Додаткове рішення від 11 травня 2026 р. у справі №420/24840/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24840/25

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський шинний термінал” про ухвалення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський шинний термінал” до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський шинний термінал” до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо неприйняття рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної № 448 від 21.05.2024 року, складеної та поданої на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю “Одеський шинний термінал”, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 448 від 21.05.2024 року, подану на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю “Одеський шинний термінал”, в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання на реєстрацію.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський шинний термінал” суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять тисяч 20 копійок).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський шинний термінал” суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять тисяч 20 копійок).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головного управління ДПС в Одеській області, подало апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року залишено без змін.

Так, 22.04.2026 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому товариство вказує, що у відзиві на апеляційну скаргу Позивач просив суд стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський шинний термінал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень.

Колегія суддів, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, за визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Дослідивши вищезазначену заяву, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі № 520/7431/19.

Згідно правового висновку викладеного Верховним Судом у постанові від 14.03.2023 у справі № 640/12206/19 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, надаючи оцінку доводам заявника щодо стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

До відзиву були долучені докази понесення позивачем наведених витрат: Договір про надання правничої допомоги з додатковою угодою та Акт наданих послуг.

Як вбачається з додаткової угоди 02/03 від 02.03.2026 року, гонорар Адвоката за Договором та даною Додатковою угодою складається з фіксованої суми в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп. за надання правничої допомоги, що включає: аналіз апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 року у справі № 420/24840/25; формування правової позиції та аналіз судової практики; складання процесуальних документів (відзиву на апеляційну скаргу, тощо); подача процесуальних документів (відзив, тощо) до суду.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. є завищеними та неспівмірними зі складністю справи.

Так відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі (10000 грн.) з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною враховуючи й те, що матеріали справи не містять інформації про здійснення адвокатом дій, на вчинення яких було необхідно витратити кошти або значну кількість часу.

Колегія суддів зазначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб`єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.

Суд апеляційної інстанції вкотре наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).

Колегія суддів зазначає, що дана адміністративна справи є типовою справою незначної складності та розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, відзив на апеляційну скаргу подано через «Електронний суд»

В обсязі встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх зменшення та стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у загальному розмірі – 2000,00 грн., що відповідає вимогам «розумності» та «співмірності».

Керуючись ст. ст. 132, 139, 252, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський шинний термінал” про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити по справі додаткове судове рішення, яким стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський шинний термінал» суму судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2 000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень)

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст складено та підписано 12 травня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова