Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №390/1153/26 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/1153/26

Провадження №2-а/390/17/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.26 року. Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Гершкул І.М.,

при секретарі Лазаренко А.С.,

за участю:

представника позивача Дрібіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кропивницькому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом і просив: визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №R478135 від 15.04.2026 року; провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити. В якості обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R478135 від 15.04.2026 року на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 17000 грн. у зв`язку зі скоєнням адміністративного порушення, передбаченого ст.210 ч.3 КУпАП, за порушення правил військового обліку. Дана постанова була сформована через електронний сервіс «Резерв+» у зв`язку з поданням позивачем заяви через цей же сервіс про визнання вини, оскільки він помилково вважав, що це є технічною процедурою для зняття відмітки про «розшук ТЦК», інформацію щодо якого було внесено до відповідних реєстрів ще в серпні 2025 року та не тягне правових наслідків у вигляді притягнення до відповідальності. Підставою для винесення постанови стало нібито порушення правил військового обліку, а саме те, що позивач не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарської комісії (ВЛК). Вважають, що такі висновки відповідача є безпідставними та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, оскільки позивач не отримував жодних повісток про виклик до ТЦК та СП або повідомлень про необхідність проходження ним ВЛК, а тому об`єктивно не міг ані виконати такий обов`язок, ані відмовитися від його виконання. Сам по собі факт не проходження ВЛК без належного виклику не може свідчити про відмову від її проходження або порушення правил військового обліку. У даному випадку відповідач не надав належні докази скоєння позивачем правопорушення. Таким чином, у діях позивача відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, що відповідно ст.247 ч.1 п.1 КУпАП є підставою для закриття провадження по справі. Також зазначили, що відповідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, інформацію до вище зазначеного реєстру щодо позивача, про так званий «Розшук ТЦК» у зв`язку з нібито вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП, було внесено 29.08.2025 року. Саме на підставі зазначеної інформації, яка відображалася в електронному кабінеті «Резерв+», позивач із метою зняття відповідної відмітки про «Розшук», 14.04.2026 року подав через електронний сервіс заяву про визнання вини, помилково вважаючи таку дію технічною процедурою, що не тягне правових наслідків у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності. Після чого, на підставі вказаної заяви 15.04.2026 року відповідачем було винесено оскаржувану постанову, відповідно до даних із реєстру без їх належної перевірки, аналізу та оцінки. Тобто, відповідач обмежився формальним використанням даних із реєстру, не встановивши фактичних обставин справи, не перевіривши наявність складу адміністративного правопорушення, не пересвідчившись у дотриманні строків притягнення до відповідальності зазначених у ст.38 КУпАП. Таким чином, навіть за наявності заяви про визнання вини, відповідач був зобов`язаний перевірити дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності, встановивши їх сплив, відмовити у притягненні до відповідальності та закрити провадження по справі. Проте, відповідач цього не зробив, чим допустив істотне порушення норм матеріального та процесуального права, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Постанова є незаконною та має бути скасованою, провадження закритим, а тому позивач звернувся до суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач у судове засідання свого представника не направили, подали суду відзив в якому просили відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначили, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач 29.03.2004 року Кіровоградським МВК визнаний непридатним у мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Оскільки, відповідно пункту 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2022 року №154, до завдань ТЦК та СП належить, зокрема, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у якому відображаються відомості про проходження або не проходження призовниками, військовозобов`язаними та резервістами військово-лікарської комісії, то ТЦК та СП, як суб`єкти введення цього Реєстру, мають безпосередній і безперешкодний доступ до зазначених даних. Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 визначений, як порушник військового обліку у зв`язку з не проходженням ВЛК до 05.06.2025 року. Визначений Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 5 червня 2025 року громадянамУкраїни віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби поширювався і на позивача. ОСОБА_1 14.01.2026 року подав особисто заяву про визнання вини через електронний сервіс «Резерв+», що свідчить про добровільне підтвердження ним факту правопорушення та відсутність заперечень щодо встановлених обставин. Відображення постанови №R78135 від 15.04.2026 року про накладення адміністративного стягнення в електронному застосунку «Резерв+» свідчить про доведення її змісту до відома особи, яка мала можливість ознайомитися з нею та реалізувати право на оскарження. Враховуючи викладене, позовна заява є безпідставною (а.с.20-26).

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та зазначила, що наведені у відзиві доводи є безпідставними та не спростовують обставин, що викладені у позовній заяві. Відповідач у відзиві на позовну заяву фактично обґрунтовує законність своїх дій виключно загальними посиланнями на норми законодавства, що регулюють військовий обов`язок і порядок його виконання, зокрема Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують проведення мобілізації, проходження військово-лікарської комісії тощо. Разом із тим, зазначені норми не звільняють відповідача від обов`язку діяти виключно в межах та у спосіб, передбачений законом, зокрема дотримуватись вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, посилання відповідача на загальні норми військового законодавства є юридично неістотними для оцінки законності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Посилання відповідача на обов`язок позивача пройти військово-лікарську комісію, а також на принцип «незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності», стосуються виключно питання можливої наявності вини особи, однак жодним чином не впливають на обов`язок відповідача дотримуватися процесуальних гарантій, у тому числі строків притягнення до адміністративної відповідальності, встановлених статтею 38 КУпАП. Вказані доводи не мають правового значення для вирішення даного спору. Позивач із метою зняття відповідної відмітки про «Розшук», яка відображалася в електронному кабінеті «Резерв+», 14 квітня 2026 року, а не 14 січня 2026 року, як зазначив у відзиві на позовну заяву відповідач, подав через електронний сервіс заяву про визнання вини, помилково вважаючи таку дію технічною процедурою, що не тягне правових наслідків у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності. На підставі цієї заяви, 15 квітня 2026 року відповідачем було винесено оскаржувану постанову. Проте, навіть подання позивачем заяви про визнання вини не звільняє відповідача від обов`язку, передбаченого ст.279-9 КУпАП, відповідно до положень якої, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний протягом трьох днів з дня отримання такої заяви, зокрема заяви на згоду про притягнення до відповідальності, перевірити викладені у ній фактичні дані та прийняти рішення з дотриманням вимог, зокрема, ст.ст.247, 280, 283 КУпАП. Відповідач цього не зробив, а 15 квітня 2026 року ним було винесено оскаржувану постанову, лише відповідно даних із реєстру, без їх належної перевірки, аналізу та оцінки, в тому числі щодо строків розгляду, чим допустив істотне порушення норм матеріального та процесуального права, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Постанова по справі про адміністративне правопорушення була винесена 15.04.2026 року, тоді як позовну заяву до суду подано 24.04.2026 року, тобто в межах встановленого законом строку на оскарження. Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду, а доводи відповідача в цій частині є безпідставними. Оскаржувана постанова винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з`ясування обставин справи, без дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності, без належного доказового обґрунтування. Доводи відповідача не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, не підтверджують правомірність прийнятого рішення (а.с.27-31).

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно ст.210 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Згідно ст.210 ч.3 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно пункту 2 розділу II ''Прикінцеві та перехідні положення'' Закону України ''Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист'' громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Згідно ст.38 ч.9 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно ст.247 п.7 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 15.04.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R478135 по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої 14.04.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він зазначає, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. За результатами відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), допустив порушення правил військового обліку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 ч.3 КУпАП, а тому постановлено притягнути до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с.10).

Розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформовані 21.04.2026 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідчать, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має відстрочку від мобілізації, дата ВЛК: 29.03.2004 року, постанова ВЛК: непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. У розділі правопорушення містяться відомості про незавершену адміністративну справу № F3090797, дата порушення справи 29.08.2025 року, стаття справи 210 КУпАП. Вказану інформацію не спростовано ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11-13).

Згідно ст.286 ч.3 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви та викладені вище норми закону, судом встановлено, що до внесення змін до пункту 2 розділу II ''Прикінцеві та перехідні положення'' Закону України ''Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист'' організацією медичного огляду займались територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання військовозобов`язаних громадян України. Після внесення змін до вищевказаних положень саме на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) було покладено обов`язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. У період із 04.05.2024 до 05.06.2025 у позивача, якого було визнано непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, виник обов`язок повторно самостійно пройти медичний огляд із метою визначення придатності до військової служби. Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період із 04.05.2024 до 05.06.2025 та пройшов медичний огляд до 05.06.2025 суду не надано. Відтак, позивач не надав належних і допустимих доказів щодо поважності причини непроходження медичного огляду в період із 04.05.2024 до 05.06.2025, що, як правильно зазначено відповідачем, є свідченням наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.210 ч.3 КУпАП.

Разом із тим, судом встановлено, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 ч.3 КУпАП, вчинене позивачем 06.06.2025 (наступна дата після 05.06.2025 до якої позивач повинен був пройти ВЛК), виявлено дане правопорушення 29.08.2025 року, про що свідчить наявність незавершеної адміністративної справи в розділі правопорушення в розширених данних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформовані ОСОБА_1 21.04.2026 року, інших даних про виявлення правопорушення відповідачем суду не надано, адміністративне стягнення накладено лише 15.04.2026 року.

Відповідно ст.247 п.7 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст.210 ч.3 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю у зв`язку з закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Таким чином, зважаючи на викладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, а саме розгляд справи проведено з порушенням строків, передбачених статтею 38 КУпАП, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно ст.ст.132, 139 КАС України: судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що з суб`єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, що відповідатиме ст.139 КАС України. Вирішуючи питання витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що з суб`єкта владних повноважень на користь позивача підлягають стягненню витрати у розмірі 4500 грн., що відповідатиме ст.139 КАС України, оскільки стороною позивача надано належні, допустимі та достатні докази витрат позивача на професійну правничу допомогу по даній справі, а саме договір про надання правової (правничої) допомоги №10/2026 від 20.04.2026 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Дрібіною Ольгою Олександрівною, акт приймання-передачі наданих послуг від 04.05.2026 року.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 72-77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову № R478135 від 15.04.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 ч.3 КУпАП – скасувати, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 5564 грн. 96 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У порядку ст.246 ч.5 п.4 КАС України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Суддя Кропивницького районного суду

Кіровоградської області І.М. Гершкул