Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №619/1609/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1609/26

провадження № 3/619/595/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Коваленко Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання Носачової І.В.,

представника особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності Лінівенко В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП №3ХРУП №3ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИВ:

1. Зміст наданих до суду протоколів, позиції учасників справи

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 609522, 08.03.2026 о 16:35:00 с. Лужок, вул. Сонячна, 49 водій ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 відмовився. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі відмовився. Від подальшого керування відсторонений чим порушив п. 2.5. ПДР — відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп`яніння.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 присутній не був, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Адвокат Лінівенко В.В., діючий в інтересах водія ОСОБА_1 , в судовому засіданні звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі про притягнення її довірителя до адміністративної відповідальності за адміністративного правопорушення. Вказане клопотання аргументувала тим, що працівниками поліції не було вказано та задокументовано ні у протоколі, ні на уривках відео, ні в будь-яких інших документах, а також не було доведено належними та допустимими доказами факту наявності таких порушень положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" давали б право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу RENAULT SANDERO, н.3. НОМЕР_2 , у якому перебував ОСОБА_1 . Тобто, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що було допущено будь-які порушення правил дорожнього руху, за які транспортний засіб RENAULT SANDERO, н.3. НОМЕР_2 , необхідно було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції, зокрема, щодо огляду на стан алкогольного сп`яніння, є такими, що здійснені з порушенням процедури, встановленої законодавством України. Як наслідок, ніхто із осіб, що перебували у транспортному засобі RENAULT SANDERO, H.3. НОМЕР_2 не були зобов`язані виконувати вимоги поліцейських, а всі складені процесуальні документи відносно ОСОБА_1 , як особи, яка перебувала в автомобілі RENAULT SANDERO, н.3. НОМЕР_3 , не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував, тобто привів автомобіль в рух та почав рух/рухався, в стані алкогольного сп`яніння. Тобто, відсутні докази того, що ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП. Відеозапис з бодікамери наявний в матеріалах справи є неналежним та недопустимим доказом, оскількине був безперервним. Так, відеозапис складається з чотирьох уривків відео, які фіксують проміжки часу з 16:50:29 до 17:00:28, з 17:00:29 до 17:10:29, з 17:10:29 до 17:15:44 та з 17:17:54 до 17:19:37. Однак надані суду уривки відеозапису з нагрудної відеокамери поліцейського не фіксують проміжок часу з 17:15:45 до 17:17:53, що ще раз говорить про неналежність та недопустимість відеозапису з бодікамери як доказу через відсутність такої ознаки як безперервність. Також у протоколі від 08.03.2026 року, правопорушення було вчинено 08.03.2026 року о 16:35:00. Проте відеозапис розпочався о16:50:29, тобто вказаний відеозапис не фіксує подію адміністративного правопорушення та не є його доказом оскільки на уривках відеозапису не було зафіксовано руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Також, слід звернути увагу на те, що у протоколі зазначене місце складання протоколу та місце скоєння адміністративного правопорушення Харківська область, Харківський район, село Лужок, вул. Сонячна, 49, хоча подія мала місце у селі Караван Харківської області на вул. Сонячна (до перейменування - Пушкінська), 49 . Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували здійснення ОСОБА_1 відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я. Працівниками поліції формально зазначено лише одну ознаку можливого сп`яніння без належного її встановлення та перевірки. При цьому відсутні будь-які відомості щодо фактичного проведення огляду: не зафіксовано перевірку координації рухів, стану мови, поведінки, зовнішнього вигляду чи інших об`єктивних показників. Водночас поведінка ОСОБА_1 була адекватною, мова — чіткою та зрозумілою, координація рухів не порушена.

2. Релевантні джерела права

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно законодавства України.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду водіїв на стан сп`яніння регламентується ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція № 1452/735).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

У пункті 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 вказано, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

3. Опис обставин, установлених під час розгляду справи, та оцінка аргументів учасників справи

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що зазначено його захисником у судовому засіданні, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі та перевіреними у судовому засіданні доказами, зокрема:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 609522, з якого вбачається, що 08.03.2026 о 16:35:00 с. Лужок, вул. Сонячна, 49 водій ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 відмовився. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі відмовився. Від подальшого керування відсторонений чим порушив пункт 2.5 ПДР.

- актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводився у зв`язку із відмовою водія.

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану сп`яніння , з якого вбачається, що медичний огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку із його відмовою.

Зазначені у протоколі обставини підтверджуються відеозаписами з відеокамери, використання якої передбачено ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», що були досліджені судом.

Твердження захисника про те, що з відеозапису не вбачається факт керування спростовується відеозаписом з відео регістратора і з боді камер. На відеозаписі зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом безпосередньо перед початком спілкування з працівниками поліції.

Також на відеозаписі зафіксовано, що у водія було встановлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від виконання законної вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ( на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі) ОСОБА_1 відмовився. При цьому на відео пасажирка каже:” Ну ми ж чесно сказали , що випив 50 грам”.

В судовому засіданні захисник зазначила, що фраза випити 50 грам не означає, вживати алкогольні напої, і крім того сам ОСОБА_1 про це не казав.

Суд зауважує, що оскільки працівник поліції в даному випадку складав протокол за статтею за якою передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, то звісно мова йшла про алкогольні напої. Проте , дійсно ОСОБА_1 не визнав того що він вживав алкогольні напої, а слова пасажирки не можуть бути належними та допустимими доказами. Також з переглянутих відеозаписів вбачається, що водій разом з пасажиркою пропонують поліцейським «вирішити питання на місці», самі питання не озвучують, проте поліцейські попереджають водія що , як що знов буде запропоновано вирішити «питання» то водію буде вже загрожувати не адміністративна, а кримінальна відповідальність.

Доводи захисника про те, що до матеріалів справи долучено DVD-диск, на якому містяться лише фрагменти відеозапису із нагрудного відеореєстратора працівника поліції, що на думку адвоката під час відеозйомки процедури складання протоколу порушено принцип безперервності її застосування, а тому такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, суддя зазначає наступне: відеозаписом зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських, які діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як належний доказ у справі, фіксування відбувалось відкрито, а ОСОБА_1 не заперечував проти зйомки.

У суду відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Зміст відеозапису є логічним, послідовним, а тому суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо доводів сторони захисту про те що протокол був складений Інспектором у с. Лужок, вул. Сонячна, 49, а на справді подія мала місце у с. Караван, вул. Сонячна 49, не можуть бути підставою для закриття провадження у справі, оскільки не спростовують відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та як наслідок вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, дійсно с. Лужок і с. Караван знаходять поруч та мають спільну дорогу.

Отже, вище вказані докази суд бере до уваги, так як вони не викликають сумнівів чи протиріч та підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи відповідно до ст. 280 КУпАП.

Надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 чи його захисник до суду не надали.

Отже, саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху.

При цьому, суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Разом з тим, стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб.

Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.

Разом з цим суд вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід`ємному взаємозв`язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп`яніння матеріали справи не містять.

Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин та способу надання водієм такої відмови.

За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп`яніння, саме зобов`язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов`язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп`яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок уникати юридичної відповідальності.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, (наприклад «Функе проти Франції», «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia)від 14.04.2020(скарга№ 75229/10),Sта Марперпроти СполученогоКоролівства) не можливо здійснювати по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя.

З відомостей відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, про що повідомив працівників поліції, а також вживав дій, які демонструють його небажання проходити зазначений огляд.

Згідно з Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою КМУ від 29 грудня 2021 року № 1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби та вимагати пред`явлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення.

Все вищевказане узгоджується з статтями 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 2 липня 2015 року, з наступними змінами.

З огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Водночас, керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції.

4. Накладення стягнення та вирішення інших процесуальних питань

Суд враховує особу ОСОБА_1 та характер вчиненого ним правопорушення, ступінь його вини та його майновий стан, а також те, що ОСОБА_1 має посвідчення водія.

Обставин, що згідно зі ст.ст. 34-35 КУпАП пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що особі, яка скоїла правопорушення, слід призначити стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою виховання особи, яка скоїла правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а також статті 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особа, на яку накладено таке стягнення, сплачує судовий збір в розмірі, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 1,7,8,9,23,26,33-35,130,268,278,280-287,307,308 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн. судового збору.

Роз`яснити особі, щодо якої застосоване адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.

Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Повний текст постанови буде проголошений в приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області 11 травня 2026 року о 15 годині 00 хвилин.

Суддя Н. В. Коваленко