Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №183/12555/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/12555/25

№ 2/183/4145/26

11 травня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Луганського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом у якому просить стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі19565,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 перебував на обліку у Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості в статусі безробітного з 28.04.2020 по 18.11.2020. На підставі наданих відповідачем відомостей та поданих документів, 28.04.2020 йому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. При кожному відвідуванні центру зайнятості безробітний підтверджував намір шукати роботу та перебувати на обліку в центрі зайнятості. Сєвєродонецький міський центр зайнятості відвідував своєчасно у призначений час. За результатами інформаційного обміну з ПФУ, що реалізований алгоритмами в ЄІАС виявлено, що ОСОБА_1 отримував заробітну плату/дохід від ЛД АТ «УКРПОШТА» у період з 24.06.2020 по 30.06.2020. Сєвєродонецьким міським центром зайнятості 25.02.2021 проведено розслідування страхового випадку та встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в службі зайнятості перебував в трудових відносинах з ЛД АТ «УКРПОШТА» з 24.06.2020 по 30.06.2020, про що не повідомив кар`єрного радника центру зайнятості. Зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості не повідомив кар`єрного радника про те, що був працевлаштований на ЛД АТ «УКРПОШТА», тому допомогу по безробіттю за період з 24.06.2020 по 02.11.2020 в сумі 19565 грн 05 коп. нараховано та виплачено безпідставно. У зв`язку з неповерненням зазначеної суми у добровільному порядку, позивач змушений звертатися до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 24.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився. У поданій позовній заяві просить розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення, або про розгляд справи у його відсутність, а також відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до такого висновку.

Судом установлено, що 28.04.2020 ОСОБА_1 надано статус безробітного на підставі.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення», що підтверджується персональною карткою №121320042800043.

Відповідач ОСОБА_1 . Сєвєродонецький міський центр зайнятості відвідував своєчасно у призначений час, що підтверджується додатком 1 до персональної картки.

На підставі п. 14 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», центром зайнятості здійснений обмін інформацією з Пенсійним Фондом України, в результаті якого встановлений факт перебування Відповідача у трудових відносинах з Лугнанською дирекцією АТ «Укрпошта», категорія особи – наймані працівники у період з 24.06.2020 до 30.06.2020, під час перебування на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітного.

Отже, ОСОБА_1 перебуваючи з 28.04.2026 на обліку в Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості як безробітний працював в ЛД АТ «Укрпошта», незаконно продовжував знаходитись у статусі безробітного та отримувати допомогу по безробіттю, тим самим порушив вимоги чинного законодавства про зайнятість, що в свою чергу, призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю.

Згідно з довідкою Луганського обласного центру зайнятості за період з 24 червня 2020 року по 02 листопада 2020 року ОСОБА_1 виплачено допомогу у сумі 19565,05 грн.

Наказом Сєвєродонецького міськрайонного центру зайнятості від 25.01.2021 №32 взято на облік для здійснення контролю за відшкодуванням дебіторської заборгованості виплачену допомогу по безробіттю у сумі 195654,05 грн.

У зв`язку з встановленим фактом та з метою досудового врегулювання спору, відповідачу була надіслано повідомлення від 01.03.2021, відповідно до якого відповідачу запропоновано перерахувати в п`ятнадцяти денний термін заборгованість у сумі 19565,05 грн. на рахунок Сєвєродонецького міського центру зайнятості.

Згідно з актом прийому-передачі дебіторської заборгованості, що має документальне підтвердження, яка станом на 23.12.2024 обліковується на балансі Сєвєродонецького міського центру зайнятості, 25.12.2024 передано на баланс Луганського обласного центру зайнятості заборгованість по ОСОБА_1 (копія акту додається, оригінал знаходиться у Луганському обласному центрі зайнятості). Отже, на даний час дебіторська заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 19565 грн 05 коп. перебуває на балансі Луганського обласного центру зайнятості.

За встановлених фактичних обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.

Безробіттям відповідно до положення ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" є соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю є одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Вимогами ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», визначений перелік осіб які відносяться до зайнятого населення, в якій вказано, що особи які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством належать до зайнятої категорії населення.

В порушення ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідач не надав відомості про обставини, що впливали на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання особою своїх обов`язків та зловживання ними підлягає стягненню з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Виходячи з вищевказаного, ОСОБА_1 з 24.06.2020 втратив статус безробітного та право на отримання виплати допомоги по безробіттю, так як він з цього дня працевлаштувався, та відносився до категорії «зайняте населення».

Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Частиною 1 статті 1213 ЦК України, визначено, що особа, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст.1213 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, за змістом зазначеної норми щомісячна допомога не підлягає поверненню у випадку, якщо її виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки та відсутності недобросовісності з боку набувача.

Аналіз положень ст. 1215 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом безпідставно набута особою щомісячна допомога не підлягає поверненню, натомість закон встановлює два виключення з цього правила: по-перше, якщо її виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини особи, яка отримала таку допомогу, а саме, через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

На підставі ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати кошти, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

На підставі досліджених доказів суд вважає доведеним факт зайнятості ОСОБА_1 під час перебування на обліку в Сєвєродонецькому центрі зайнятості; отримання виплат по безробіттю у період з 24.06.2020 по 02.11.2020 у розмірі 19565,05 грн.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Луганського обласного центру зайнятості про стягнення коштів, що були виплачені відповідачу як допомога по безробіттю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У порядку ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 28, 81, 82, 141, 246, 263-265, 280 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Луганського обласного центру зайнятості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганського обласного центру зайнятості безпідставно набуту допомогу по безробіттю за період з 24.06.2020 по 02.11.2020 у розмірі 19565,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганського обласного центру зайнятості витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: Луганський обласний центр зайнятості, ЄДРПОУ 03490878, місцезнаходження за адресою: Луганська область, м.Сіверськодонецьк, вул.Гагаріна, 116

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено і підписано 11 травня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.