Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №580/3560/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року справа № 580/3560/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гайдаш В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач 2) в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.12.2025 №971170126021 та від 05.02.2026 №1800/М-2000-26;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області: зарахувати стаж державної служби; перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу»; призначити пенсію державного службовця з 16.12.2025 року; здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що вона є пенсіонеркою та особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком з 13.05.2022. Позивачка 16.12.2025 звернулась до відділу обслуговування громадян № 2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», пункти 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу». В порядку екстериторіальностті її заяву розглянуто Відділом перерахунків пенсій № 3 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення від 25.12.2025 № 971170126021 про відмову у перерахунку пенсії шляхом переходу з пенсії за віком на пенсію державного службовця, з підстав відсутності необхідного стажу державної служби, оскільки стаж роботи в органах Державної податкової служби не був зарахований з посиланням на те, що згідно матеріалів електронної пенсійної справи та наданих документів страховий стаж державної служби становить 2 роки 4 місяці 19 днів. Не погодившись з таким рішення, позивачка подала скаргу до начальника головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Баєвої Г.О. , за результатом розгляду прийнято рішення від 05.02.2026 №1800/М-2000-26 про відмову у задоволенні скарги, а рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.12.2025 №971170126021 залишено без змін. Позивачка вважає, зазначене рішення необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за нявними у справі матеріалами.

Представниця Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 28.04.2026 подада через систему «Електронний суд» відзив на позов у якому зазначила, що позивачка 16.12.2025 звернувся до Головного управління із заявою про призначення нового виду пенсії шляхом переведення з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”. В ході автоматизованого розподілу за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області було визначено відповідальним структурним підрозділом за розгляд заяви позивача про призначення пенсії та прийняття рішення. Представниця зазначає, що Головне управління не приймало жодного розпорядчого акта за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, управління виконало виключно 2 функції: прийняло заяву позивачки та направило відповідь за результатами розгляду такої заяви. Позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими , безпідставними та просить суд відмовити в їх задоволенні повністю.

Позивачка 30.04.2026 через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив у якій зазначила, що викладені у відзиві доводи вважає необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. Позивачка вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняло заяву позивачки про переведення на пенсію державного службовця, сформувало електронну пенсійну справу, здійснює виплату пенсії та надавало відповіді за результатами розгляду заяви. Вважає, що Відповідач 2 фактично намагається уникнути відповідальності, посилаючись на розподіл повноважень між територіальними органами Пенсійного фонду України.

ГУ ПФУ в Харківській області правом на подання відзиву не скористалось.

Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив.

ОСОБА_1 , є пенсіонеркою, особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком з 13.05.2022.

Працювала в органах Державної податкової служби України у період з 09.02.1993 по 03.09.2018, що підтверджується записами у трудовій книжці (серія НОМЕР_1 від 01.07.1988) та довідкою Головного управління ДПС у Черкаській області № 42/23-00-11-01-25 від 15.10.2025.

До стажу державної служби в органах податкової служби зараховані такі періоди роботи:

- з 09.02.1993 по 25.11.1996 - робота в Монастирищенській державній податковій інспекції, згідно наказу № 10 від 01.10.1993 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби ІІІ рангу»;

- з 26.11.1996 по 02.09.1998 - робота в державній податковій адміністрації у Монастирищенському району, згідно наказу № 4 від 29.01.1997 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби ІІ рангу»;

- з 03.09.1998 по 30.06.2006 - робота в Христинівській міжрайонній державній податковій інспекції, згідно наказу № 7 від 02.07.2001 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби І рангу»;

- з 01.07.2006 по 05.03.12 - робота в Державній податковій інспекції у Монастирищенському районі; - з 06.03.2012 по 01.07.2013 - робота у Христинівській міжрайонній державній податковій інспекції;

- з 02.07.2013 по 21.07.2015 - робота в Христинівській міжрайонній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, Присвоєно 13 ранг державного службовця згідно наказу № 4 від 02.07.2013. Присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІІ рангу» згідно наказу № 33 від 30.12.2013; \

- з 22.07.2015 по 14.06.2016 - робота в Христинівській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області;

- з 15.06.2016 по 03.09.2018 - робота в Уманській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області.

Інші періоди роботи на державній службі:

- з 08.10.2018 по 31.07.2023 - робота в управлінні соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. Присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби згідно наказу №105 від 08.10.2018;

- 01.08.2023 по 17.06.2025 - робота у Печерській районній в місті Києві державній адміністрації.

16.12.2025 позивачка звернулась до відділу обслуговування громадян № 2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», пункти 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу».

Відділом перерахунків пенсій № 3 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 25.12.2025 № 971170126021 про відмову у перерахунку пенсії шляхом переходу з пенсії за віком на пенсію державного службовця, з підстав відсутності необхідного стажу державної служби, оскільки стаж роботи в органах Державної податкової служби не був зарахований з посиланням на те, що згідно матеріалів електронної пенсійної справи та наданих документів страховий стаж державної служби становить 2 роки 4 місяці 19 днів.

Позивачка зазначає, що відповідачі не зарахували до стажу державної служби періоди моєї роботи:

- з 09.02.1993 по 03.04.1994 - робота в Монастирищенській державній податковій інспекції, оскільки згідно наказу № 10 від 01.10.1993 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби ІІІ рангу»;

- з 01.02.1997 по 30.06.2001 - робота в державній податковій адміністрації по Монастирищенському району, оскільки згідно наказу № 4 від 29.01.1997 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби ІІ рангу»;

- з 02.07.2001 по 30.06.2006 – робота в державній податковій адміністрації по Монастирищенському району, оскільки згідно наказу № 7 від 02.07.2001 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби І рангу».

Відповідно до наданих документів та матеріалів електронної пенсійної справи відповідачем 1 встановлено, що позивачка не має необхідного стажу державної служби, тому право на призначення пенсії Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ відсутнє.

09.01.2026 позивачка подала скаргу про відмову у перерахунку пенсії шляхом переходу з пенсії за віком на пенсію державного службовця до начальника головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Баєвої Г.О.

Начальником головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області БАЄВОЮ Галиною Олександрівною розглянуто скаргу позивачки відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» і прийнято рішення від 05.02.2026 №1800/М-2000-26, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.12.2025 №971170126021 залишено без змін. Позивачка вважає зазначене рішення необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, тому і звернулася з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі – Закон № 3723-ХІІ).

01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10 - 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18).

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 № 591/6970/16-а).

Судом встановлено, що відповідачем, враховуючи дані трудової книжки позивача, не зараховано періоди роботи: з 09.02.1993 по 03.04.1994; з 01.02.1997 по 30.06.2001 та з 02.07.2001 по 30.06.2006, на посадах, які дають право ОСОБА_1 стажу державної служби.

Згідно даних трудової книжки ОСОБА_2 зазначено такі періоди роботи:

- з 09.02.1993 по 03.04.1994 - робота в Монастирищенській державній податковій інспекції, оскільки згідно наказу № 10 від 01.10.1993 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби ІІІ рангу»;

- з 01.02.1997 по 30.06.2001 - робота в державній податковій адміністрації по Монастирищенському району, оскільки згідно наказу № 4 від 29.01.1997 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби ІІ рангу»;

- з 02.07.2001 по 30.06.2006 – робота в державній податковій адміністрації по Монастирищенському району, оскільки згідно наказу № 7 від 02.07.2001 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби І рангу».

З приводу умов призначення пенсії державним службовцям по Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, суд вже зазначав вище.

Відповідно до статті 37 Закону від 19.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

В пункті 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII від 10.12.2015 визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу”.

Як зазначалося судом вище, відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМУ від 03.04.1994 № 283 (далі - Порядок №283).

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) (в тому числі): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України “Про державну службу”, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання;

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII Про державну податкову службу в Україні (далі - Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.

Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу”. При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

В постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13 Верховний Суд України з посиланням на норми Закону № 509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

В зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 503-р Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Надалі такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

У зв`язку з чим висновок відповідача стосовно того, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, є невірним, оскільки суперечать нормам діючого законодавства.

Суд звертає увагу, що 13.03.1996 позивачка прийняла присягу державного службовця.

Враховуючи викладене, періоди роботи позивачки в податкових органах, коли їй було присвоєно спеціальне звання в період: 09.02.1993 по 25.11.1996; з 26.11.1996 по 02.09.1998; з 03.09.1998 по 30.06.2006; з 01.07.2006 по 05.03.12; з 06.03.2012 по 01.07.2013; з 02.07.2013 по 21.07.2015; з 22.07.2015 по 14.06.2016; з 15.06.2016 по 03.09.2018; з 08.10.2018 по 31.07.2023; 01.08.2023 по 17.06.2025 зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Разом з тим в позовній заяві позивачка просить зарахувати до стажу державної служби період роботи у податкових органах з 09.02.1993 по 03.04.1994; з 01.02.1997 по 30.06.2001 та з 02.07.2001 по 30.06.2006.

Отже, станом на 16.12.2025 стаж роботи позивачки на вищезазначених посадах, які дають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу” складав більше 20 років та виконувались інші умови щодо призначення даного виду пенсії.

З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 безпідставно не зараховано до стажу державної служби позивачки її роботу в податкових органах, та відмовлено в переведенні на пенсію, відповідно до ст 37 Закону України "Про державну службу № 3723- XII від 16.12.1993 на підставі поданої заяви від 16.12.2026, а відтак оскаржуване рішення ГУ УПФ в Харківській області від 25.12.2025 №971170126021 про відмову у ОСОБА_1 є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Позовна вимога про скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 05.02.2026 №1800/М-2000-26 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Щодо позовної вимоги про визнання ппротиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.02.2026 №1800/М-2000-26 суд зазначає таке.

Правові наслідки для позивачки можуть створювати лише відповідні рішення про відмову в призначенні/перерахунку пенсії.

В свою чергу, рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 05.02.2026 №1800/М-2000-26, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

Отже, оскаржуване рішення саме по собі не породжує у позивачки будь-якого додаткового обов`язку та не перешкоджає реалізації її права, та, як наслідок, не створює для позивачки жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи та відповідно до заявлених позовних вимог суд вважає за необхідне з метою повного захисту порушених прав позивачки зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи у податкових органах з 09.02.1993 по 03.04.1994; з 01.02.1997 по 30.06.2001 та з 02.07.2001 по 30.06.2006.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У спірному випадку у ОСОБА_1 право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу із відповідною заявою 16.12.2025.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідач 1 належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого рішення щодо відмови позивачці в переведенні її на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”, а тому суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 в цій частині необхідно задовольнити.

Що стосується позовних вимог позивачки про зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати стаж державної служби, перевести позивачку з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», призначити пенсію державного службовця з 16.12.2025 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії то вони підлягають задоволеню не підлягають.

В спірному випадку заява позивачки від 16.12.2025 про переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 25.12.2025 №971170126021.

Таким чином, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання саме такого органу Пенсійного фонду зарахувати стаж державної служби, перевести позивачку з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», та повторно розглянути заяву позивачки від 16.12.2025.

Приймаючи рішення від 25.12.2025 №971170126021 відповідач 1 відмовив позивачці у переведенні на інший вид пенсії у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного стажу роботи на посадах державної служби. Сам перерахунок пенсії державного службовця проведений не був. Відсутні підстави вважати, що права позивачки при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то відповідно питання щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії є передчасним.

Щодо позовних вимог про зобов`язання призначити пенсію державного службовця з 16.12.2025 та здійснити перерахунок та виплату пенсії, суд вважає, що вказані вимоги є передчасними, оскільки орган Пенсійного фонду після зарахування спірних періодів до страхового стажу зобов`язаний визначити страховий стаж позивача з урахуванням спірних періодів.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов`язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір” та не надала доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.12.2025 №971170126021.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу державної служби період роботи у податкових органах з 09.02.1993 по 03.04.1994; з 01.02.1997 по 30.06.2001 та з 02.07.2001 по 30.06.2006.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2025 про переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду у даній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