Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №485/323/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 485/323/25

Головуючий в 1 інстанції: Сікора О.О. Дата і місце ухвалення: 31.10.2025р., селище Велика Олександрівка

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

(у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання,

справу розглянуто в порядку п.2 ч.1 ст.311 КАС України)

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 31 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного штрафу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить скасувати постанову, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 184 від 07.12.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає постанову неправомірною та необґрунтованою, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, так як він хоча і не з`явився на виклик, однак самостійно почав проходити лікарську комісію оскільки має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Його дружина працює, у зв`язку з чим за дітьми доглядати треба саме йому тому медичну комісію він мав можливість проходити лише з урахуванням вільного часу. Так, 11.10.2024 року, позивач ОСОБА_1 , отримавши повістку від ІНФОРМАЦІЯ_3 про виклик на 17.10.2024 року з метою проходження медичного огляду він вже 14.10.2024 року пішов самостійно проходити медичний огляд, оскільки цей процес займає кілька днів, а дітей залишити на довгий час нема з ким. Окрім того позивач послався, на неправомірне притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що протокол не складався та те, що оскаржену постанову винесено не уповноваженою особою.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 31 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 31.10.2025 р. та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивач почав проходити ВЛК 14.10.2024 р., що може свідчити про наявність причин поважності неявки до ТЦК 17.10.2024 р. та звертає увагу, що відповідачем не були враховані зазначені обставини при складенні протоколу та винесені постанови.

Крім іншого, позивач наголошує, що під час складання протоколу він перебував на лікарняному, але в супереч цього відповідач виніс оскаржувану постанову, позбавивши права бути присутнім під час розгляду справи.

Апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції не надано належної оцінки таким доводам.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 11.10.2024 р. ОСОБА_1 отримав повістку №556 від ІНФОРМАЦІЯ_3 про виклик на 17.10.2024 року з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (а.с.71 зворот.бік).

04.12.2024 р. уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 майором ОСОБА_2 складено протокол №184 про адміністративне правопорушення. Суть адміністративного правопорушення: 04 грудня 2024 року о 15 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в ході перевірки військово-облікових даних встановлено, що за повісткою ІНФОРМАЦІЯ_4 , отриманою 11.10.2024 року ОСОБА_1 був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 17.10.2024 року з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Постановою № 184 від 07.12.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності винесеної полковником ОСОБА_3 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається: 04 грудня 2024 року о 15 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в ході перевірки військово-облікових даних встановлено, що за повісткою ІНФОРМАЦІЯ_4 , отриманою 11.10.2024 року ОСОБА_1 був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 17.10.2024 року з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою позивач звернувся до суду з цим позовом.

Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Стаття 9 КАС України визначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.

Положення статті 1 КУпАП встановлюють, що завданням цього кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Стаття 235 КУпАП передбачає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП, передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В свою чергу, згідно частини 1 статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

При цьому, 18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» викладена у новій редакції.

Так, згідно частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови №184 від 07.12.2024, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного відповідальності за порушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Досліджуючи матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 11.10.2024 р. отримав повістку №556 від ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить його підпис в цій повістці та фактично не заперечується позивачем.

Зазначеною повісткою було проінформовано ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби на 17.10.2024 року (а.с.71 зворот.бік).

В свою чергу, матеріалами справи встановлено, а позивачем не спростовано, що 17.10.2024 р. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з`явився, поважних причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не повідомив.

Дійсно з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 14.10.2024 року почав проходити медичний огляд у КНП «Снігурівська міська лікарня», однак зазначені обставини не спростовують обов`язок позивача з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_5 17.10.2024 року на виконання вимог повістки №556, врученої позивачу у належний спосіб. При чому, матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 про початок проходження 14.10.2024 р. медичного огляду, тому посилання апелянта на те, що він з власної ініціативи почав проходити медичний огляд, в контексті оскаржуваної постанови, не мають жодного відношення до спростування факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Колегія суддів вважає, що позивач не повідомив поважних причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 , як того вимагає пункт 23 Порядку №560, а саме: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Таких доводів не містить ані позовна заява, ані апеляційна скарга, до яких не надані належні та допустимі докази, що підтверджують поважні причини такого неприбуття.

Щодо доводів апелянта про те, що він не мав змоги з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 через хворобу своїх неповнолітніх дітей, то як вбачається з наданих позивачем доказів, згідно висновку Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Снігурівської міської ради, ОСОБА_1 , за станом здоров`я знаходився на амбулаторному лікуванні у педіатра з двійнею ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 18.11.2024 р. по 29.11.2024 р.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що такі причини не можливості з`явитись по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_5 вважати поважними причинами не має підстав, оскільки обов`язок позивача з`явитись по повістці був на 17.10.2024 р., в той час коли надані докази свідчать про знаходження його на амбулаторному лікуванні з його дітьми у період з 18.11.2024 р. по 29.11.2024 р., що жодним чином не стосується дати на яку була виписана повістка, тому такі доводи апелянта судом апеляційної інстанції не приймаються.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність доводів позивача про не складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, як вбачається з матеріалів справи 04.12.2024 р. уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 майором ОСОБА_2 складено протокол №184 про адміністративне правопорушення (а.с.69-70).

Суть адміністративного правопорушення: 04 грудня 2024 року о 15 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в ході перевірки військово-облікових даних встановлено, що за повісткою ІНФОРМАЦІЯ_4 , отриманою 11.10.2024 року ОСОБА_1 був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 17.10.2024 року з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №184 від 04.12.2024 року ОСОБА_1 вказав на те, що "не з`явився за повісткою через хворобу дітей, заперечень не має", що підтвердив своїм підписом, тому такі обставини спростовують позицію позивача.

При цьому, дослідивши протокол від 04.10.2024 р. встановлено, що ОСОБА_1 було роз`яснено зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУПАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі). Зазначеним протоколом повідомлено позивача, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 год. 00 хв. 07.12.2024 р., що підтверджено підписом позивача.

Варто зазначити, що відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Водночас, справа може бути розглянута за відсутності цієї особи у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскільки матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про дату та час слухання його справи, на думку колегії суддів, твердження апелянта про знаходження його на лікарняному, враховуючи можливість розгляду справи за його відсутності, є безпідставними. При цьому, матеріали справи не містять будь-яких заяв ОСОБА_1 до відповідача про перенесення розгляду справи, у зв`язку з хворобою.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Аналіз встановлених апеляційним судом обставин справи та наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та ґрунтуються виключно з незгодою позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення колегія суддів не вбачає.

А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 31 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 травня 2026 оку.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук