Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №344/9748/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/9748/25

Провадження № 22-ц/4808/227/26

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Панасюк В.О.,

з участю представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну прізвища дитини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2025 року під головуванням судді Татарінової О.А. в м. Івано-Франківськ,

в с т а н о в и в:

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну прізвища дитини.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що позов подано з метою зміни прізвища дитини на дівоче прізвище матері, яке є також прізвищем дідуся по материнській лінії. Така зміна прізвища зумовлена відсутністю участі батька дитини у її вихованні, тривалою бездіяльністю щодо виконання батьківських обов`язків, а також необхідністю забезпечити гармонійний психологічний і соціальний розвиток дитини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю, але не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою. В період проживання однією сім`єю у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До моменту народження сина між ними часто виникали конфлікти, непорозуміння та суперечки, що унеможливлювало створення стабільного сімейного середовища. Після народження дитини сторони остаточно припинили будь-які стосунки. Батько дитини не брав та не бере участі у вихованні дитини, не виявляє зацікавленості життям дитини та фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Після припинення сімейних відносин між сторонами, малолітній ОСОБА_3 проживає з матір`ю, а також з бабою та дідусем, які беруть активну участь у вихованні, догляді та матеріальному забезпеченні дитини.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10.10.2019 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 за її зареєстрованим місцем проживання.

На її думку у травні 2020 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про оспорювання батьківства дитини намагаючись уникнути сплати аліментів на утримання малолітнього сина.

Наказом Івано-Франківського міського суду 03.07.2019 було стягнено із ОСОБА_2 аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 01.02.2022 малолітній ОСОБА_4 відвідував Ямницький заклад дошкільної освіти (дитячий садок) «Зіронька». Згідно з характеристикою вихованця від 01.05.2025 року батько дитини жодного разу не з`являвся у дошкільному навчальному закладі, не цікавився перебуванням дитини у ньому, не здійснював жодної участі в освітньому процесі чи вихованні. Він не сплачував плату за харчування дитини, не підтримував жодного контакту з вихователями чи працівниками закладу, не був присутній на батьківських зібраннях.

Згідно з психологічної характеристики психоемоційного стану та сімейних відносин ОСОБА_5 від 06.05.2025 Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» ОСОБА_6 проживає в стабільному, емоційно підтримуючому сімейному середовищі разом із матір`ю та бабусею. Він демонструє позитивну емоційну прив`язаність до них, чітке усвідомлення своєї належності до цієї родини та відчуття безпеки в її межах.

Результати психологічного обстеження підтверджують, що зміна прізвища дитини не тільки не завдасть шкоди інтересам малолітнього, але й сприятиме емоційній узгодженості дитини з найближчим оточенням, формуванню єдиної сімейної ідентичності, збереженню психологічного комфорту та стабільності.

Відповідач не здійснює виховної функції, не бере участі у формуванні особистості дитини, її соціального оточення, що фактично свідчить про відчуження від дитини. Зміна прізвища дитини на прізвище матері не лише не порушує інтереси дитини, а навпаки - відповідає її найкращим інтересам.

Просила змінити прізвище малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ». Внести зміни до актового запису №413 від 19.02.2019 року, складеного Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , шляхом зміни прізвища дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, позивачка надала до суду достатні докази, які у своїй сукупності підтверджують обставини зазначені у позові.

Вказує, що позивачкою було доведено, що відповідач належним чином невиконує покладені на нього батьківські обов`язки щодо дитини. Зокрема, відповідач систематично порушує обов`язок зі сплати аліментів, здійснює їх сплату несвоєчасно, внаслідок чого утворилася заборгованість по аліментних зобов`язаннях. Крім того, відповідач не бере участі у вихованні сина, не підтримує з ним спілкування, не відвідує його та фактично усунувся від участі в його житті. У результаті такої поведінки між дитиною та батьком відсутній емоційно-психологічний зв`язок, що підтверджується матеріалами справи.

Висновок суду першої інстанції про те, що твердження позивача щодо невиконання відповідачем батьківських обов`язків є суперечливими та необґрунтованими з огляду на те, що відповідач вживав заходів щодо встановлення порядку участі у вихованні дитини є помилковим, формальним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Сам по собі факт звернення відповідача до органу опіки та піклування з ініціативою встановлення порядку участі у вихованні дитини та ухвалення відповідного рішення Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради не свідчить про реальне виконання батьківських обов`язків, а лише підтверджує наявність у відповідача формального наміру брати участь у вихованні дитини.

Матеріалами справи підтверджено, що встановлений порядок участі у вихованні дитини відповідачем фактично не виконувався.

Відповідач не виконував порядок участі у вихованні дитини, який був встановлений за його ж ініціативою, що свідчить не про перешкоджання з боку матері, а про відсутність реального інтересу батька до спілкування та виховання сина.

Посилання відповідача на те, що він постійно піклувався про дитину та що позивачка нібито створювала перешкоди у спілкуванні є суб`єктивними твердженнями, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, тоді як позивачка надала суду докази фактичної відсутності участі батька у житті дитини.

Встановлений органом опіки та піклування порядок участі у вихованні дитини не був реалізований відповідачем, а тому не може розцінюватися як доказ належного виконання ним батьківських обов`язків чи наявності сталого зв`язку з дитиною.

Отже, зміна прізвища дитини, відповідає інтересам дитини.

Зміна прізвища дитини сприятиме її соціальній адаптації, уникненню психологічного дискомфорту, зумовленого відсутністю зв`язку з батьком, та утвердженню стабільної ідентичності в оточенні, де вона зростає.

Всі вищевказані факти свідчать про доцільність зміни прізвища дитини на прізвище матері. Саме мати є основною особою, яка забезпечує повсякденні потреби, розвиток та стабільність малолітнього.

Таким чином, позовна вимога про зміну прізвища дитини є обґрунтованою.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки фактичним обставинам справи та обмежився формальним фактом встановлення порядку участі у вихованні дитини за ініціативою відповідача, не з`ясувавши, що відповідач цей порядок не виконував на практиці. Висновок суду про належне виконання відповідачем батьківських обов`язків не відповідає наявним у справі доказам. Суд не врахував реальної відсутності емоційного та виховного зв`язку між батьком та дитиною, не мотивував відхилення доказів, наданих позивачем.

Суд не врахував того, що формальний факт встановлення порядку участі у вихованні не може замінювати фактичного виконання батьківських обов`язків.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник ОСОБА_1 адвокат Бандура В.О., апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_2 , представник відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно, Серія НОМЕР_1 від 14.11.2019 (а.с.17).

Згідно судового наказу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.07.2019 із ОСОБА_2 , стягуються аліменти в користь ОСОБА_1 , на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 від усіх доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 04.06.2019 (а.с. 19,20).

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 12.09.2019 №1046 «Про встановлення порядку участі батькам у вихованні дітей» вирішено: встановити такий порядок участі батькові ОСОБА_2 у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : перша та третя субота, друга та четверта неділя з 15.00 год. до 17.00 год. у присутності матері дитини.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.10.2019 року вирішено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , з матір`ю ОСОБА_1 за її зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 (а.с.23,24).

Позивачем до матеріалів справи долучено зошит під назвою «Журнал відвідувань ОСОБА_2 свого сина ОСОБА_3 » із якого вбачається, що з 24.11.2019 по 07.03.2020 батько не здійснив жодного візиту до дитини. 15.03.2020 — зафіксовано відвідування, про що відповідач особисто розписався у журналі. В період з 21.03.2020 по 26.06.2020, відповідач знову не з`являвся для спілкування з дитиною (а.с.47).

Листом начальника Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 10.01.2020 №Б/911 повідомлено ОСОБА_2 , що 16.12.2020 ОСОБА_9 запрошено в службу та відібрано пояснення, в якому вона повідомляє, що ОСОБА_2 не виконує рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 12.09.2019 №1046. Вона вказала, що ОСОБА_2 відвідав хлопчика всього декілька разів. ОСОБА_9 звернула увагу на те, що перешкоджала спілкуванню ОСОБА_2 з дитиною «... тільки у тих випадках, коли ОСОБА_10 становив загрозу для неї і для її сина». З ОСОБА_1 проведено бесіду щодо неприпустимості створення перешкод йому, як батькові у вихованні ОСОБА_3 .

У травні 2020 року ОСОБА_2 звертався до суду із позовом про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини.

Згідно висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ від 22.09.2020 року №СЕ/109/12/2-340МГ/20 ОСОБА_2 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 . Ймовірність даної події складає 99,9999%.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.01.2021 вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму пені за прострочення сплати аліментів за період з червня 2019 року по 31.10.2020 в розмірі 10886,01 грн та інфляційні втрати в сумі 129,17 грн, а всього 11015,18 грн 18 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 700 грн та витрати за проведення аудиту в розмірі 800 грн (а.с.27-32).

Батько позивачки ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_2 ) від 27.09.2022 (а.с.46).

В обґрунтування вимог позивачкою долучено копію висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку ОСОБА_3 від 19.10.2022 №ІРЦ-85919/2022/372947, копію висновку про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи ОСОБА_3 , який є додатком до висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 19.10.2022 №ІРЦ-85919/2022/372947.

ОСОБА_2 17.01.2025 видано посвідчення серія НОМЕР_3 , відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

З копії логопедичної характеристики ОСОБА_3 від 21.04.2025 вбачається, що ОСОБА_3 протягом 2 років відвідує логопедичні заняття з регулярністю 2 рази на тиждень. На заняття завжди приходить в супроводі матері (а.с.35).

Згідно розрахунку із сплати аліментів згідно судового наказу №344/9833/19 від 03.07.2019 сума заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.05.2025 становить 13 296,25 грн.

Із копії характеристики вихованця ОСОБА_5 , наданої Ямницьким закладом дошкільної освіти (дитячий садок) «Зіронька» Ямницької сільської ради Івано-Франківської області від 01.05.2025 року вбачається, що мати ОСОБА_1 , протягом перебування дитини в садочку, приділяла належну увагу вихованню ОСОБА_6 . Систематично відвідувала батьківські збори та різноманітні заходи. Батько ОСОБА_5 жодного разу у закладі дошкільної освіти « ОСОБА_12 » не був, освітнім процесом у закладі та вихованням дитини не цікавився. Батьківську плату за харчування не вносив. З вихователями та працівниками на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся (а.с.33).

Відповідно до копії характеристики вихованця групи «Дзвіночок» дошкільного підрозділу Ямницького ліцею Ямницької сільської ради Івано-Франківської області ОСОБА_3 від 06.05.2025 року мати займається вихованням дитини та дбає про те, щоб у хлопчика було все необхідне. Дитину до садка систематично приводить і забирає мати. Вона завжди відвідує батьківські збори та цікавиться успіхами сина, спілкується з педагогічними працівниками закладу освіти (а.с.37,38).

Як вбачається з психологічної характеристики психоемоційного стану та сімейних відносин ОСОБА_3 ТзОВ «Серденько» від 06.05.2025 року, із бесіди з хлопчиком було встановлено, що хлопчик добре орієнтується в особистих даних: знає своє ім`я, прізвище, а також імена мами та бабусі. Прізвище вимовити йому складно, що може бути пов`язано з особливостями розвитку мовлення або віком. Він каже, що йому подобається його прізвище, а також прізвище мами. Дитина знає, що планується зміна його прізвища і ставиться до цього спокійно, хоча іноді виявляє легке ніяковіння при обговоренні цієї теми. Мама і бабуся відіграють провідну роль у його емоційному житті, що підкреслюється не лише їхнім розміщенням на дереві, а й бажанням, щоб усі були разом. Відсутність фігури батька підтверджує, що ця особа не має значущого місця у внутрішньому світі дитини. У відповідях, що стосуються батька, ОСОБА_6 демонструє плутанину, емоційний вакуум і відсутність сформованого уявлення.

