Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №635/9523/21 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9523/21

Провадження № 2/635/614/2026

РІШЕННЯ

ЗАОЧНЕ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року с-ще. Покотилівка Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бондаренка І.Е,

за участю секретаря судового засідання Козлюк Е.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , який діє у власних інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, про виселення з житлового будинку та зняття з реєстрації місця проживання,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за участю як особи, яка не заявляє самостійних вимог, Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, з вимогами про виселення відповідача та членів його сім`ї з житлового будинку, що є предметом іпотеки, та їх зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання.

Позивач просить суд:

– виселити громадян ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предметі іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ;

– зняти з реєстрації місця проживання зазначених осіб за вказаною адресою;

– судові витрати покласти на відповідача;

– у разі неявки відповідача в судове засідання розглянути справу за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.08.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № НАК20К.0000000911, за умовами якого Банк зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 19 835,93 доларів США строком до 08.08.2028 року, а відповідач – повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у строки та порядку, визначених договором. На виконання кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 08.08.2008 року між тими ж сторонами укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно – житловий будинок загальною площею 34,10 кв.м, житловою площею 23,30 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу.

Позивач зазначає, що умовами договору іпотеки, зокрема пунктами 35.3 та 20.12, передбачено право іпотекодавця реєструвати у предметі іпотеки інших осіб лише за умови отримання письмової згоди іпотекодержателя, а також встановлено прямий обов`язок іпотекодавця не подавати документи до державних органів з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без згоди Банку. На думку позивача, відповідач порушив зазначені умови договору, оскільки в іпотечному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано його неповнолітніх дітей – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – без отримання письмової згоди іпотекодержателя.

Позивач вважає, що така реєстрація місця проживання зазначених осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору іпотеки та вимог статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для сторін, а також негативно впливає на можливість реалізації предмета іпотеки, зменшує його ринкову вартість та ускладнює звернення стягнення на предмет іпотеки у разі необхідності. У зв`язку з цим позивач розцінює зняття таких осіб з реєстраційного обліку та їх виселення як спосіб судового захисту прав іпотекодержателя.

Крім того, у позові наведено посилання на норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», згідно з якими реєстрація місця проживання є фіксацією офіційної адреси особи для отримання кореспонденції та нарахування комунальних послуг, а зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням. На цій підставі позивач обґрунтовує вимоги про зняття відповідача та членів його сім`ї з реєстрації за спірною адресою.

Також позивач зазначає про сплату судового збору у розмірі 4 540,00 грн, розрахованого відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», та просить покласти судові витрати на відповідача.

На підтвердження заявлених позовних вимог до позовної заяви додано:

– копію кредитного договору № НАК20К.0000000911 від 08.08.2008 року;

– копію договору іпотеки від 08.08.2008 року щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

– копію довідки про зареєстрованих у спірному житловому будинку осіб;

– копію довідки про включення Банку до ЄДРПОУ;

– документи, що підтверджують повноваження представника позивача Балагурак В.В. діяти від імені АТ КБ «ПриватБанк» (довіреність від 24.11.2020 тощо);

– копію банківської ліцензії № 22 від 05.10.2011 року;

– копію виписки з ЄДРЮОФОП;

– копію Статуту АТ КБ «ПриватБанк» (частини сторінок);

– документ, що підтверджує сплату судового збору;

– копію позовної заяви з доданими до неї документами для направлення відповідачу;

– заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Зі змісту позовної заяви також убачається, що позивач повідомив суд про відсутність інших позовів до цього ж відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав.

Оцінивши подані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

З поданого позову та долучених письмових доказів вбачається, що між банком як іпотекодержателем та відповідачем як іпотекодавцем укладено договір іпотеки житлового будинку (предмет іпотеки), який забезпечує виконання основного кредитного зобов`язання. Умовами договору передбачено, що іпотекодавець зобов`язаний не реєструвати у предметі іпотеки інших осіб без попередньої письмової згоди банку, а також утримуватися від подання до органів реєстрації документів про реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у спірному будинку без такої згоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після укладення договору іпотеки у спірному будинку було зареєстровано місце проживання малолітніх дітей, що, на думку позивача, є порушенням іпотечного договору, створює ризики для подальшого звернення стягнення на предмет іпотеки та зменшує його ліквідність, тому банк просить виселити дітей та зняти їх з реєстрації місця проживання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, викликався в судові засідання належним чином, Однак відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України відсутність відзиву та неявка відповідача не звільняють позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а суд — від обов`язку надати правову оцінку заявленому способу захисту та умовам договору у світлі імперативних норм законодавства.

1. Щодо свободи договору та меж її здійснення (стаття 6 ЦК України)

За змістом статті 6 ЦК України сторони вправі як укладати договори, не передбачені актами цивільного законодавства, так і врегульовувати в договорі відносини, не врегульовані законом, а також відступати від диспозитивних норм і врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Водночас частина третя цієї статті прямо забороняє сторонам відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість відповідних положень випливає зі змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто свобода договору не є абсолютною: сторони не можуть договором скасувати чи обійти імперативні норми, які спрямовані на захист прав людини, у тому числі права на житло, права дитини, загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК), а також спеціальні приписи житлового та іпотечного законодавства.

2. Права іпотекодавця та його сім`ї на користування предметом іпотеки

За статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом; обмеження цього права може здійснюватися лише у випадках, прямо передбачених Законом (зокрема щодо відчуження, передачі в оренду, наступної іпотеки, спільної діяльності, що потребують згоди іпотекодержателя).

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом, яке носить характер особистого сервітуту. Цей сервітут виникає з факту сімейних відносин і спільного проживання, а не з волевиявлення іпотекодержателя. Суд виходить із того, що члени сім`ї власника набувають право користування житлом за фактом набуття такого статусу, зокрема діти — з моменту народження.

Спеціальне іпотечне законодавство також не встановлює загальної заборони реєстрації місця проживання дітей у предметі іпотеки. Навпаки, Верховний Суд наголошував, що реєстрація осіб у предметі іпотеки без згоди іпотекодержателя є порушенням договірних обов`язків іпотекодавця, однак не має призводити до обмеження прав іпотекодержателя та не створює у таких осіб самостійних речових прав на предмет іпотеки.

Крім того, будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (зокрема реєстрація або народження дитини), не можуть слугувати підставою для відмови у зверненні стягнення через відсутність згоди органу опіки і піклування.

Отже, сама по собі реєстрація малолітніх дітей у предметі іпотеки після укладення договору не створює для іпотекодержателя негативних правових наслідків у вигляді неможливості звернення стягнення чи втрати забезпечення.

3. Наслідки порушення договірних обов`язків іпотекодавця

Правові наслідки порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, визначені статтею 12 Закону України «Про іпотеку»: у разі такого порушення іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання — звернути стягнення на предмет іпотеки у передбачений законом спосіб.

Закон не передбачає як спеціальний наслідок порушення умов іпотеки (у тому числі щодо реєстрації осіб) самостійного способу захисту у вигляді виселення зареєстрованих осіб до звернення стягнення на предмет іпотеки. Навпаки, стаття 40 Закону «Про іпотеку» пов`язує виселення мешканців з фактом звернення стягнення на предмет іпотеки, а стаття 109 ЖК УРСР — з наданням іншого постійного житла, за винятком спеціального випадку, коли житло було придбане за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою.

Суд виходить із того, що виселення дитини з іпотечного житла до звернення стягнення на таке житло не допускається, оскільки це становить непропорційне втручання у її право на житло та сімейне життя.

Таким чином, навіть якщо припустити наявність порушення відповідачем договірного обов`язку щодо попереднього отримання згоди банку, законом передбачено інший, чітко визначений механізм захисту прав іпотекодержателя (дострокове стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки), а не пряме виселення малолітніх дітей до вирішення питання про звернення стягнення.

4. Оцінка спірних умов договору у ракурсі статті 6 ЦК України

Умови договору, якими іпотекодавець фактично позбавляється можливості зареєструвати у власному житлі своїх малолітніх дітей без попередньої письмової згоди банку, а банк, у свою чергу, намагається на підставі таких умов домогтися їх виселення й зняття з реєстрації до звернення стягнення, істотно обмежують:

-право відповідача як власника житла користуватися ним для проживання своєї сім`ї;

-право дітей на належні житлові умови та проживання разом із батьками;

-обов`язок батьків забезпечити дитині житло (статті 150, 151 СК України, спеціальні норми законодавства про охорону дитинства).

Таке обмеження виходить за межі допустимого диспозитивного регулювання, оскільки: по-перше, суперечить імперативним приписам житлового та іпотечного законодавства, які допускають виселення мешканців з іпотечного житла лише у зв`язку із зверненням стягнення та з дотриманням особливих гарантій (статті 40 Закону «Про іпотеку», 109 ЖК УРСР); по-друге, фактично покладає на батьків обов`язок погоджувати з банком реалізацію їхніх сімейних прав і обов`язків щодо дітей, що не узгоджується із суттю сімейних відносин і суперечить загальним засадам цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність — стаття 3 ЦК України); по-третє, створює договірний механізм виселення дітей, який не передбачений законом і є більш обтяжливим для них, ніж механізм, встановлений актами цивільного та житлового законодавства.

З огляду на наведену конструкцію статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень імперативних норм, коли обов`язковість їх застосування випливає із суті відносин, суд вважає, що спірні умови договору не можуть застосовуватися у тій частині, в якій вони використовуються позивачем як підстава для виселення та зняття з реєстрації малолітніх дітей до звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому позивач не надав жодних переконливих доказів того, що сама реєстрація місця проживання дітей у спірному будинку фактично унеможливлює або істотно ускладнює реалізацію його прав як іпотекодержателя (не подано доказів відмови у зверненні стягнення, неможливості продажу предмета іпотеки, зменшення його вартості тощо). Посилання банку на «зниження ліквідності» є загальними і декларативними, не підтверджені висновками оцінювачів, відомостями про реальні спроби реалізації предмета іпотеки чи іншим належним доказовим матеріалом.

З урахуванням наведених правових позицій суду про те, що реєстрація осіб у предметі іпотеки без згоди іпотекодержателя не створює для них самостійних прав на це майно та не обмежує можливість звернення стягнення, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності реального порушення чи загрози порушення його прав, які б виправдовували настільки інтенсивне втручання у права дітей, як примусове виселення і зняття з реєстрації.

5. Висновок суду щодо заявленого способу захисту.

Виходячи з наведеного, суд кваліфікує дії позивача як реалізацію договірного права вимагати дотримання умов іпотечного договору, однак обраний позивачем спосіб захисту (виселення та зняття з реєстрації малолітніх дітей до звернення стягнення на предмет іпотеки) не відповідає:

-вимогам статті 6 ЦК України щодо недопустимості відступу від імперативних норм;

-спеціальним нормам Закону України «Про іпотеку» та житлового законодавства щодо підстав і порядку виселення з іпотечного житла;

-принципу пропорційності втручання у право на житло та сімейне життя, особливо стосовно дітей.

За таких обставин позовні вимоги про виселення відповідачів-дітей із житлового будинку, який є предметом іпотеки, та зняття їх з реєстрації місця проживання за цією адресою є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 6, 317, 319, 321, 383, 391, 405 Цивільного кодексу України, статтями 9, 12, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», статтею 109 Житлового кодексу УРСР, статтями 12, 13, 76–81, 141, 259, 263–265, 268, 280–282 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, про виселення з житлового будинку та зняття з реєстрації місця проживання – відмовити.

Судовий збір, сплачений Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» при поданні позову, залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів: позивачем – з дня проголошення рішення, відповідачем – з дня отримання копії рішення суду або з дня ухвалення ухвали суду за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя: І.Е.Бондаренко