Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №340/5061/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2026 року м. Дніпросправа № 340/5061/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі №340/5061/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 23 липня 2025 року звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батька, який є особою з інвалідністю I групи.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батька, який є особою з інвалідністю I групи.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що надані позивачем документи (висновок ЛКК) не є тими доказами, які для цілей застосування абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за батьком. На підтвердження необхідності постійного догляду за іншою особою, сестрою позивача, яка потенційно могла б доглядати батька, ОСОБА_2 , для цілей звільнення ОСОБА_1 з військової служби, як єдиного родича, що може доглянути ОСОБА_3 , повноваження видати медичний висновок має медико-соціальної експертна комісія, а не лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я, як помилково вважає позивач.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права до спірних відносин. Зазначає про суперечливість висновків зроблених судом першої інстанції при вирішенні цієї справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 17.04.2025 позивачем подано рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю 1 групи.

До рапорту, серед переліку інших документів, зокрема, для підтвердження відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, додано копію заключення ЛКК №17 від 06.02.2025, згідно якого другий з родичів першого ступеню споріднення - сестра позивача ОСОБА_4 , не може здійснювати догляд за батьком за станом здоров`я.

Командування Військової частини НОМЕР_1 розглянуло рапорт листом від 25.06.2025 повідомило позивача про необхідність додатково надати до військової частини НОМЕР_1 документи, що підтверджують наявність у ОСОБА_2 потреби у постійному догляді (а.с. 16-17).

ОСОБА_1 не погодившись з діями відповідача щодо не звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» звернувся до суду з цим позовом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В свою чергу, абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої вищезазначеної статті передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Аналіз норми абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ дозволяє зробити висновок, що для звільнення з військової служби підчас дії режиму воєнного стану з військової служби через сімейні обставини військовослужбовець, який не бажає продовжувати службу, повинен довести повноважному начальнику наявність таких двох обставин в їх сукупності:

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 має І групу інвалідності (а.с. 23-24), потребує догляду вдома (а.с. 25) та є батьком ОСОБА_1 (а.с. 29).

Так, ОСОБА_3 має доньку – ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження права на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» надано до суду довідку ЛКК №17 від 06.02.2025, згідно з якою ОСОБА_2 за станом здоров`я не може доглядати за хворим батьком - ОСОБА_3 (а.с. 25).

Враховуючи те, що однією із умов для звільнення зі служби до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ є факт наявності іншого члена сім`ї, який сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, при цьому довідка ЛКК №17 від 06.02.2025 не містить інформації про те, що ОСОБА_2 потребує такого догляду, колегія суддів вважає, що відповідач повідомляючи позивача листом від 25.06.2025 про необхідність додатково надати до військової частини НОМЕР_1 документи, що підтверджують наявність у ОСОБА_2 потреби у постійному догляді діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі №340/5061/25 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі №340/5061/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Сафронова