Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №344/6914/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6914/26

Провадження № 2-а/344/96/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої — судді Бабій О.М.,

секретаря Семенюка А.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 та його представника Пинчук Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2026 року позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просить суд скасувати постанову № R448567 від 28.03.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно довідки від 16 квітня 2022 року його взято на обліку як ВПО та він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В листопаді 2024 року його працівниками ТЦК та СП було покладено на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом із Резерв+, хоча їм було відомо, що він проживає в м. Івано-Франківську. 28 березня 2026 року стосовно нього було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Із постанови вбачається, що підставою для притягнення до відповідальності стало те, що він не став на військовий облік як ВПО, чим допустив порушення правил військового обліку. Але в постанові не зазначено конкретної дати правопорушення та відсутні належні докази, що підтверджують наявність правопорушення. Крім того, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше 3 місяців з дня виявлення, але не пізніше 1 року з дня вчинення порушення.

01 травня 2025 року представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки 28.03.2026 року Позивач, особисто прибув та власноруч написав і підписав заяву в якій зазначив, що розуміє суть скоєного правопорушення, не оспорює допущене правопорушення та прийняте рішення щодо себе, згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Саме на підставі цієї власноручної Відповідач виніс оскаржувану постанову № R448567 у відповідності до ст. 279-9 КУпАП.

Як зазначає сам Позивач у позові та підтверджує долученою довідкою від 16.04.2022 року № 2615-7000731374, він набув статусу ВПО в місті Івано-Франківську ще у квітні 2022 року. Однак на військовий облік у м. Івано-Франківську він став лише 28 березня 2026 року. Тобто, з квітня 2022 року по березень 2026 року Позивач свідомо ігнорував імперативний обов`язок стати на облік за фактичним місцем проживання. Кваліфікація його діяння за ч. 3 ст. 210 КУпАП є єдино вірною.

Позивач у позові зазначає, що у 2024 році його нібито возили до ТЦК на АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_3 , і що він був «поставлений на облік» у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначені Позивачем події відбувалися виключно в рамках загальних мобілізаційних заходів (оповіщення, перевірка військово-облікових документів, з`ясування підстав для призову), які здійснювалися відносно нього ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ці заходи жодним чином не стосувалися та не підміняли собою процедуру взяття на персонально-первинний військовий облік за фактичним місцем проживання.

Відповідач наголошує, що порушення правил військового обліку, а саме тривале ухилення від постановки на військовий облік за новим місцем проживання (статусом ВПО), є триваючим правопорушенням. Триваюче правопорушення характеризується безперервним невиконанням обов`язку, передбаченого правовою нормою. Обов`язок стати на облік виник у Позивача через сім днів після реєстрації ВПО у квітні 2022 року. З того моменту і аж до 28.03.2026 року він перебував у стані безперервного вчинення адміністративного правопорушення. Вчинення даного триваючого правопорушення було припинено та одночасно виявлено 28.03.2026 року, коли Позивач нарешті особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , був поставлений на облік і власноруч написав заяву про визнання своєї вини. Оскаржувана постанова № R448567 винесена безпосередньо у день виявлення та припинення триваючого правопорушення — 28.03.2026 року. Таким чином, стягнення накладено в межах трьох місяців з дня виявлення і в межах одного року з дня вчинення (оскільки станом на день винесення постанови правопорушення ще тривало і щойно було припинено). Відсутність "однієї конкретної дати" у випадку триваючого правопорушення є абсолютно закономірною, адже об`єктивна сторона делікту розтягнута у часі з квітня 2022 року до 28 березня 2026 року. Доводи Позивача про сплив строків є безпідставними.

Позивач надав відповідь на відзив в якій зазначив, що підтримує свої вимоги викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позові, просили позов задоволити. Також позивач пояснив, що в 2024 році його на облік поставили працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 , а 28.03.2026 року він написав заяву про визнання правопорушення, оскільки по іншому не міг знятися з розшуку.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1ст. 9 КАС України).

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Так, за визначенням статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки військовозобов`язаного.

Тому в постанові про адміністративне правопорушення є необхідним посилання на порушення військовозобов`язаним вимог конкретної норми закону чи підзаконного акта.

За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28 березня 2026 року позивач звернувся із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 і якій зазначив: «Я, ОСОБА_1 ... будучи ознайомленим зі своїми правами та обов`язками, розуміючи суть скоєного правопорушення, не оспорюю допущене правопорушення та прийняте рішення щодо мене, згоден(на) на притягнення мене до адміністративної відповідальності за моєї відсутності».

