час смерті ОСОБА_5 мала у власності квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 28 березня 2005 року, посвідченого і зареєстрованого за № 166 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федорішиною А.Г., яка входить до складу спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 (т. І а. с. 20-21).

26 травня 2021 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Журавель В.Ю. посвідчила і зареєструвала договір купівлі-продажу № 411 , згідно з яким ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (т. І а. с. 150-151).

02 липня 2021 року ОСОБА_3 передала об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 - у власність ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим і зареєстрованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за № 3264 (т. І а. с. 165-167).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є спадкоємцем за законом майна, що залишилося після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , зокрема квартири АДРЕСА_1 , і має право його успадкувати незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та, згідно із частиною третьою ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Оскільки спадкоємець не має змоги оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, питання визнання належності цього майна має вирішуватися у судовому порядку, оскільки рішення суду буде юридичним документом для оформлення права на це майно.

Судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, які виникли між сторонами та норми права, які регулюють відповідні правовідносини.

Судом першої інстанції також правильно застосовано релевантну до спірних правовідносин практику Верховного Суду.

Так судом першої інстанції правильно встановлено з урахуванням положень ст. 1218, 1220, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, що позивач є спадкоємцем щодо майна його матері на спірну квартиру, яка входить до спадкової маси, відтак позивач набув прав на спірне майно у порядку спадкування з часу відкриття спадщини.

Судом також встановлено, що майно вибуло із володіння спадкодавці поза її волею та після її смерті.

У доводах апеляційної скарги апелянтом зазначені сумніви щодо дійсності доказів, якими позивач підтверджує факт смерті спадкодавця. З метою усунення таких сумнівів судом апеляційної інстанції було витребувано оригінали з перекладом таких доказів, які були досліджені в судовому засіданні.

Апелянтом у доводах апеляційної скарги також зазначено, що на переконання апелянта нотаріусом під час відкриття спадкової справи було вчинено ряд порушень, однак апеляційний суд не може врахувати такі заперечення, оскільки правомірність дій нотаріуса у встановленому порядку не оскаржена.

Не можуть бути також визнані обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушень законодавства під час укладення договору між спадкодавицею та ОСОБА_3 , оскільки будь-яка інформація щодо реєстрації факту смерті була відсутня. Як встановлено судом у цій справі, смерть спадкодавці була зафіксована і оформлена за межами території України. В той же час, відсутні у матеріалах справи докази, які спростовують факт смерті спадкодавці на час укладення договору купівлі-продажу від 26 травня 2021 року.

Встановивши, що у подальшому 02 липня 2021 року ОСОБА_3 відчужила спірну квартиру відповідачці, суд першої інстанції правомірно задовольнив віндикаційний позов, який відповідає правильно обраному способу захисту за встановлених обставин.

В той же час предметом перевірки за конструкцією ст. 388 ЦК України є також обставини щодо добросовісності набувача на предмет наявності чи відсутності підстав для витребування майна у такого набувача.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне нерухоме майно належало спадкодавцю, яка померла у 2018 році, після чого у 2019 році було відкрито спадкову справу. Водночас у 2021 році від імені померлої особи було укладено договір відчуження цього майна, на підставі якого в подальшому відбулося його повторне відчуження на користь відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правочин, укладений від імені особи після її смерті, не може вважатися таким, що відповідає вимогам закону, оскільки на момент його вчинення особа не мала цивільної правоздатності та дієздатності. Відтак відсутня одна з обов`язкових умов чинності правочину - волевиявлення сторони, що виключає можливість визнання такого правочину дійсним.

Таким чином, відчуження спірного майна відбулося поза волею його власника, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Щодо доводів апеляційної скарги про добросовісність набуття спірного майна, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Як установлено судом, відчуження майна відбулося після смерті власника, що об`єктивно виключає наявність його волі на таке відчуження. За таких обставин спірне майно вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, а тому може бути витребуване і від добросовісного набувача.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не знала і не могла знати про порушення прав позивача, не спростовують наведеного висновку, оскільки сам по собі факт добросовісності не перешкоджає витребуванню майна у випадках, прямо передбачених законом.

Вирішуючи питання про витребування майна, важливо перевірити добросовісність, насамперед, набувача цього майна, у тому числі те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті.

У справі, що переглядається, з обставин набуття відповідачами права власності на спірне майно слідує, що відповідач набув майно через місяць після набуття попереднім власником спірного майна. Відповідна інформація слідує із змісту п.1.3 договору купівлі-продажу квартири від 02.07.2021 року, на підставі якого відповідач набула право власності на майно 26.05.2021 року та відповідно із інформації, наявної Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості.

Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно.

Близькі за змістом висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц).

Підтвердження добросовісності покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісність набуття ставиться під сумнів, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про набуття майна продавцем та його відчуження покупцеві у короткі терміни.

Подібні висновки щодо необхідності підтвердження добросовісності набувачем викладено у постанові Великої Палати 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц.

Наведена інформація мала б спонукати відповідача до виваженого рішення щодо придбання житлового приміщення та проявити розумну обачність.

Посилання апелянта на те, що позивач тривалий час не вживав заходів щодо оформлення спадкових прав, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а подальше зволікання з оформленням спадкових прав обґрунтовано об`єктивними обставинами, зокрема запровадженням карантинних обмежень у зв`язку з поширенням COVID-19, а також наслідками збройної агресії, що ускладнило своєчасне вчинення відповідних юридичних дій.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, який повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам та правильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба