Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №390/1652/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2026 року м. Кропивницький

справа № 390/1652/24

провадження № 22-ц/4809/102/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Єгорової С.М.,

при секретарі - Зайченко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 30 травня 2025 року та на додаткове рішення цього ж суду від 06 червня 2025 року (суддя Гершкул І.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,-

встановив:

У серпні 2024 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 08.03.2024 року близько 09.50 год. у с. Федорівка, Кропивницького району Кіровоградської області, біля будинку №71 по вул.Леоніда Кравчука, ОСОБА_1 , керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача марки «Iveco'», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який рухався назустріч транспортному засобу по правому узбіччю, внаслідок чого пішохід ОСОБА_5 загинув на місці події. За фактом вказаної події внесені відомості до ЄРДР за №12024120000000341 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України. 29.04.2024 року постановою слідчого кримінальне провадження №12024120000000341 закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України. При цьому, згідно з висновком судово-медичної експертизи від 05.04.2024 року смерть ОСОБА_5 перебуває в прямому причинному зв`язку з отриманими ушкодженнями, тобто смерть пішохода ОСОБА_5 настала у зв`язку з експлуатацією автопоїзда, відтак саме ОСОБА_1 , як заподіювач шкоди, та ОСОБА_4 , як власник транспортного засобу, несуть цивільну відповідальність за завдання вказаним автопоїздом шкоди у зв`язку з використанням джерела підвищеної небезпеки. Позивач вказала, що органом досудового розслідування закрито кримінальне провадження, проте з вказаною позицією вона не погоджується, так як органом досудового розслідування задано в якості вихідних данних неправильний механізм дорожньо-транспортної пригоди, оскільки причиною дорожньо-транспортної пригоди, на думку органу досудового розслідування, є порушення ОСОБА_5 ПДР України, а саме те, що пішохід раптово вибіг на дорогу, однак із відеозаписів вбачається, що пішохід рухався прямо, назустріч транспортному засобу та під колеса не кидався. Внаслідок смерті ОСОБА_5 його син ОСОБА_3 залишився напівсиротою, відсутність рідної людини, люблячого батька і близького друга, він відчуватиме протягом усього свого життя. Це впливатиме на його морально-психологічний стан роками, так як ніхто і ніколи не зможе замінити йому батька, він назавжди позбавлений батьківської любові та підтримки. Душевні страждання та вимушеність життєвих змін у зв`язку з втратою батька у такому ранньому віці є тяжкими, час і зусилля, необхідні для відновлення його повноцінного життя, є довгими та складними. З часу раптової смерті батька у ОСОБА_3 значно погіршився психоемоційний стан, він відчуває пригнічення настрою, тугу, тривогу, загальну слабкість, значне погіршення сну, посилення дратівливості, що в значній мірі призвело до погіршення стану здоров`я.

Малолітньому ОСОБА_3 , у зв`язку зі смертю його батька ОСОБА_5 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, втраті спокою, зміні повсякденного життя та оцінити розмір якої важко, так як життя людини не може бути оцінено будь-яким матеріальним виміром.

Посилаючись на ці обставини, позивач просила стягнути з відповідачів по 500 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 30 травня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 757 грн.

Додатковим рішенням від 06 червня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1700 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 08.03.2024 року близько 09:50 год. він керував автопоїздом у складі сідлового тягача марки «Iveco», р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом марки Krone», р.н. НОМЕР_2 та повільно рухався в напрямку с. Федорівка Кропивницького району. В кабіні вантажного автомобіля перебували пасажири ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Під час руху він бачив пішохода, який йшов назустріч автомобілю, по правому узбіччю від проїзної частини на відстані 1 м. У той час, коли передня частина кабіни вантажного автомобіля проїхала повз пішохода, у праве бокове дзеркало заднього виду він побачив, що пішохід проходячи повз напівпричіп, швидко повернувся в напрямку проїзної частини та напівпричепу автомобіля та кинувся під задні колеса напівпричепу, а саме між першим та другим колесами (мостами) напівпричепу, а всього у напівпричепі 3 мости. Вказав, що він відразу застосував екстрене гальмування і автомобіль зупинився. Вибігши з автомобіля, побачив, що пішохід лежав на дорозі під задніми колесами, між першими та другими вісями причепу. На місце пригоди було викликано поліцію та швидку медичну допомогу. Також зазначив, що пояснював у суді, що він проїхав безпечно повз пішохода автомобілем і напівпричепом та не міг передбачити, що пішохід, який рухався по обочині, вирішить кинутися під задні колеса напівпричепа, скоюючи самогубство.

Скаржник вказав, що під час досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, було встановлено наступне: Пішохід ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп`яніння - в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 0,27 г/дм куб., в сечі 0,73 г/дм куб. згідно з висновком експерта № 975 від 25.03.2024. Згідно висновку судово - медичної експертизи від 05.04.2024 р., при судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді : відкритої черепно-мозкової травми, які утворилися внаслідок стиснення голови в передньо-задньому напрямку та сліди волочіння відсутні. Тобто, жодних слідів контактування автомобіля з пішоходом на тілі не виявлено, що підтверджує той факт, що саме умисні дії пішохода спричинили тілесні ушкодження та смерть ОСОБА_5 . У кабіні вантажного автомобіля перебували пасажири - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були допитані в якості свідків та підтвердили вказані ним обставини.

Крім того, зазначив, що за матеріалами кримінального провадження встановлено, що причиною ДТП стало грубе порушення пішоходом ОСОБА_5 , який є також учасником дорожнього руху, Правил дорожнього руху, та яким не були вжиті заходи безпеки п.п.1.4, 1.5, 4.1, 4.14 «а» та «б» ПДР. Згідно з висновком № 946/24-27 від 23.04.2024 судової інженернотранспортної (автотехнічної експертизи обставин ДТП) водій ОСОБА_1 у даній дорожній ситуації не мав технічної можливості запобігти ДТП, таким чином в діях водія відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Також вказав, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження батьківства ОСОБА_5 відносно малолітнього ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить рішення суду та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зокрема вказала, що водієм автопоїзда у складі сідлового тягача марки «Iveco», р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом марки Krone», р.н. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди був ОСОБА_1 , що встановлено під час досудового розслідування та не заперечується відповідачем. Володільцем вказаного транспортного засобу на момент ДТП був ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами досудового розслідування, зокрема свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , Полісом № НОМЕР_5 , Полісом № НОМЕР_6 , Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2024 року у справі №405/1641/24 та Постановою про передачу речового доказу на зберігання від 11 квітня 2024 року. Із зазначеного слідує, що смерть пішохода ОСОБА_5 настала у зв`язку експлуатацією автопоїзда у складі сідлового тягача марки «Iveco», д.н.з. НОМЕР_7 напівпричепом марки «Krone», д.н.з. НОМЕР_2 , відтак саме ОСОБА_1 , як заподіювач шкоди, та ОСОБА_4 , як власник (володілець) транспортного засобу, несуть цивільну відповідальність за завдання вказаним автопоїздом шкоди у зв`язку з використанням джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 461/8496/15-ц стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за вказаною вище статтею необхідно визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну).

ОСОБА_4 з 05 липня 2022 року і в подальшому здійснював дії щодо реєстрації та страхування транспортного засобу, що свідчить про перебування вказаного автопоїзда у володінні та користуванні останнього. Отже, в розумінні статті 1187 ЦК України ОСОБА_4 є належним суб`єктом щодо відшкодування шкоди, завданої автопоїздом у складі сідлового тягача марки «Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 з напівприченом марки «Krone», д.н.з. НОМЕР_2 , як володілець джерела підвищеної небезпеки (на іншій правовій підставі, ніж право власності), відтак зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбувалася 08 березня 2024 року за участі вказаного транспортного засобу.

Позивач вказала, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є занадто малим для належного відшкодування моральної шкоди, заподіяної малолітньому сину загиблого - ОСОБА_3 . У зв`язку зі смертю його батька ОСОБА_9 зазнав неоціненної моральної шкоди, яка полягає у раптовій втраті найближчої людини. Він не міг собі уявити, що життя його батька так раптово і трагічно обірветься.

На думку позивача, розмір моральної шкоди, який становить 1 000 000,00 грн є співмірним понесеним фізичним та психологічним стражданням, оскільки наслідки вказаної дорожньо-транспортної пригоди знаходять своє вираження у морально-психологічному, емоційному та фізичному стані позивача навіть через рік після ДТП і продовжуватимуть заподіювати страждання у майбутньому.

Верховний Суд у Постанові від 21 серпня 2019 року у справі №712/14046/18 визначає, що положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з рахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Вказала, що в постанові про закриття кримінального провадження не встановлено, що ОСОБА_5 допустив грубу необережність. Сам по собі раптовий вихід загиблого на проїзну частину не є проявом грубої необережності, а постановою про закриття кримінального провадження не встановлено та не зазначено, що дана дорожньо-транспортна пригода відбулась у зв`язку із умисним порушенням пішоходом Правил дорожнього руху, або ж як наслідок непереборної сили. Одне лиш посилання в постанові про закриття кримінального провадження на те, що ДТП трапилась у зв`язку з тим, що потерпілий раптово вийшов на проїзну частину, не є безумовною підставою для висновку про грубу необережність загиблого чи умисне нехтування правилами ПДР під час ДТП. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою в постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20.

Також зазначила, що перебування загиблого ОСОБА_5 у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті не є грубою необережністю чи умислом з його боку. Зокрема, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 05 квітня 2024 року концентрація етилового спирту, виявлена в крові та сечі трупа ОСОБА_5 , у живих осіб може означати, що сп`яніння практично відсутнє.

