Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №440/10095/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 р. Справа № 440/10095/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.11.25 по справі № 440/10095/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.05.2025 року № 164350005699 щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення трудової діяльності з 02.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 10.02.2004;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення трудової діяльності з 02.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 року до 10.02.2004;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Однак відповідачами протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 02.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 року до 10.02.2004, оскільки відсутня сплата ним страхових внесків. Позивач наголошувала на тому, що наявність сумнівів у Пенсійного Фонду України відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.05.2025 року № 164350005699 щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення трудової діяльності з 02.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 10.02.2004.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення трудової діяльності з 02.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 року до 10.02.2004.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 по справі №440/10095/25 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в позовних вимогах.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача, а за результатом розгляду вказаної заяви прийнято рішення від 09.05.2025 №164350005699 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.

Вказує, що страховий стаж позивача становить 29 років 13 днів, до страхового стажу не зараховано, зокрема, періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 з 02.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 10.02.2004, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач матиме право на пенсійну виплату з 07.04.2028 або при набутті необхідного страхового стажу.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 02.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області зі заявою про призначення пенсії за віком.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 передано на розгляд ГУПФУ в Житомирській області.

Рішенням ГУПФ України в Житомирській області від 09.05.2025 №164350005699 відмовлено у призначенні пенсії за віком за відсутності стажу на дату звернення.

Відповідачем у спірному рішенні зазначено, що страховий стаж становить 29 років 13 днів, до страхового стажу не зараховано, зокрема, періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 з 02.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 10.02.2004, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкого державного соціального страхування.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення трудової діяльності з 02.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 10.02.2004, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1 статті 20 Закону №1058-ІV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини дванадцятої статті 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, у частині десятій статті 20 Закону №1058-ІV, вказано, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, з викладених вище норм закону слідує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Судовим розглядом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач в період часу з 02.04.2003 по 10.02.2004 працювала у ПП ОСОБА_2 , що підтверджується копією трудової книжки та копією довідки про роботу від 19.09.2023 №282/04-06 /а.с. 27/

Разом з тим, згідно відомостей позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, за періоди роботи з 02.04.2003 по 10.02.2004 відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Внаслідок невиконання ПП ОСОБА_2 обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач фактично позбавлений права на соціальний захист внаслідок невизнання пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 02.04.2003 по 10.02.2004, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Несплата ПП ОСОБА_2 за позивача страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи і сум заробітку, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаний висновок також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.

Cуд зазначає, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці НОМЕР_2 щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем до суду не надано.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність спірного рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу в частині незарахування до страхового стажу періодів здійснення трудової діяльності з 02.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 10.02.2004.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення трудової діяльності з 02.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 року до 10.02.2004 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 по справі № 440/10095/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова