Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №620/2553/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м.Чернігів Справа № 620/2553/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить наступне.

1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку.

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військового обліку.

Позов мотивовано тим, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку є протиправною та порушує його права.

Ухвалою судді від 17.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено, враховуючи таке.

Позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

15.02.20256 року Позивач та його представник звернувся з запитом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервісті, як особи, що виключена з військового обліку на підставі п.п.4, п.6, ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

ІНФОРМАЦІЯ_2 звернення розглянуто, за результатом розгляду звернення Позивачу було відмовлено.

Не погодившись з цим, Позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Відповідно до Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону № 2232-XII.

Згідно ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції, яка діє з 15.01.2026 (момент звернення позивача), передбачено виключення з військового обліку громадян, які досягли граничного віку перебування в запасі, але такий граничний вік наразі становить 60 років.

У силу вимог передбачених ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Надалі строк дії воєнного часу та проведення мобілізації неодноразово продовжувалися. На даний момент правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює ті чи інші відносини в умовах воєнного стану.

Положення Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII), Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII). Позивач прийнятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Статтею 32 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення 40- річного віку, було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Запас військовозобов`язаних згідно зі статтею 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення 40-річного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: - до 40 років.

При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

В реєстрі Оберіг наявна інформація, що позивач взятий на військовий облік 12.02.1992, після чого з нього не виключалися та на даний час являєтеся військовозобов`язаним.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" від 27 березня 2014 року №1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"" від 22 липня 2014 року №1604-VII - до 60 років. Водночас, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

Тобто, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII особа є такою, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

З часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Запис щодо зняття з військового обліку у військовому квитку Позивача був зроблений 01.01.2017 року, вже після внесення змін та зміни граничного віку перебування в запасі другого розряду до 60 років.

Відтак, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-ХІІ ОСОБА_2 , не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, на законних підставах на даний час перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно даних наявних в АІТС «ОБЕРІГ» Позивач за досягненням граничного віку перебування в запасі Позивач не виключався, але у військовому квитку наявний запис про виключення з військового обліку був занесений до військового квитка Позивача.

Окремо суд зазначає, що запис у військовому квитку про виключення був зроблений 01.01.2014 року, а запис про зняття з військового обліку 01.01.2017 року, що є об`єктивно не правильним, оскільки для належної та правильної процедури Позивач мав бути спочатку знятий з обліку а потім виключений.

З наданої суду копії військового-облікового документу, а саме військового квитка НОМЕР_3 видно, що у 2014 році Позивач був виключений з військового обліку, що підтверджує відповідний запис від 01.01.2014 року.

Однак, у подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" від 27 березня 2014 року №1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"" від 22 липня 2014 року №1604-VII - до 60 років.

Водночас, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

Тобто, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII Позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Щодо приписів частини першої статті 58 Конституції України, у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

З часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Відтак, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-ХІІ Позивач 1972 року народження, не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним та на даний час перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону він поширює свою дію наперед на всій території України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.

Відтак, доводи Позивача, в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, суд вважає не обґрунтованими.

З огляду на наведене, суд дійшов переконання, що доводи позивача стосовно того, що ТЦК ТА СП допущено протиправну бездіяльність щодо не виключення його з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, є не обґрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11 травня 2026 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