Вважає, що у діях загиблого відсутня груба необережність, відтак немає підстав для зменшення розміру моральної шкоди.

Також не погоджується з розміром стягнутих з ОСОБА_1 на її користь витрат на правову допомогу, вважає, що суд безпідставно зменшив розмір витрат на правову допомогу, оскільки клопотань від відповідачів про зменшення їх розміру до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 , яке видане 01.08.2019 року Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивіьного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис №361, де батьками дитини зазначено ОСОБА_10 та ОСОБА_2 (а.с.14).

Довідка Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №5/162 від 20.03.2024 року свідчить, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживав без реєстрації з 2018 року в АДРЕСА_1 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (інформація надана зі слів співмешканки) в сім`ї такого складу: ОСОБА_2 (співмешканка), ОСОБА_11 (син співмешканки), ОСОБА_3 (син) (а.с.15).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 01.12.2021 року визнано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Внесено зміни до актового запису №361 від 13.03.2018 року, а саме виключено відомості про батька '' ОСОБА_10 '' та зазначено батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , решту залишено без змін (а.с.16-17).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , причина смерті: переломи кількох склепінь і основи черепу, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 , яке видане 11.03.2024 року Кропивницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №60, лікарським свідоцтвом про смерть №317 від 11.03.2024 року та довідкою про причину смерті №317 від 11.03.2024 року (а.с.19-21).

29.04.2024 року постановою заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області кримінальне провадження №12024120000000341 закрито у зв`язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України (а.с.22-27).

21.03.2024 року ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_3 , звернулася до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування для сина потерпілого - ОСОБА_3 , а саме моральної шкоди в сумі 28400 грн. і витрат на утримання в сумі 255600 грн. (а.с.28-29).

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису, наданого стороною позивача, вбачається рух транспортних засобів, рух пішохода на відео відсутній. Будь-яких інших відомостей, що стосуються даного позову, матеріали відеозапису не містять (а.с.48).

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 11.07.2022 року, яке дійсне до 11.07.2025 року, свідчить, що ОСОБА_4 не є власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «Iveco», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.134).

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 11.07.2022 року. яке дійсне до 11.07.2025 року, свідчить, що ОСОБА_4 не є власником загального напівпричипу марки «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.134).

02.08.2023 року між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_4 укладено Поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.216028098 та №ЕР.216029019, згідно яких ПрАТ СК «ПЗУ Україна» забов`язалися у разі настання страхового випадку за участю забезпечених ТЗ спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «Iveco», реєстраційний номер НОМЕР_1 , загального напівпричипу марки «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілих (а.с.135-136).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.03.2024 року накладено арешт у кримінальному провадженні №12024120000000341 від 08.03.2024 на вантажний автомобіль «Iveko», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в складі автопоїзду з напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , із забороною користування та розпорядження останніми, що відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_4 від 05.07.2022, НОМЕР_10 від 05.07.2022 належать ОСОБА_4 (а.с.137-139).

11.04.2024 року постановою заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області речові докази по кримінальному провадженню №12024120000000341, а саме вантажний автомобіль «Iveko», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в складі автопоїзду з напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , передано на зберігання власнику - ОСОБА_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.140-141).

Також судом першої інстанції встановлено з матеріалів кримінального провадження №12024120000000341 від 08.03.2024 року свідчать, що здійснено досудове розслідування за фактом події, яка мала місце 08.03.2024 року близько 09.50 год., де в с. Федорівка, Кропивницького району Кіровоградської області, біля будинку №71 по вул Леоніда Кравчука ОСОБА_1 , керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача марки «Iveco», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який рухався назустріч транспортному засобу по правому узбіччю, внаслідок отриманих травм пішохід ОСОБА_5 загинув на місці події. Проведеними слідчими діями встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, а тому 29.04.2024 року постановою слідчого кримінальне провадження закрито.

Встановивши дані обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди на користь законного представника малолітнього ОСОБА_8 в розмірі 50000 грн. З огляду на те, що причиною загибелі ОСОБА_5 є потрапляння під автомобіль у зв`язку з його грубою необережністю, суд вважає, що ця обставина не звільняє відповідача ОСОБА_1 від цивільно-правової відповідальності, однак підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування. Разом із тим, суд відмовив у задоволені позову в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_4 , так як відсутні докази того, що він є власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «Iveco», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також загального напівпричипу марки «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі статтею 1193 ЦК України зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості.

Крім того, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок наїзду автопоїзду, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останнього та власною грубою необережністю (перебування в стані алкогольного сп`яніння) ОСОБА_5 , а тому обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 50000 грн, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_4 цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 смертю батька, оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_4 , є власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «Iveco», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також загального напівпричипу марки «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставне зменшення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги були задоволенні частково, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог, які складають 10 %.

Отже, доводи апеляційних скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться лише до незгоди з висновками суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 30 травня 2025 року та додаткове рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.05.2026.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський С.М. Єгорова