Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №396/1477/25 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1477/25

Провадження № 2/396/45/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.05.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді: Цесельської О.С.,

за участю секретаря судового засідання:Луценко Ю.В.,

представника позивача: Ведющенка В.В.,

представника відповідача: Єльнікової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоукраїнка, цивільну справу № 396/1477/25 за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ведющенко Віктор Володимирович, до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,-

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача адвокат Ведющенко В.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить поділити майно подружжя, як об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, та визнати за позивачем ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить частини вартості рухомого майна в розмірі 24 184,75 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 12.10.2024 року до 14.04.2025 року сторони перебували у зареєстрованому шлюб. За час шлюбу, за кошти подарованими на весілля, подружжям було придбано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та рухоме майно для створення необхідних умов для проживання в будинку на загальну суму 48 369,50 грн. Зважаючи на вказане, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Русіної А.А. від 24.07.2025 р. цивільну справу відкрито в порядку згального позовного провадження.

15.08.2025 від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якій остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїх заперечення відповідач посилається на те, що обставини викладені позивачем в позові є надуманими, необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами. Під час придбання будинку за адресою: АДРЕСА_1 , позивач не працював, у нього були відсутні власні кошти для придбання даного будинку. Стверджує, що надуманим є твердження позивача, про те що кошти які були подаровані на весілля, в розмірі 5000 доларів США, були використанні для придбання вищевказаного будинку, оскільки житловий будинок був придбаний за її власні кошти, які вона брала в борг.

Ухвалою судді Русіної А.А. від 19.08.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.01.2026 р. цивільну справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 24.03.2026 р. закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Ведющенко В.В. в судовому засіданні позов підтримав щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 частину житлового будинку, разом з тим, вказав про відсутність спору щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, прохав цю позовну вимогу не розглядати.

Представник відповідача адвокат Єльнікова Н.О. позовні вимоги заперечила в повному обсязі, просила відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14.04.2025 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12.10.2024 Новоукраїнським районним відділом ДРАЦС у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 112, розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище відповідача змінено на « ОСОБА_5 », що також підтверджується копією паспорта (а.с. 16, 45).

Згідно копії договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М. 11 грудня 2024 року та зареєстрованого в реєстрі за №2347 продавець ОСОБА_6 продав, а покупець ОСОБА_4 купила житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).

Згідно п.п.4.3 п.4 Договору чоловік покупця у своїй заяві, дав згоду на укладання його дружиною договору про купівлю вказаного в договорі житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та підтвердив той факт, що гроші які витрачаються на придбання цього об`єкту нерухомості, є їх спільною сумісною власністю, що набувається ними за час шлюбу.

Згідно технічного паспорта житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , має коридор, 2 житлові кімнати, кухню, на території розташована басейн для збору води та огорожа (а.с.10-12).

З поданої виписки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 07.10.2024 по 27.02.2025 (а.с.14-15).

Згідно поданого стороною позивача списку меблів та майна, які знаходяться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вартість: шафи дводверної з дзеркалами - 12500 грн; холодильник – 16 000 грн; комод 3846 грн;, диван – 12823 грн; килим-доріжка – 1960 грн; три тюлеві гардини - 1240 грн (а.с. 13).

У своєму позові ОСОБА_1 ставить питання щодо розподілу спірного нерухомого майна, як спільного майна подружжя, яке в період зареєстрованого з відповідачем шлюбу було придбане ними у власність, шляхом визнання за ним 1/2 частки вказаного житлового будинку.

В силу ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частинами 1-3 статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно з частиною 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення норм статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Водночас, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування цієї презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18), а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Право спільної сумісної власності не поділене на частки, тому усі співвласники мають однакове, рівне право володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном.

Підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності є лише одна обставина: набуття (придбання) майна за час шлюбу, крім випадків встановлених законом або договором.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.

Подружжя володіє, користується та розпоряджається майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності на рівних засадах, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, відповідно до положень статті 63 СК України.

Відповідно до вимог статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 299/2490/16, від 04 жовтня 2023 року в справі № 345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини 5 статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною 5 статті 71 СК України дій.

Верховний Суд звертає увагу, що визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини 1 статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведені відповідачем доводи у запереченнях не приймаються судом, оскільки наведені нею обставини не мають відношення до спірного житлового будинку за адресою, АДРЕСА_1 , а фактично стосуються іншого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на те, що вищевказаний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки позивача та відповідача є рівними, а тому розділяє житловий будинок між сторонами порівну.

В іншій частині позовних вимог спір між сторонами відсутній.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, в сумі 1 212,00 грн..

Керуючись ст. ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 60, 69-71 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - задовольнити частково.

Визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , іншу частину житлового будинку залишити у власності ОСОБА_2 , припинивши право спільної сумісної власності на це майно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 212 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повне судове рішення складено та оголошено 07.05.2026 р..

Суддя: О. С. Цесельська