Відсутність фігури батька проявляється як емоційна порожнеча, що, однак, не викликає у хлопчика активного протесту чи горювання — швидше, нейтральне прийняття цього факту. Особливої уваги заслуговує той факт, що ОСОБА_6 розмалював радісне обличчя червоним кольором і вказав, що це він. Червоний колір, відповідно до правил методики, зазвичай асоціюється з активністю, силою, яскравістю. Водночас, коли мова зайшла про тата, ОСОБА_6 відмовився обирати будь-який смайлик. Така реакція вказує на те, що тема батька залишається для хлопчика складною, можливо болісною або просто ще не до кінця осмисленою, і він не готовий її торкатися навіть у грі.

ОСОБА_6 поінформований про заплановану зміну прізвища, реагує на це спокійно, хоч іноді ніяковіє. Він позитивно ставиться до свого поточного прізвища та прізвища мами. Загалом, за результатами дослідження, емоційний розвиток дитини відповідає віковим нормам, спостерігається позитивна динаміка соціально-емоційної адаптації, високий рівень довіри до близьких дорослих та позитивне самосприйняття (а.с.49-57).

Згідно характеристики ОСОБА_1 , виданої сільським головою Ямницької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 27.05.2025, за час проживання в селі скарг з боку жителів на неї в Ямницьку сільську раду не поступало. Має на утриманні дитину 2019 року народження, з сусідами живе дружньо, має багато друзів.

Із копії довідки командира військової частини НОМЕР_4 від 04.10.2025 року вбачається, що старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 .

Статтею 51 Конституції України та частинами другою, третьою статті 5 СК України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності.

Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до ст. 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частинами 3, 5 ст. 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що на теперішній час відсутні підстави вважати, що прізвище батька якимось чином суперечить інтересам дитини. Позивачка не довела необхідності зміни прізвища дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », а також того, що зміна прізвища буде відповідати його інтересам, сприятиме психологічному та гармонійному розвитку.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи апелянтки про те, що нею було доведено, що відповідач належним чином не виконує покладені на нього батьківські обов`язки щодо дитини, а зміна прізвища дитини, відповідає інтересам дитини є необґрунтованими.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 від 14.11.2019.

Однак, попри те, що позивачка вказувала на те, що до народження дитини між нею та ОСОБА_2 не склалися сімейні відносини, а спільне проживання було нетривалим, сторони при складенні актового запису про народження сина самостійно та добровільно визначили прізвище дитини ОСОБА_7 .

Згідно правового висновку, висловленого Верховним Судом в постанові від 30 березня 2020 року (справа № 759/5739/18) при вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь в її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.

Постанова Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18 та постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17 містять висновки, що позивач має довести належними і допустимими доказами факт свідомого та умисного непіклування відповідача про фізичний, духовний розвиток їх дитини, а також те, що зміна прізвища дитини на прізвище матері буде відповідати найкращим інтересам дитини.

У справах, що стосуються прав дітей, де батьки дитини не дійшли згоди про зміну її прізвища, судам першочергову увагу слід приділяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Подаючи позов про зміну прізвища сина, ОСОБА_1 не надала суду доказів, що батько свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не виконує своїх батьківських обов`язків, а також що зміна прізвища сина найкращим чином відповідатиме його інтересам.

Доводи ОСОБА_1 що батько дитини жодним чином не бере участі у вихованні, забезпеченні розвитку дитини і між відповідачем та сином відсутній будь-який зв`язок, а отже він належно не виконує своїх батьківських обов`язків, є необґрунтованими.

Судом встановлено, що при наявності між сторонами суперечностей щодо виконання батьківських обов`язків ОСОБА_13 вживав заходів по встановленню порядку участі у вихованні дитини. Суд урахував також, що на теперішній час ОСОБА_13 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 .

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на теперішній час відсутні підстави вважати, що прізвище батька якимось чином суперечить інтересам дитини.

Натомість, у цьому випадку вбачається реалізоване законне право батька зареєструвати сина за своїм прізвищем, узгоджене з його матір`ю у добровільному порядку, що свідчить про піклування та відповідальність відповідача перед своєю дитиною. Позивачкою не надано суду достатніх доказів, які у своїй сукупності підтверджували би обставини, зазначені нею у позові.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінки фактичним обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 12 травня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин