Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №403/691/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 403/691/25

провадження № 22-ц/4809/1072/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник – адвокат Проценко Оксана Миколаївна, на ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області (суддя Атаманова С.Ю.) від 23.03.2026,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

05.11.2025 ОСОБА_1 , від імені якого діє представник – адвокат Проценко Оксана Миколаївна, звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01.07.2015 та скасування запису про інше речове право за № 104255 про державну реєстрацію зазначеного договору.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,5115 га, кадастровий номер 3525888300:02:000:0300, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Степанівського старостинського округу Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2014.

Маючи тяжке фінансове становище, позивач звернувся до ОСОБА_2 за фінансовою допомогою, оскільки з 2011 року останній обробляв земельну ділянку без договору та надав за це позивачу кошти. Влітку 2015 року ОСОБА_2 запропонував позивачу 80 000,00 грн наперед за обробіток земельної ділянки. Позивач поставив підпис на чистому аркуші паперу, оскільки не мав сумнівів, що розписувався за отримані кошти.

Після вказаних подій позивач декілька років не звертався до ОСОБА_2 , оскільки розумів, що отримав грошові кошти наперед. Згодом дізнався, що 14.07.2015 Реєстраційна служба Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області провела реєстрацію (запис № 10425568) договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 строком на 200 років з правом пролонгації за плату 200 000,00 грн. Після смерті ОСОБА_4 правокористувачем 2/3 частки земельної ділянки став ОСОБА_2 , 1/3 – ОСОБА_3 .

Оскільки договір емфітевзису від 01.07.2015 позивач не підписував, жодних домовленостей щодо цього не було, він вважає, що ОСОБА_2 ввів його в оману, надрукувавши вказаний договір на чистих аркушах паперу, які раніше підписав позивач, думаючи, що розписується за отримані наперед кошти за обробіток земельної ділянки у розмірі 80 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи положення ст. 203, 230 ЦК України, просив суд визнати договір недійсним та скасувати запис № 104255 від 14.07.2015.

2.Короткий зміст судового рішення

23.03.2026 Устинівський районний суд Кіровоградської області постановив ухвалу, якою зупинив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник – адвокат Проценко Оксана Миколаївна, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01.07.2015 та скасування запису про інше речове право за № 104255 про державну реєстрацію зазначеного договору до звільнення відповідача ОСОБА_3 з військової служби Збройних Сил України.

Суд першої інстанції мотивував свою ухвалу тим, що у п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України закріплено обов`язок суду зупинити провадження, якщо сторона перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 02.03.2026 надіслав на адресу суду заяви про зупинення провадження у справі та підтвердження проходження ним військової служби, що підтверджено довідкою № 4258 від 28.02.2026, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження до звільнення відповідача з військової служби.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

ОСОБА_1 , від імені якого дії представник – адвокат Проценко Оксана Миколаївна, подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.03.2026 про зупинення провадження скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті ухвали неправильно застосував норми процесуального права, не встановив обставини, що унеможливлюють участь відповідача, а відтак допустив порушення принципу розумних строків.

Апелянт зазначає, що сам факт проходження військової служби не є безумовною підставою для зупинення провадження. Відповідач не надав достовірних доказів на підтвердження того, що він перебуває у складі формувань, які переведені на воєнний стан. Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач не має можливості брати участь у судових засіданнях. Позивач зазначив, що суд не перевірив характер проходження служби (зона бойових дій чи тилова служба), можливість участі відповідача у судових засіданнях в режимі відеоконференції, можливість залучення представника.

За таких обставин зупинення провадження у справі не відповідає положенням п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та порушує принцип розумних строків, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.Відзив на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 не надійшов. Однак, 22.04.2026 на адресу суду надійшла заява, в якій він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, обґрунтовуючи тим, що з моменту введення в Україні воєнного стану усі формування вважаються такими, що переведені на воєнний стан, а відтак факт його перебування на військовій службі у складі Збройних Сил України та небажання продовжити розгляд справи є достатніми підставами для зупинення провадження у справі.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 не надійшов При цьому 25.04.2026 відповідач отримав ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20.04.2026 про відкриття провадження у справі в якій, зокрема, йому роз`яснено право надати до суду відзив на апеляційну скаргу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R067153987286 (а. с. 109).

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

5.Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в п. 14 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу (ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, справа переглядається судом апеляційної інстанції за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова в такому випадку не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

6.Встановлені судом першої інстанції обставини:

ОСОБА_1 , від імені якого діє представник – адвокат Проценко Оксана Миколаївна, звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01.07.2015 та скасування запису про інше речове право за № 104255 про державну реєстрацію зазначеного договору.

02.03.2026 відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву про зупинення провадження у справі у зв`язку із проходженням ним військової служби у лавах Збройних Сил України (а. с. 66).

Відповідно до довідки № 4258 від 28.02.2026, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 (а. с. 67). Запис про перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації було внесено 22.04.2023 до п .10 військового квитка відповідача серії НОМЕР_2 (а. с. 63).

7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1. Норми права та їх джерела, практика їх застосування

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, – до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).

8.2. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Перелік підстав при наявності яких суд зупиняє провадження у справі закріплюються у статтях 251 та 252 ЦПК України. Однак, якщо ст. 252 ЦПК України передбачає право суду на зупинення провадження за заявою сторони або з власної ініціативи, то у ст. 251 ЦК України законодавець закріпив вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити справу.

У цій справі апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що підстав для обов`язкового зупинення провадження у справі немає, окрім того, відповідач, подавши заяву про зупинення провадження, фактично затягує розгляд справи та зловживає своїми процесуальними правами.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (ч.1, п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Зупинення провадження у справі – припинення процесуальних дій у справі, яке здійснюється при наявності обставин, визначених ЦПК України.

Зупинення провадження у справі не повинно розглядатися як затягування строків розгляду справи і має застосовуватися виключно при наявності обставин, визначених законодавцем, до яких, зокрема, належить така обставина як проходження стороною військової служби у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент подачі клопотання про зупинення провадження у справі строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05:30 05.11.2025 строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 793/2025 від 20.10.2025, затвердженого Законом України № 4643-IX від 21.10.2025. Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновкищодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації. З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них (п. п. 78-79 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 754/947/22).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм. Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі (п. п. 81-82 Постанови).

Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові відступила від попередніх висновків Верховного Суду і сформувала єдиний правовий висновок щодо застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а саме: обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності. Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (п.102-103 Постанови).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові сформувала основні правила, на які треба орієнтуватися судам при вирішенні питання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, зокрема:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні(п.117 Постанови).

З огляду на докази у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, норму п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду щодо її застосування, колегія суддів апеляційного суду погоджується з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції.

26.02.2026 та 02.03.2026 відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву про зупинення провадження у справі у зв`язку із його перебуванням на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , як особи, призваної до Збройних Сил України за мобілізацією на особливий період. На підтвердження цього до суду надав довідку № 4258 від 28.02.2026, видану командиром військової частини НОМЕР_1 , про те, що солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 (а. с. 67). Також надав копію військового квитка серії НОМЕР_2 , у п. 10 якого зазначено, що він 22.04.2023 на підставі Указу Президента України № 59/2023 від 06.02.2023 призваний до ЗСУ по мобілізації (а. с. 63).

Позивач в апеляційній скарзі звертав увагу на те, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв`язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу. Оскільки відповідач такого наказу не подав, то в матеріалах справи відсутні достатні докази на підтвердження факту неможливості його участі у судових засіданнях особисто чи шляхом залучення представника. Апелянт на підтвердження своєї позиції посилався на постанову Верховного Суду від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19.

Однак, Велика Палата Верховного Суду у раніше згаданій постанові від 12.11.2025 зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану усі військові формування вважаються такими, що «переведені на воєнний стан», отже військовослужбовець в будь-який момент може бути відряджений до військової частини, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. Виходячи з цього, суд не може взяти до уваги твердження позивачки про те, що у довідці відсутня інформація стосовно залучення відповідача до виконання бойових завдань в зоні бойових дій, оскільки цього не вимагають приписи п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Таким чином, Велика Палата виробила єдиний правовий висновок стосовно застосування судами п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Враховуючи, що найвищу силу мають саме висновки Великої Палати та те, що така постанова була прийнята після постанови, на яку посилався позивач, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи позивача.

Факт перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами – відомостями військового квитка, довідкою перебування відповідача на військовій служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Як вже згадувалося раніше, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що для правильного застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, задля дотримання інтересів військовослужбовця, необхідно враховувати його волю стосовно зупинення провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, воля ОСОБА_3 виражена в заяві про зупинення провадження та у відзиві, в яких він зазначає, що повністю не погоджується з позовними вимогами (а .с. 62-67).

Таким чином, враховуючи волю відповідача та імперативну вимогу Кодексу щодо зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням останнього на військовій службі у лавах Збройних Сил України, суд першої інстанції правильного застосував у цій справі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 374 та ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник – адвокат Проценко Оксана Миколаївна, про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є помилковими.

Суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, в межах вирішення питання про зупинення провадження у справі у зв`язку із проходженням відповідачем військової служби у лавах Збройних Сил України, правильно застосував відповідні норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник – адвокат Проценко Оксана Миколаївна, залишити без задоволення, а ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.03.2026 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

С. І. Мурашко