Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №200/16/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року справа №200/16/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 200/16/26 (головуючий І інстанції Молочна І.С.) за позовом Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Матвійчук Наталія Євгеніївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 05 червня 2015 року по 31 січня 2017 року у встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року №522 “Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції” порядку із підвищенням на 50%;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і заробітну плату за період з 05 червня 2015 року по 31 січня 2017 року у встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року №522 “Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції” порядку із підвищенням на 50%.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у задоволені позову - відмовлено.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилається на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду, прийняти нове про задоволення позову.

Апелянт зазначає, що відповідно до копії довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №30/129 від 24.05.2017 позивачка в період з 19.04.2017 брала безпосередню участь в АТО. Надати відомості про нарахування і виплату заробітної плати за період з червня 2015 року по грудень 2016 року та відомості про залучення до участі у забезпеченні проведення АТО в період з 05.06.2015 по 19.04.2017 у позивача немає можливості, так як відповідач зазначені відомості не надав, а в Галузевому архіві ДПСУ вони відсутні.

Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року № 522 «Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції» (далі - Постанова №522) (втрата чинності 07.09.2018) установлено, що працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищується на 50 відсотків (за наявності підтвердних документів).

При цьому, аналіз змісту пункту 1 Постанови №522 дає підстави для висновку про те, що передбачені ним гарантії оплати праці учасникам антитерористичної операції та працівникам, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, носять загальний характер і стосуються всіх працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, за фактичний час їх перебування в районах проведення такої операції (здійснення таких заходів) за наявності підтвердних документів.

Так, позивач займав посаду бухгалтера фінансово-економічного відділу у військовій частині НОМЕР_1 , яка на час виникнення спірних правовідносин, була розташовано в АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" м. Маріуполь віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Оскільки військова частина НОМЕР_1 була розташована на території проведення АТО, позивач, в силу територіального місця розташування в АДРЕСА_1 був залучений до сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області з 05 червня 2015 року по 18 квітня 2017 року. Однак відповідач не виплачував позивачу підвищену на 50 відсотків заробітну плату в період з 05.06.2015 по 31.01.2017.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи у змішаній формі (електронно-паперовій) і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

Позивач працювала на посаді бухгалтера фінансово-економічного відділу у Військовій частині НОМЕР_1 з 5 червня 2015 року по 18 квітня 2017 року, проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 19 квітня 2017 року по 04 вересня 2025 року.

Відповідно до довідки Військовій частині НОМЕР_1 вих.№30/129 від 24 травня 2017 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України позивач дійсно в період з 19 квітня 2017 року безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

18 грудня 2025 року представник позивача в інтересах останнього звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому серед іншого просила:

“1. Надати копії відомостей про нараховану та виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за 2015-2017 роки; грошове забезпечення за 2017-2025 роки з розшифровкою всіх виплат помісячно за період роботи/проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .

2. Повідомити про нарахування і виплату ОСОБА_1 індексації заробітної плати/грошового забезпечення за період роботи/проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 та надати довідку-розрахунок нарахованих та виплачених сум індексації. Якщо індексація не виплачена, прошу нарахувати і виплатити.

3. Повідомити чи виплачувалась ОСОБА_1 підвищена на 50% заробітна плата за 2015-2017 роки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року №522. Якщо підвищена на 50% заробітна плата за 2015-2017 роки не виплачена, прошу нарахувати і виплатити.

4. Повідомити дати переїздів військовослужбовця ОСОБА_1 з лютого 2022 року на нове місце військової служби, в інший населений пункт та надати копії відповідних наказів (приписів).

5. Повідомити чи виплачувались ОСОБА_1 підйомна допомога та добові з лютого 2022 року при переїзді/переміщенні на нове місце військової служби, в інший населений пункт. Якщо так, прошу надати копії відповідних документів з розміром та датами виплат. Якщо підйомна допомога та добові не виплачено, прошу нарахувати і виплатити.

6. Повідомити період участі ОСОБА_1 у забезпеченні проведення антитерористичної операції за 2015-2017 роки та надати копію довідки про участь ОСОБА_1 у забезпеченні проведення антитерористичної операції”.

22 грудня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 листом вих.№09/22757-25-Вих “Про надання відповіді” надала відповідь на адвокатський запит представника позивача від 18 грудня 2025 року в інтересах ОСОБА_1 , який надійшов на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону 18 грудня 2025 року та зареєстрований за реєстраційним номером №18661-25-Вх та повідомила наступне.

“Стосовно відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення надаю особисті картки грошового забезпечення, архівні відомості ОСОБА_1 за 2018-2025 роки та повідомляю, що в 2024 році грошове забезпечення не нараховувалось, в зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною.

Стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення надаю довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 19 квітня 2017 року по 31 грудня 2022 року.

Стосовно розміру заробітної плати ОСОБА_1 за 2015-2017 роки, повідомляю, що дана інформація відображена в особистих картках, архівних відомостях за 2015-2017 роки, для отримання яких рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стосовно дати переїздів військовослужбовця ОСОБА_1 з лютого 2022 року на нове місце військової служби повідомлено, що така інформація в НОМЕР_3 прикордонному загоні відсутня, в зв`язку з чим підйомна допомога не нараховувалась та не виплачувалась”.

24 грудня 2025 року Галузевий державний архів Державної прикордонної служби України листом вих.№04.4.1/2893-25-Вих “Про надання відповіді” надав відповідь на адвокатський запит представника позивача від 18 грудня 2025 року та надіслав копії карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2017 рік та 2019 рік (фонд 50, описи 6081, 6215, за описами 8, 6, стор. 11, 54). При цьому повідомив, що у справах з картками заробітної плати працівників НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) за 2015-2016 роки та грошового забезпечення військовослужбовців за 2017-2018 роки картки ОСОБА_1 відсутні. Картки грошового забезпечення військовослужбовців НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) за 2020-2025 роки на зберігання до Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України не надходили. Також проінформовано, що довідка про безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_1 у Галузевому державному архіві Держприкордонслужби України відсутня.

29 грудня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 листом вих.№09/23202-25-Вих “Про надання відповіді” на адвокатський запит представника позивача від 18 грудня 2025 року ОСОБА_1 , який надійшов на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону 18 грудня 2025 року та зареєстрований за реєстраційним номером №18661-25-Вх, надала копію довідки про безпосередню участь ОСОБА_2 у забезпеченні проведення антитерористичної операції.

Згідно з архівними відомостями за 2015-2017 роки позивачу у період з червня 2015 року по січень 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась доплата за постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року №522 “Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції”, таку доплату нараховано та виплачено в період з лютого 2017 року по квітень 2017 рік.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

За ст. 1 Закону України “Про оплату праці” (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України “Про оплату праці” визначено структуру заробітної плати.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно із абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року № 522 “Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції”, яка набрала чинності 29 липня 2015 року та втратила чинність 07 вересня 2018 року, (далі – Постанова №522) установлено, що працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищується на 50 відсотків (за наявності підтвердних документів).

За статтею 13 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.

За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування, є обставина проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” м. Маріуполь віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач в період з 5 червня 2015 року по 18 квітня 2017 року працювала на посаді бухгалтера фінансово-економічного відділу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка на час виникнення спірних правовідносин, була розташована в м. Маріуполь Донецької області.

Позивачу в період з червня 2015 року по січень 2017 року не нараховувалось та не виплачувалось підвищення до заробітної плати за Постановою №522, таке підвищення нараховано та виплачено виключно в період з лютого 2017 року по квітень 2017 рік.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач у період з червня 2015 року по січень 2017 року брала безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30 січня 2019 року справа №805/4523/16-а, винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів антитерористичної операції, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. При цьому безпосередня участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей має бути обов`язково підтверджена наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) та довідкою, виданою безпосередньо органом, в якому особа проходила службу. Виконання службових обов`язків в містах, які відносяться до зони проведення антитерористичної операції, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні антитерористичної операції.

Як встановлено судом вище, позивач дійсно безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області в період з 19 квітня 2017 року.

Протилежного представником позивача не доведено та відповідних доказів суду на надано.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

За ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За частиною четвертою статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною другою статті 79 КАС України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові 25 червня 2020 року по справі №520/2261/19, згідно якої обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд зазначає, що винагорода працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення виплачується за наявності підтверджуючих документів.

Документи, на підтвердження участі позивача в антитерористичній операції у період з 05 червня 2015 року по 31 січня 2017 року відсутні, тому й підстав для нарахування такої винагороди за вказані місяці немає.

Крім того, суд погоджує твердження відповідача відносно того, що сторона позивача не може вимагати здійснити виплату її заробітної плати з підвищенням на 50 відсотків до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №522 від 22 липня 2015 року, а саме раніше 29 липня 2015 року, тобто, заявлені представником позивача вимоги за період з 05 червня 2015 року по 28 липня 2015 року взагалі є безпідставними.

Враховуючи відсутність інших доказів на підтвердження доводів представника позивача, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов`язків в містах, які відносяться до зони проведення антитерористичної операції, у даному випадку у місті Маріуполь Донецької області, де позивач працювала, не свідчить про виконання нею конкретних завдань, пов`язаних з безпосередньою участю в проведенні антитерористичної операції, забезпеченні проведення антитерористичної операції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, також дійшов вірного висновку про відмову в задоволені позову похідних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Апеляційний суд не надає правову оцінку решті доводів апелянта, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та не підтверджені жодними належними, достовірними та допустимими доказами в розумінні норм КАС України та є лише припущеннями представника позивача.

Представник позивача надав заяву від 11.04.2026 року про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.

Відповідачем надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 0,00 грн.

Представником позивача подано заяву на клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просив суд доводи, викладені відповідачем у клопотанні про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, вважати необґрунтованими та задовольнити заяву про стягнення витрат з відповідача у повному обсязі.

Відповідачем надано заперечення на заяву представника позивача, в яких просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами за наслідками розгляду справи № 200/16/26 в суді апеляційної інстанції до 0,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд враховує наступне.

За ч.ч. 1-3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, правовою підставою для відшкодування судових витрат позивачу (судовий збір, правнича допомога), який не є суб`єктом владних повноважень, є задоволення позову (часткове задоволення).

В даному випадку у задоволені позову відмовлено, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат у цій справі щодо позивача.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 139, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 200/16/26 за позовом Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 12 травня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв