Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №420/19877/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19877/25

Перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.,

повний текст судового рішення

складено 19.02.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

судді –Джабурія О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (надалі – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 по 18.06.2025 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 виплаченої 18.06.2025 на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року у справі №420/14952/22;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 по 18.06.2025 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 виплаченої 18.06.2025 на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року у справі №420/14952/22.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що вона проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 02.06.2015, та відповідно до наказу від 08.02.2019 №49-ОС з 10.02.2019 була виключена зі списків особового складу та знята з усіх видів забезпечення.

Проте позивач у період проходження військової служби не у повному обсязі виплачував індексацію грошового забезпечення, та лише 18.06.2025, на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/14952/22, військовою частиною НОМЕР_1 виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 у загальній сумі 47868,36 грн. Відтак, оскільки виплату індексації грошового забезпечення позивача відповідач здійснив несвоєчасно, наявні на думку позивача підстави для зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, визначеної Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2026, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгартування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що індексація грошового забезпечення позивачу виплачена на виконання рішення суду в повному обсязі, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частин доходів. Крім того, апелянт зауважує, що у випадку нарахування доходів за рішенням суду право на компенсацію виникає при несвоєчасному виконанні рішення суду.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та суд першої інстанції встановив, що позивач з 02.06.2015 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно копії витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної казначейської служби України від 08.02.2019 №49-ос «Про особовий склад», лейтенанта ОСОБА_1 , заступника начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби), яка вибуває для проходження військової служби у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключено зі списків особового складу та з видів забезпечення, з урахуванням часу на здавання справ та посади, з 10.02.2019.

Так, суд першої інстанції встановив, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/14952/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про: визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85927,84 гривень з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 включно у фіксованій величині 4463,15 гривень в місяць відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 гривень в місяць за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення». затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 по справі №420/14952/22 позов ОСОБА_1 був задоволений частково:

- визнана протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць);

- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 апеляційна скарга військової частини - залишена без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково - рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн. змінене в його мотивувальній частині, з викладенням її в редакції, наведеній у цій постанові. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року залишене без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2024, касаційна скарга позивача була задоволена. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №420/14952/22 скасовані в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачки за період з 01 березня 2018 року по 10 лютого 2019 року включно у фіксованій величині 4463,15 гривень в місяць, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити па користь позивачки індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 гривень в місяць за період з 01 березня 2018 року по 10 лютого 2019 року включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів, - скасовано, а справа в цій частині направлена на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №420/14952/22 залишені без змін.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволений частково:

- визнана протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 залишена без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена:

- рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі №420/14952/22 змінене, викладено абзац третій резолютивної частини рішення у новій редакції: «Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у фіксованій величині 4451,41 грн за період з 01.03.2018 по 10.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із врахуванням раніше виплачених сум»;

- в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі №420/14952/22 залишене без змін.

18.06.2025 на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №420/14952/22 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4451,41 грн. за період з 01.03.2018 по 10.02.2019, що підтверджено копією банківської виписки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасне нарахування належних позивачу сум грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових видів) відбулось з вини відповідача (що було встановлено судом у справі №420/14952/22), а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-II та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, якою затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, які не мають разового характеру, у тому числі сум індексації грошового забезпечення. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Верховний Суд у постанові у постанові по справі №620/14074/24 від 19 березня 2026 року зазначив, що нарахування та виплата компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.

Викладене спростовує доводи апелянта, що індексація грошового забезпечення не є тим доходом, за несвоєчасну виплату якого може нараховуватись компенсація втрати частин доходів.

У розумінні Закону №2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду.

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001р. №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Тому у випадку не нарахування та не виплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 грудня 2018 року у справі №816/301/16, від 04 квітня 2019 року у справі №159/1615/17, від 30 вересня 2020 року у справі №2-а-1/11 та від 31 серпня 2021 року у справі №264/6796/16-а.

Апеляційний суд вважає за необхідне відмітити, що наявність у спорі між сторонами рішення суду не змінює строку, з якого у відповідача виник обов`язок виплатити на користь позивача грошове забезпечення в належному розмірі.

Верховний Суд у постановах від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 28 листопада 2019 року у справі №803/1937/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 13 березня 2020 року у справі №803/1565/17, від 27 квітня 2020 року у справі №803/1314/17, від 29 жовтня 2020 року у справі №280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20, від 29 березня 2023 року у справі №120/9475/21-а сформулював правову позицію, яка є усталеною та відповідно до якої право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Також, у вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що день фактичної виплати грошового доходу не впливає на період за який буде здійснюватися виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тотожні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.10.2024р. у справі №420/2598/24, від 20.12.2024р. у справі №440/6875/24, від 22.05.2025р. у справі №160/19149/23.

Предметом спору у справі, що розглядається апеляційним судом, є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням виплати індексації грошового забезпечення позивача, що передбачено Законом №2050-ІІІ та Порядком №159.

Так, як підтверджено матеріалами справи, 18.06.2025 на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року у справі №420/14952/22 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4451,41 грн. за період з 01.03.2018 року по 10.02.2019 року, у загальному розмірі 47686,36 грн.

Отже, лише 18.06.2025, тобто із затримкою більше ніж на один місяць, на виконання судового рішення, відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2019.

Викладене є підставою для отримання позивачем компенсації втрати частин доходу.

Зазначене судове рішення є преюдиційним для справи, що розглядається.

У контексті обставин цієї справи, апеляційний суд зазначає, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Відповідно приписів ст. 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Отже, законодавець передбачив можливість прийняття рішення по стягненню суми компенсації окремо від стягнення суми основного боргу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частин доходу у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2019.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №200/15033/21 від 06 березня 2024 року.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Також доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія