Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №726/1328/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1328/26

Провадження №2-а/726/12/26

Категорія 129

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Москаль Григорій Горигорович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

У СТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Садгірського районного суду м. Чернівці надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Москаль Григорій Горигорович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому представник позивача просить суд поновити процесуальний строк, скасувати постановуЧернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки по справі про адміністративне правопорушення №957 від 23.07.2025, якою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень та закрити провадження у справі.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Вимоги мотивує тим, що 23.07.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено оскаржувану постанову за те, що позивач не з`явився для постановки на облік до ТЦК та СП за місцем прописки, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги абзацу 7 ч.3 ст.1, абзацу 5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII та вимоги Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників. військово зобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період.

Вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню оскільки ОСОБА_1 ще 11.08.2000 зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та з того часу адресу реєстрації не змінював по теперішній час. У зв`язку із тим, що станом на дату реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , а це 11.08.2000, Порядку №1487 не існувало, а тому в позивача не було обов`язку з`явитися до ТЦК та СП у семиденний строк для постановки на військовий облік, у зв`язку із чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Додатково звертає увагу суду і на строки накладення адміністративного стягнення, оскільки ОСОБА_1 , зареєстрував своє місце проживання 11.08.2000, то в разі вчинення ним правопорушення щодо несвоєчасної постановки на військовий облік, постанова про вчинення адміністративного правопорушення могла бути винесена тільки до 11.11.2000, а тоді діяла інша редакція статті.

Просить взяти до уваги той факт, що трактування обставин вчиненого правопорушення у протоколі та постанові відрізняється, а також те, що 14.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 за результатами якого останнього на підставі ст. 16 «а» графа ІІ розкладу хвороб було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Зазначає, що про існування вказаної постанови ОСОБА_1 , стало відомо 25 березня 2026 року у зв`язку із накладенням Третім відділом ДВС у місті Чернівці Івано-Франківського МУМЮУ арешту на його грошові кошти, а тому строк на оскарження підлягає поновленню з поважних причин.

06.05.2026 до суду надійшов відзив на адміністративний позов від ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому представник відповідача просив відмовити у задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 за безпідставністю.

Звертає увагу суду і на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови у якості доказів вини вчинення правопорушення було взято до уваги: протокол від 13.07.2025 № 95 про адміністративне правопорушення; копію паспорту; копія рапорту поліції; дані наявні в Єдиного державного реєстру призовників, військово зобов`язаних та резервістів (Реєстр «Оберіг»). Проведеним аналізом зазначених вище письмових доказів при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо позивача було встановлено, що останній порушив правила військового обліку під час дії особливого періоду (діє в Україні з 17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №?303/2014 «Про часткову мобілізацію»), не зявився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановки на військовий облік, як військово зобовязаний за місцем прописки, тобто порушував вказані правила військового обліку в особливий період.

Вказує, що своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) Позивач порушив, вимоги абзацу 7 ч.3 ст.1, абзацу 5 ч.10 ст.1, абз.5 п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вимоги абз.2 підпункту 10-1 Додатку 2 до Порядку, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На момент складання протоколу, розгляду справи про адміністративне правопорушення у позивача жодних зауважень, клопотань про перенесення розгляду справи або бажання скористатись правовою допомогою зазначено не було. Матеріали адміністративної справи відповідають вимогам ст.235 КУпАП, протокол складено правильно, правопорушник під особистий підпис був повідомлений про час і місце розгляду справи, права, визначені ст.268 КУпАП, роз`яснені, обставини, що виключають здійснення провадження у справі та визначені ст. 247 КУпАП - відсутні.

Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі

Адміністративний позов ОСОБА_1 06.04.2026 сформований у системі «Електронний суд» та поданий до Садгірського районного суду міста Чернівці.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 позов переданий на розгляд головуючого судді Асташева С.А.

Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 15.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 29.04.2026 та у зв`язку із ненадходженням відзиву у справі та неявкою позивача відкладено на 12.05.2026.

У судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

Від представника позивача, адвоката Москаля Г.Г., 29.04.2026 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач скерував відзив на позов у якому виклав позицію щодо справи.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, в силу ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи надану справу без участі сторін за наявними у справі доказами, суд доходить таких висновків.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд встановив, що 23.07.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковник ОСОБА_2 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо гр. ОСОБА_1 та виніс постанову № 957 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою визнав винним гр. ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та наклав на останнього штраф у сумі 17000,00 грн.

У постанові вказано про те, що 13.07.2025 о 10:47 в приміщенні Чернівецького обласного об`єднаного центру мобілізації стрільцем-санітаром 2 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 солдатом ОСОБА_3 було складено протокол ЧМТЦК про адміністративне правопорушення №957 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП за фактом того, що гр. ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не з`явився для постановки на облік до ТЦК та СП за місцем прописки або за місцем перебування, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) порушив вимоги абзацу 7 ч.3 ст. 1, абзацу 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та вимоги Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Таким чином вказано про те, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП.

Тобто у постанові вказано про те, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП, однак притягнуто його до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

У постанові відсутні дані про отримання копії постанови ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що про оскаржувану постанову дізнався лише 25 березня 2026 року у зв`язку із накладенням Третім відділом ДВС у місті Чернівці Івано-Франківського МУМЮУ арешту на його грошові кошти та 25.03.2026 отримав копію постанови.

Також до матеріалів справи позивач долучає Витяг з реєстру територіальної громади, відповідно до даних якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований 11.08.2000 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних Довідки ВЛК № 4046 14.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 за результатами якого останнього на підставі ст. 16 «а» графа ІІ розкладу хвороб було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Щодо клопотання про поновлення процесуального строку оскарження постанови у справі

Суд враховує долучені до матеріалів справи докази у яких відсутні дані про винесення оскаржуваної постанови у присутності ОСОБА_1 та про ознайомлення його із винесеною постановою чи вручення йому її копії.

У позові позивач вказує про те, що дізнався та отримав копію оскаржуваної постанови лише 25.03.2026, що підтверджує документально.

Згідно з ч. 2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Поряд з тим, ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вивчивши доводи представника позивача суд вважає за необхідне поновити строк на оскарження постанови, оскільки вказані ним обставини перешкодили особі реалізувати право на звернення до суду у визначений процесуальним законом строк, мали об`єктивний характер та не залежати від волі заявника.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Вирішуючи позовні вимоги, щодо законності винесення оскаржуваної постанови та наявності підстав для її скасування, суд враховує таке.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАУ України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи . Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення і скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-УІІІ.

У розумінні ст.1 Закону № 389-УІІІ, воєнним станом вважається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно із Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України №2105-ІХ від 24 лютого 2022 р., оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної позивачем постанови, та продовжують існувати на час розгляду даної справи).

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року.

Відповідно до ч.1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення таких дій в особливий період.

Згідно з ч.3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Ці норми є бланкетними та відсилають до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру мобілізаційної підготовки та мобілізації та передбачає правила військового обліку.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає:підготовку громадян до військової служби;взяття громадян на військовий облік;прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;проходження військової служби;виконання військового обов`язку в запасі;проходження служби у військовому резерві;дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військово зобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військово зобов`язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р. (далі Порядок № 1487).

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військово зобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку) (п. 5 Порядку № 1487).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військово зобов`язаних та резервістів.

Відповідно до Додатку № 2 до цього ж Порядку №1487 визначені Правила військового обліку призовників, військово зобов`язаних та резервістів, згідно з якими призовники, військово зобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку в тому числі за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання.

Згідно зпп. 7 п. 1 цих Правил, призовники, військово зобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Частиною 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що призовники, військово зобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Згідно з п. 19 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, призовники, військо возобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022р. за №154, - ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1, 211 КУпАП, а саме: про порушення призовниками, військо возобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військо возобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Як вбачається зі змісту спірної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210-1 КУпАП, стало порушення ОСОБА_1 вимог абзацу 7 ч.3 ст.1, абзацу 5 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вимог Додатку 2 до Порядку Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022, що виявилося в тому, що він в особливий період,порушивши правила військового обліку, не з`явився для постановки на військовий облік до ТЦК та СП за місцем прописки.

Згідно з даними копії наявного в матеріалах справи витягу з реєстру територіальної громади вбачається, що з 11.08.2000 ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 . Даних про зміну реєстрації до матеріалів справи не долучено.

Також 14.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 за результатами якого останнього на підставі ст. 16 «а» графа ІІ розкладу хвороб було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Тобто ОСОБА_1 був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 після проходження ВЛК 14.04.2022, а тому факт того, що він не перебував на обліку у вказаному ТЦК та СП спростовується.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані доводи позивача у сукупності із наданими ним письмовими доказами по справі, суд вважає, що згідно чинного законодавства постановлення на військовий облік є не правом, а обов`язком військово зобов`язаних, однак ще 14.04.2022 ОСОБА_1 був виключений з військового обліку, з того часу місце реєстрації не змінював та дані щодо місця його реєстрації містяться у Єдиному державному демографічному реєстрі.

Особа, яка офіційно виключена з військового обліку, перестає бути військовозобов`язаною, не підлягає призову чи мобілізації, не зобов`язана оновлювати дані та отримувати повістки. Це остаточна процедура, що означає повне звільнення від військового обов`язку.

Суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військово зобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військово зобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військово зобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Будь-які належні та допустимі докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано.

Також поза увагою суду не може залишитися і той факт, що у оскаржуваній постанові вказується про вчинення ОСОБА_1 дій, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, тобто порушення ним, як військово зобов`язаним правил військового обліку в особливий період, однак притягнуто його до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Суд не наділений повноваженнями перекваліфікувати діяння позивача.

Притягнення до адміністративної відповідальності за статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення, діяння за яким не вчинено, є порушенням права особи на захист.

Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Доводи позивача щодо закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності суд вважає безпідставними, адже відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАПадміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Висновки суду

Дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єктами владних повноважень, належними доказами не довів правомірність свого рішення.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 порушень, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є незаконною, винесена без достатніх доказів, які б підтверджували вину позивача та факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача необхідно скасувати та закрити провадження у справі.

Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат

Згідно з ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі, а враховуючи встановлену наявність підстав для задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у розмірі 532,48 грн, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», керуючись ст.ст. 9, 210, 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 90, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення № 957 від 23.07.2025.

Адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Москаль Григорій Горигорович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення– задовольнити.

Постанову № 957 за справою про адміністративне правопорушення від 23.07.2025про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень 00 копійок – скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 сплачений судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя С. А. Асташев