Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №185/3208/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1524/26 Справа № 185/3208/26 Суддя у 1-й інстанції - Чернявська І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гапонов А.В., розглянувши клопотання захисника Бондара Артема Васильовича, який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2026 рокувизнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

06 квітня 2026 року захисником подано апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування клопотання захисник вказує на те, що ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд справи відносно неї, про винесену постанову їх стало відомо з застосунку «Дія», через що вона звернулась за правничою допомогою тільки 02.04.2026 року.

З огляду на викладене захисник просить поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні захисника доводи щодо поважності причин пропуску строку на оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Згідно ч.1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).

Згідно з усталеною практикою практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави, однією із яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Сабадаш проти України» поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Також, у справі «Каракуця проти України» у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Як вбачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не була присутньою під час розгляду справи та ухвалення Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 11 березня 2026 року оскаржуваної постанови (а.с. 21-21зв).

ОСОБА_1 була повідомлена про день та час розгляду справи 10.03.2026 року, тобто завчасно знала, що судове засідання відбудеться 11.03.2026 року о 10.00 (а.с.20).

Строк на апеляційне оскарження спливав — 21 березня 2025 року.

02 квітня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Бондарем А.В. було укладено договір про надання правничої допомоги, а 06 квітня 2026 року захисником складено ордер про надання правничої допомоги (а.с. 31-33,30).

Відповідно до змісту апеляційної скарги вона була сформована та подана до суду захисником Бондарем А.В. через систему «Електронний суд» 06 квітня 2026 року (а.с.22-28), тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин не можна погодитися з наведеними у клопотанні захисника доводами щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, та апеляційний суд вважає їх неспроможними, оскільки залучення адвоката Бондара А.В. для захисту інтересів ОСОБА_1 після ухвалення та виконання судового рішення не створює для захисника окремих процесуальних строків та самостійних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

При цьому, сама ОСОБА_1 , як учасник справи, не подає апеляційну скаргу та не порушує питання про поновлення їй строків на апеляційне оскарження постанови судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року.

Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання захисника Бондара А.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП ,-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити захиснику Бондару Артему Васильовичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20КУпАП.

Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду А.В. Гапонов