Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №420/13419/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13419/25

Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О. М.

Місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №155250021857 від 27.03.2025 року та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155250021857 від 27.03.2025 року, яким позивачу здійснено перерахунок пенсії та припинено виплату пенсії за інвалідністю.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з 27.03.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що позивачу було встановлено інвалідність ІІ групи. Однак, Рішенням № 155250021857 від 27.03.2025 Головними управлінням позивачу проведено перерахунок пенсії у зв`язку з уточненнями даних в ЕПС відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки відбулись зміни інвалідності у заявника, тобто зняття інвалідності. Позивач із вказаним рішенням не погоджується та вважає, що припинення виплати пенсії є протиправним.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №155250021857 від 27.03.2025 року та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незастосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та надання висновків, що не відповідають викладеним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

В своїй скарзі, апелянт вважає, що ані в матеріалах пенсійної справи, ані в матеріалах даної справи - немає жодного рішення уповноваженого органу при скасування інвалідності позивачу, а тому рішення суду постановлено виключно на припущеннях.

Вказує, що ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначеної пенси можливий виключно за заявою отримувача пенси, але відповідач, в супереч вказаної норми, самостійно провів перерахунок пенсії позивачу шляхом фактичного припинення виплати пенсії. Процедури припинення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення, але відповідач на жодні норми щодо перерахунку пенсії не посилається та не застосовує взагалі до перерахунку пенсії позивача жодних правових норм, котрі регулюють порядок перерахунків, або припинення виплати пенсії.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебував на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримував пенсію за інвалідністю до 27.03.2025 року.

Так, позивач, відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серія 12 ААГ №952880 від 01.05.2024 року - є інвалідом ІІ групи (загальне захворювання). Інвалідність встановлена до 01.06.2026 року.

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, на особисту електрону пошту в січні 2025 року позивач отримав запрошення ДУ “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” на проходження обстеження в клініці Інституту за адресою м.Дніпро, провулок Феодосія Макаревського, 1-А, на яке з`явився та проходив обстеження з 04.02.2025 р. по 12.02.2025 року.

Повторний огляд ДУ “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” позивач пройшов, та зі слів медичного персоналу, всі його медичні діагнози – підтверджені, але в зв`язку з завантаженістю, видати на руки йому висновок про підтвердження інвалідності не вдавалося за можливе.

Після цього відповідно до рішення №155250021857 від 27.03.2025 року позивачу здійснено перерахунок пенсії та припинено виплату пенсію за інвалідністю, вид перерахунку – “у зв`язку з уточненням даних ЕПС, 01.03.2025”, а підстава “зняття інвалідності”.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на даний момент рішення ДУ “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” щодо невстановлення позивачу інвалідності є чинним, Головне управління позбавлене можливості прийняти інше рішення, крім як припинити виплату пенсії.

При цьому вказав, що пенсійний орган не уповноважений на встановлення фактів чи обставин того, чи є позивач особою з інвалідністю, окрім як перевірити чинність рішення уповноваженого органу щодо встановлення особі інвалідності.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частини 1 статті 2 зазначеного Закону особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно частини 1 статті 3 Закону №875/ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 7 Закону №875-ХІІ встановлено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні від 06.10.2015 №2961-ІV (далі Закон №2961-ІV).

Абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону №2961-ІV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Нормами статті 7 Закону №2961-IV (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, а також особам з інвалідністю, у яких строк повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування особи) (безстроково). Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24.02.2022).

У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Також, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів" (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом "б" пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024, КМУ було прийнято Постанови від 25.10.2024 №1207 та 08.11.2024 №1276, якими було внесено зміни до Постанови КМУ від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи".

Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені Постановою КМУ від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).

Відповідно до п.3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

У відповідності до п.13 Положення №1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ: здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи; розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю; проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх; узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми; проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи; надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям; направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова; на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил; забезпечує здійснення обміну інформацією з питань, пов`язаних з організацією проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до наказу МОЗ про покладення обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ; впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи; бере участь в акредитації обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації; проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю; бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5.09.2011р. №561 затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності (надалі - Інструкція №561), яка була чинна на дату прийняття рішення про встановлення інвалідності.

Приписами п.1.4 Інструкції №561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії, що передбачено пунктом 1.10 Інструкції № 561.

Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2025 року позивач отримав запрошення ДУ “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” на проходження обстеження в клініці Інституту за адресою м.Дніпро, провулок Феодосія Макаревського, 1-А на яке з`явився та за викликом відповідача проходив обстеження з 04.02.2025 по 12.02.2025. Підставою виклику для огляду в листі зазначено рішення РНБО від 22.10.2024, введеного в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024 та за неявку відповідач зазначив – автоматичне позбавлення інвалідності.

За результатами переогляду, ДУ “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” рішенням №9303 від 24.02.2025 року, позивачу скасовано рішення Одеської обласної МСЕК №2 від 01.05.2024 року про встановлення інвалідності ІІ групи (загальне захворювання) строком до 01.06.2026 року.

В подальшому рішенням №155250021857 від 27.03.2025 року позивачу здійснено перерахунок пенсії та припинено виплату пенсію за інвалідністю, вид перерахунку – “у зв`язку з уточненням даних ЕПС, 01.03.2025”, а підстава “зняття інвалідності”.

Колегія суддів вважає, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за наявності доказів скасування позивачу групи інвалідності, були наявними легітимні підстави для припинення виплати пенсії.

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст.49 Закону №1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (ч.2 ст.49 Закону №1058-ІV).

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, у серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії, прийняте ДУ “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” №9303 від 24.02.2025, яким позивачу скасоване рішення Одеської обласної МСЕК №2 від 01.05.2024 про встановлення інвалідності ІІ групи (загальне захворювання) строком до 01.06.2026.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 02.10.2025 у справі № 420/26572/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.

Водночас, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 року апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" – задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі № 420/26572/25 – скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення – відмовлено.

Враховуючи, що рішенням суду у справі № 420/26572/25, яке набрало законної сили згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026, у задоволенні позову відмовлено та зазначено, що оскаржуване рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” №№9303 від 24.02.2025, прийнято компетентним адміністративним органом відповідно до приписів чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що виплата пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 27.03.2025 року не підлягає поновленню.

При цьому, судом першої інстанції правомірно зазначено, що пенсійний орган не уповноважений на встановлення фактів чи обставин того, чи є позивач особою з інвалідністю, окрім як перевірити чинність рішення уповноваженого органу щодо встановлення особі інвалідності.

Стосовно доводів апелянта, що ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначеної пенси можливий виключно за заявою отримувача пенси, але відповідач, в супереч вказаної норми, самостійно провів перерахунок пенсії позивачу шляхом фактичного припинення виплати пенсії. Процедури припинення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення, але відповідач на жодні норми щодо перерахунку пенсії не посилається та не застосовує взагалі до перерахунку пенсії позивача жодних правових норм, котрі регулюють порядок перерахунків, або припинення виплати пенсії.

З даного приводу колегія суддів зазначає що стаття 44, на яку посилається позивач, регулює порядок звернення за пенсією або її добровільного перерахунку. Проте у випадку інвалідності діє спеціальна норма — ст. 35 Закону № 1058.

Виплата пенсії по інвалідності безпосередньо залежить від наявності статусу особи з інвалідністю. Оскільки МСЕК (або експертна команда) скасувала інвалідність, право на цей вид пенсії припинилося в силу закону, а не за бажанням ПФУ.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а отже підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 311, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 травня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова