Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №440/16877/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 р. Справа № 440/16877/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Чеснокова А.О.) від 20.02.2026 по справі № 440/16877/25

за позовом ОСОБА_1

до Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області

третя особа Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України

про визнання недостовірною інформацію, скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати недостовірною інформацію, вказану в листі Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 02.12.2025 за вих. № 290/02.11-40 з урахуванням, листа АТ “оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” від 02.12.2025р. № 10/14964/37743 та листа Державної інспекції архітектури та містобудування України № 5976/02/13-25 від 19.11.2025, що “Вимоги законодавства у сфері земельних відносин, будівельних норм і правил гр. ОСОБА_2 виконані”;

визнати протиправним рішення 50 сесії 8 скликання від 21.10.2025 Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та безоплатну передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 з урахуванням, листа АТ “оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” від 02.12.2025р. № 10/14964/37743 та листа Державної інспекції архітектури та містобудування України № 5976/02/13-25 від 19.11.2025;

скасувати рішення 50 сесії 8 скликання від 21.10.2025 Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та безоплатну передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 з урахуванням, листа АТ “оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” від 02.12.2025р. № 10/14964/37743 та листа Державної інспекції архітектури та містобудування України № 5976/02/13-25 від 19.11.2025;

прийняти рішення з урахуванням, ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення 50 сесії 8 скликання від 21.10.2025 Терешківська сільська рада Полтавського району Полтавської області про затвердження технічної документації із землеустрою та безоплатну передачу у власність земельну ділянку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 суперечить Закону та підлягає скасуванню з урахуванням того, що АТ “Оператор ГРС “Полтавагаз”” офіційно повідомило, що за адресою АДРЕСА_1 було встановлено порушення умов безпечної експлуатації: виконано прибудову в межах охоронної зони газопроводу, з посиланням на п. 11.9 правил, затверджених наказом Міненерго № 402 від 21.10.2024. Відтак, вважає недостовірною інформацію, вказану в листі Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 02.12.2025 за вих. № 290/02.11-40.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 по справі № 440/16877/25 позовні вимоги залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що лист Державної інспекції архітектури та містобудування України № 5976/02/13- 25 від 19.11.2025 підтверджує, що проведено перевірку, складено акт, протокол, винесено припис та постанову у справі про адміністративне правопорушення, встановлено строк усунення порушень (до 03.11.2025), а тому вважає, що ці обставини прямо спростовують тезу Терешківської сільради про те, що «вимоги законодавства … виконані» станом на 02.12.2025 та свідчать про наявність офіційно встановленого порушення у сфері містобудівної діяльності, яке орган місцевого самоврядування, зобов`язаний був врахувати при ухваленні правової позиції, щодо передачі земельної ділянки та легітимації фактичного стану об`єкта. Вказує, що лист АТ «оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» від 02.12.2025р. № 10/14964/37743, чітко фіксує порушення умов безпечної експлуатації: прибудова в межах охоронної зони газопроводу-вводу та механічне від`єднання газопроводу (11.11.2025) як захід реагування. Також зазначає, що в матеріалах справи наявні докази реальних порушень та небезпеки (охоронна зона газопроводу, від`єднання), які створюють для Апелянта, який щонайменше охоронюваний законом інтерес у безпечному середовищі та недопущенні легітимації незаконного та небезпечного стану об`єкта органом місцевого самоврядування. Посилається на те, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав понад 23 роки, має за вказаною адресою своє майно, що підтверджує власники ОСОБА_3 (Мати) та ОСОБА_4 . Все рухоме та нерухоме майно, буде передано Батьками, Апелянту а відтак вказана ситуація, стосується ОСОБА_1 , безпосередньо. Тобто все майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 – його майно по праву та волі ОСОБА_5 , але суд першої інстанції грубо проігнорував.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач надав відповідь на відзив відповідача, в якому просив врахувати наведені пояснення під час розгляду апеляційної скарги та доказів у додатках, які підтверджують незаконність дій та бездіяльність Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на неї та відповідь на відзив відповідача, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 09.12.2025 через Урядовий контактний центр подав заяву реєстраційний номер ФИ-19559973 до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, в якій було зазначено, що листом АТ “оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” від 02.12.2025р. № 10/14964/37743 та листом Державної інспекції архітектури та містобудування України № 5976/02/13-25 від 19.11.2025 у додатках, встановлені ДІАМ, порушення містобудівного законодавства, які не усунуті, також АТ “Полтавагаз” встановив небезпечну прибудову в межах охоронної зони газопроводу та від`єднав газопостачання. У заяві просив ініціювати скасування: технічної документації із землеустрою та безоплатну передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; рішення 50 сесії 8 скликання від 21.10.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою та безоплатну передачу у власність земельну ділянку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Перевірити достовірність, всієї технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельну ділянку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду відповідного звернення Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України листом від 11.12.2025р. № 7301-07/86351-09 повідомило, що Міністерством розглянуло звернення, які надійшли на веб-сайт Урядового контактного центру (реєстраційні №№ ФИ-19554035 та ФИ-19554117 від 08 грудня 2025 року, реєстраційні №№ ФИ-19559883, ФИ-19559899, ФИ-19559953, ФИ-19559973 від 09 грудня 2025 року) (далі – звернення), щодо скасування рішення 50 сесії 8 скликання від 21.10.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою та безоплатну передачу у власність земельну ділянку гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в порядку адміністративного оскарження відповідно до вимог Закону України “Про адміністративну процедуру” з урахуванням положень статті 59 цього Закону або в судовому порядку. Враховуючи наведене, розгляд та вирішення порушених у зверненнях питань повинні здійснюватися в порядку та у спосіб, що визначені законодавством.