Відповідно до Закону України від 09.05.2024 № 3696-IX, Кодекс України про адміністративні правопорушення було доповнено статтею 279-9, яка регламентує особливості розгляду справ в особливий період. Згідно з цією статтею, особа може особисто звернутися до ТЦК та СП із письмовою заявою, в якій зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. За наявності такої заяви уповноважена посадова особа виносить постанову по справі, у тому числі без участі особи.

Саме на підставі цієї власноручної заяви Відповідач виніс оскаржувану постанову № R448567 у суворій відповідності до ст. 279-9 КУпАП.

Статтею 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Зокрема, за частинами 1, 3 вказаної статті порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено з 24.02.2024 року ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.

Отже, станом з 24.02.2022 року, тобто у період вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення діяв особливий період.

Згідно з частиною 4 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 1, підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Згідно з пунктом 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року) призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів у паперовій формі, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Як зазначає сам Позивач у позові та підтверджує долученою довідкою від 16.04.2022 року № 2615-7000731374, він набув статусу ВПО в місті Івано-Франківську ще у квітні 2022 року. Однак на військовий облік у м. Івано-Франківську став лише 28 березня 2026 року (що підтверджується Витягом з ЄДРПВР «Оберіг», доданим Позивачем).

Тобто, з квітня 2022 року по березень 2026 року Позивач свідомо ігнорував імперативний обов`язок стати на облік за фактичним місцем проживання. Кваліфікація його діяння за ч. 3 ст. 210 КУпАП є вірною.

Позивач зазначає, що у 2024 році його поставили на облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 ., але жодних доказів постановки на облік в 2024 році позивачем суду не надано. Зазначені Позивачем події відбувалися в рамках загальних мобілізаційних заходів (оповіщення, перевірка військово-облікових документів, з`ясування підстав для призову), які здійснювалися відносно нього ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ці заходи не могли підмінити собою процедуру взяття на персонально-первинний військовий облік за фактичним місцем проживання.

Згідно з п. 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Постанова КМУ № 1487 від 30.12.2022 року) військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Зі змісту абз. 1 пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року) взяття на військовий облік здійснюється відповідними ТЦК та СП суворо за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (або місцем реєстрації ВПО).

Оскільки Позивач офіційно зареєстрований як ВПО у АДРЕСА_4 , він мав імперативний обов`язок звернутися саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Проходження будь-яких перевірок чи мобілізаційних заходів в іншому районі (Надвірнянському) не є автоматичною постановкою на облік і не звільняє особу від обов`язку, передбаченого ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Навпаки, після завершення зазначених мобілізаційних заходів Позивач зобов`язаний був самостійно прибути до ТЦК за місцем своєї реєстрації ( АДРЕСА_4 ) для взяття на облік, чого він умисно не робив аж до 28.03.2026 року.

Щодо дотримання строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП).

Позивач стверджує, що Відповідачем порушено строки притягнення його до відповідальності, посилаючись на статтю 38 КУпАП, та зазначає про відсутність конкретної дати вчинення правопорушення у постанові.

Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Але, порушення правил військового обліку, а саме тривале ухилення від постановки на військовий облік за новим місцем проживання (статусом ВПО), є триваючим правопорушенням. Триваюче правопорушення характеризується безперервним невиконанням обов`язку, передбаченого правовою нормою. Обов`язок стати на облік виник у Позивача через сім днів після реєстрації ВПО у квітні 2022 року. З того моменту і аж до 28.03.2026 року він перебував у стані безперервного вчинення адміністративного правопорушення. Вчинення даного триваючого правопорушення було припинено та одночасно виявлено 28.03.2026 року, коли Позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , був поставлений на облік і власноруч написав заяву про визнання своєї вини. Оскаржувана постанова № R448567 винесена безпосередньо у день виявлення та припинення триваючого правопорушення — 28.03.2026 року. Таким чином, стягнення накладено в межах трьох місяців з дня виявлення і в межах одного року з дня вчинення (оскільки станом на день винесення постанови правопорушення ще тривало і щойно було припинено).

Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення накладено в межах санкції статті та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а наявні докази підтверджують обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, при розгляді справи доводи про протиправність постанови не знайшли свого підтвердження, є не необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено 11 травня 2026 року.