Позивач вказує, що Терешківська сільська рада Полтавського району Полтавської області 02.12.2025 листом № 290/02.11-40 повідомила, що: “Вимоги законодавства у сфері земельних відносин, будівельних норм і правил гр. ОСОБА_2 виконані”, що на його думку є недостовірною інформацією та спростовується доказами.

Крім того зазначає, що листом АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” від 02.12.2025р. № 10/14964/37743 та листом Державної інспекції архітектури та містобудування України № 5976/02/13-25 від 19.11.2025 у додатках, встановлені ДІАМ, порушення містобудівного законодавства, які не усунуті, також АТ “Полтавагаз” встановив небезпечну прибудову в межах охоронної зони газопроводу та від`єднав газопостачання.

Відтак вказує, що листом Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 02.12.2025 за вих. № 290/02.11-40 підтверджено, що Терешківська сільська рада, рішенням 50 сесії 8 скликання від 21.10.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою, затвердила техдокументацію та безоплатно передала у власність земельну ділянку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 всупереч Закону та інформації, викладеної в листі АТ “оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” від 02.12.2025р. № 10/14964/37743 та листі Державної інспекції архітектури та містобудування України № 5976/02/13-25 від 19.11.2025. Так під час винесення рішення 50 сесії 8 скликання від 21.10.2025 Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо затвердження технічної документації та безоплатної передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , допущено було порушення конституційного принципу законності. Тобто вважає, що рішення прийнято не “в спосіб”, визначений законом.

Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недостовірною інформації, вказаної в листі Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 02.12.2025 за вих. № 290/02.11-40 з урахуванням, листа АТ “оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” від 02.12.2025р. № 10/14964/37743 та листа Державної інспекції архітектури та містобудування України № 5976/02/13-25 від 19.11.2025, що “Вимоги законодавства у сфері земельних відносин, будівельних норм і правил гр. ОСОБА_2 виконані”, суд першої інстанції зазначив, що лист Терешківської сільської ради від 02.12.2025 № 290/02.11-40 є відповіддю на звернення та містить виклад позиції органу місцевого самоврядування з посиланням на інформацію, отриману від інших органів та суб`єктів господарювання. Також суд вказав, що зазначений лист: не є нормативно-правовим актом; не є індивідуальним актом у розумінні КАС України; не встановлює, не змінює та не припиняє прав чи обов`язків позивача; не має обов`язкового характеру та не містить владного розпорядчого припису.

Надаючи оцінку цим висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положення ст. 55 Конституції України визначають, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що кожен має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадової особи. Цьому праву відповідає обов`язок відповідних суб`єктів своєчасно, об`єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 19 листопада 2019 року у справі № 813/1761/16, від 31 липня 2020 року у справі № 826/3849/16 та від 17 вересня 2020 року у справі № 802/2001/16-а.

Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 подавав звернення (заяви) від 10.11.2025 № ФИ-19447179 та № ФИ-19447218, які надійшли на Урядову гарячу лінію та адресовані голові Терешківської сільської ради Турпітько В.П. та Голові Полтавської ОДА Когут В.М. (аналогічні за змістом):

«Листом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 04.09.2025р. № 4494/02/13-25 повідомлено, що у період з 21.08.25р. по 03.09.25р. була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами проведення позапланової перевірки стосовно суб`єкта містобудування, а саме: ОСОБА_2 складено акт позапланового заходу державного контролю, щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 03.09.25р. № 39, протокол про адміністративне правопорушення від 03.09.2025р. та видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 03.09.25р.

Деякі об`єкти нерухомості за вказаною адресою, побудовано Денисенками, прямо на Газопроводі, який подає газ до споживачів, що є прямим порушенням норм та є загрозою для людей та навколишнього середовища.

У зв`язку з вищевикладеним, вимагаю забезпечити, виконання акту позапланового заходу державного контролю, щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 03.09.25р. № 39 та виконання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 03.09.25р.

Станом на 10.11.2025р. припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 03.09.25р. - є не виконаним Денисенками, що свідчить про завуальовані прояви Корупції в умовах війни.

Тому вимагаю провести, повторні перевірки, дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 з притягненням до відповідальності ОСОБА_6 за грубе порушення Закону в умовах війни.

Копію Заяву направити до Генеральної прокуратури України для реагування.

Наголошую, що Денисенки тривалий час, уникали від відповідальності завдяки Корупційній складовій в Терешківській сільській раді Полтавського району та повної бездіяльності вказаного органу.

Відповідь надати по кожному факту окремо.

Докази у додатках.».

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач, зокрема, просив визнати недостовірною інформацію, вказану в листі Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 02.12.2025 за вих. № 290/02.11-40 з урахуванням, листа АТ “оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” від 02.12.2025р. № 10/14964/37743 та листа Державної інспекції архітектури та містобудування України № 5976/02/13-25 від 19.11.2025, що “Вимоги законодавства у сфері земельних відносин, будівельних норм і правил гр. ОСОБА_2 виконані”.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду витребувано у Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області належним чином завірену копію листа Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 02.12.2025 за вих. № 290/02.11-40 та звернення, на яке надавалася відповідь у цьому листі (за наявності), оскільки така в матеріалах не містилася.

На виконання вимог цієї ухвали відповідачем повідомлено, що в матеріалах сільської ради відсутній вказаний лист в ухвалі, а саме: за № 290/02.1.1-40 від 02.12.2025, такий лист апелянтом вказаний невірно, натомість в матеріалах сільської ради та в додатках, які були долучені апелянтом до апеляційної скарги є офіційний лист Терешківської сільської ради від 03.12.2025 № 2903/02.1.1-40, який був адресований ОСОБА_7 та лист від 03.12.2025р. № 2904/02.1.1-40, який був адресований Директору КБУ «Обласний контактний центр» Полтавської обласної ради ОСОБА_8 , саме цей лист є в матеріалах даної справи, який долучений як доказ самим апелянтом по справі.

За змістом листа Терешківської сільської ради від 03.12.2025 № 2903/02.1.1-40, який був адресований ОСОБА_7 , заявника повідомлено про таке:

«Терешківська сільська рада Полтавського району Полтавської області розглянула Ваші заяви, що надійшли на Урядову гарячу лінію КБУ «Обласний контактний центр» Полтавської обласної ради від 10.11.2025р. № ФИ-19447179, № ФИ-19447218 повідомляє наступне.

Керуючись статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 регламентує, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно письмового пояснення гр. ОСОБА_2 від 28.11.2025р. та наданих копій документів:

технічного паспорта на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (виготовленого 15.10.2025р.);

витягу з Державного реєстру речових прав від 19.11.2025р. на житловий будинок;

рішення 50 сесії восьмого скликання від 21.10.2025р. «Про затвердження технічної Документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та безоплатну передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 »;

витягу з Державного реєстру речових права на земельну ділянку від 28.10.2025р.

Вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил ОСОБА_2 виконані.».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (№ 9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 неодноразово зазначила про можливість виходу за межі позовних вимог виключно за для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц). Таким чином, принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог. При цьому, принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а). Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі № 819/1420/15).

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі № 804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі № 815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі № 820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі № 805/3147/16-а). Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18).

У постанові Верховного Суду 25 березня 2020 року у справі № 752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

В межах спірних правовідносин судом встановлено, що звернення ОСОБА_1 , які надійшли на Урядову гарячу лінію та адресовані, зокрема, голові Терешківської сільської ради Турпітько В.П., були розглянуті відповідачем у справі та на них надано відповідь у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», про що повідомлено заявника та ним не заперечується.

Водночас, доводи позивача в цій частині зводяться до оцінки змісту листа Терешківської сільської ради щодо того, що позивач вважає недостовірною інформацію про те, що вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил ОСОБА_2 виконані.

В свою чергу, повідомляючи заявника про те, що вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил ОСОБА_2 виконані, відповідач у цьому ж листі також посилався на письмові пояснення гр. ОСОБА_2 від 28.11.2025р. та наданих копій документів: технічного паспорта на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (виготовленого 15.10.2025р.); витягу з Державного реєстру речових прав від 19.11.2025р. на житловий будинок; рішення 50 сесії восьмого скликання від 21.10.2025р. «Про затвердження технічної Документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та безоплатну передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 »; витягу з Державного реєстру речових права на земельну ділянку від 28.10.2025р.

Колегія суддів зазначає, що приписами КАС України не передбачено як самостійного способу захисту права в адміністративному судочинстві - визнання недостовірною інформації, яка викладена в листі, який наданий як відповідь на звернення особи, а матеріалами справи не підтверджено, що саме факт викладення у листі інформації про виконання гр. ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері земельних відносин та будівельних норм сам по собі породжує для позивача певні юридичні наслідки. Доводів щодо неналежного розгляду відповідачем звернення позивач не наводить та таких вимог в рамках цієї справи ним не заявлялося.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 687/1539/16-а відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи те, що вимога про визнання недостовірною інформації, яка викладена листі відповідача не належить до способів судового захисту, передбачених КАС України, а також те, що під час судового розгляду справи не встановлено, що факт викладення у листі інформації про виконання гр. ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері земельних відносин та будівельних норм сам по собі породжує для позивача певні юридичні наслідки, доводів щодо неналежного розгляду відповідачем звернення позивач не наводить та таких вимог в рамках цієї справи ним не заявлялося, колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

У зв`язку з цим, рішенням суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення 50 сесії 8 скликання від 21.10.2025 Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та безоплатну передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 з урахуванням, листа АТ “оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” від 02.12.2025р. № 10/14964/37743 та листа Державної інспекції архітектури та містобудування України № 5976/02/13-25 від 19.11.2025, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Приписами частини третьої статті 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

У постанові Верховного Суду України від 23 травня 2017 року по справі № 800/541/16 зазначено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 10 січня 2019 року у справі № 855/3/19, від 24 січня 2019 року у справі № 808/5869/14, від 15 березня 2019 року у справі № 815/3276/15, від 25 березня 2019 року у справі № 806/5246/14, від 29 березня 2019 року у справі № 826/17479/18.

При цьому, таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи – позивача, з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 822/3345/17 зазначено, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача, при цьому захист порушеного права на майбутнє не допускається.

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання рішення протиправним є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у в постанові від 24.02.2021 у справі № 607/8188/17, порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулась з позовом суб`єктивного матеріального права або законного інтересу на захист якого подано позов.

Крім того, у постанові від 24 січня 2023 року у справі № 440/2513/20 Верховний Суд зазначив, що порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням 50 сесії 8 скликання Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 21.10.2025 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та безоплатну передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 ” вирішено, зокрема:

Затвердити громадянину ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і номер споруд 5324085908:08:001:0804, (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗД – 02.01), кадастровий розташована загальною площею 0,1324 га, яка Полтавського району за адресою: Полтавської вулиця Героїв.

Передати 1846419276) громадянину безоплатно ОСОБА_2 (РНОКПП в пункті 1 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку, зазначену в пункті 1 цього рішення, за рахунок земель комунальної власності.

Рекомендувати за рахунок земель комунальної власності. (РНОКПП громадянину ОСОБА_2 реєстрацією НОМЕР_1 ) здійснити заходи, пов`язані з державною права власності на земельну ділянку, зазначену в пункті 1 цього рішення.

Громадянину ОСОБА_2 дотримуватися обов`язків (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельного і природоохоронного землекористувача відповідно до вимог законодавства (пункти 1-4 цього рішення).

Отже, спірне рішення Терешківської сільської ради від 21.10.2025 стосується затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність конкретній особі – ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог в цій частині, позивач посилався, зокрема на те, що рішення 50 сесії 8 скликання від 21.10.2025 Терешківська сільська рада Полтавського району Полтавської області про затвердження технічної документації із землеустрою та безоплатну передачу у власність земельну ділянку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 суперечить Закону та підлягає скасуванню з урахуванням інформації, викладеної в листі АТ «оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» від 02.12.2025р. № 10/14964/37743 та листі Державної інспекції архітектури та містобудування України № 5976/02/13-25 від 19.11.2025.

При цьому, в доводах апеляційної скарги позивач вказував, що суд не врахував, що в матеріалах справи наявні докази реальних порушень та небезпеки (охоронна зона газопроводу, від`єднання), які створюють для Апелянта, який щонайменше охоронюваний законом інтерес у безпечному середовищі та недопущенні легітимації незаконного та небезпечного стану об`єкта органом місцевого самоврядування. Також наголошував, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав понад 23 роки, має за вказаною адресою своє майно, що підтверджує власники ОСОБА_3 (Мати) та ОСОБА_4 . Зазначав, що все рухоме та нерухоме майно, буде передано Батьками, Апелянту а відтак вказана ситуація, стосується ОСОБА_1 , безпосередньо. Тобто все майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 – його майно по праву та волі ОСОБА_5 , але суд першої інстанції грубо проігнорував ці обставини.

Вирішуючи спірні правовідносини в цій частині, суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 13.08.2020 у справі № 369/3756/16-а, де Суд зазначив, що обов`язковою умовою оцінки судом рішення суб`єкта владних повноважень та/або органів місцевого самоврядування є доведеність позивачем порушення таким рішенням його прав та законних інтересів. При цьому таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що спірне рішення начебто впливає на правове становище позивача та третіх осіб. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Колегія суддів зазначає, що за встановленими у цій справі обставинами, позивач пов`язує порушення своїх прав та інтересів, у зв`язку з прийняттям органом місцевого самоврядування рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та безоплатну передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із тим, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав понад 23 роки (згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 , а в позовній заяві позивачем зазначено власну адресу: АДРЕСА_3 ), а також з тим, що все рухоме та нерухоме майно, буде передано батьками ОСОБА_1 .

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що станом на момент прийняття спірного рішення від 21.10.2025 позивач був власником будь-якого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а тому суд вважає, що спірним рішенням прав та інтересів саме ОСОБА_1 не порушувалося.

Доводи про те, що права на це майно виникне у позивача у майбутньому колегія суддів відхиляє, оскільки об`єктом захисту в адміністративному судочинстві є виключно ті права, які вже є порушеними з боку суб`єктів владних повноважень, а не ті, порушення яких лише буде мати місце в майбутньому.

При цьому, суд зазначає, що батьки позивача, які є власниками майна за цією адресою, не позбавлені права на звернення до суду за захистом своїх прав, якщо вважають, що оспорюване у цій справі рішення порушує їх права, як суміжних землекористувачів.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне рішення Терешківської сільської ради від 21.10.2025 не порушує прав, свобод чи законних інтересів позивача, оскаржуваним рішенням не прийнято жодних владних приписів щодо позивача та не створено для нього юридичних наслідків, а також відсутня обов`язкова умова для задоволення адміністративного позову – встановлений факт порушення права.

У зв`язку з цим, рішенням суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 по справі № 440/16877/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло