Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №235/2765/23 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 235/2765/23

№ провадження 1-кп/208/326/26

ВИРОК

Іменем України

05 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю в режимі відео конференції:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,

у відкритому судовому засіданні розглянувши справу кримінального провадження № 62023050010004265 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Козельщіна, Козельщинського району Полтавської області, громадянина України, освіта неповна середня, не одружений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, приблизно о 10.10 годині 07 листопада 2023 року, перебуваючи на території тимчасового розташування НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати бойове розпорядження командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 , № 4226 від 07.11.2023 року, доведеного до нього заступником командира НОМЕР_2 механізованого батальйону з морально- психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_9 , відповідно до якого необхідно:

«посилити взводний опорний пункт в районі населеного пункту Веселе Донецької області по рубежу кут лісосмуги, лісосмуга вздовж водосховища, кут лісосмуги, із завданням - відбити наступ противника з напрямку: Веселе, Авдіївка, та не допустити його прориву в глибину оборони та сторони флангів, нанести противнику максимальних втрат, утримати підступи до північно-східної частини Авдіївки, чим створити сприятливі умови для оборони міста»,

відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.

Умисні дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково та пояснив суду, що дійсно є військовослужбовцем. З серпня 2023 року, у складі у військовій частини НОМЕР_1 проходив службу на позиціях у районі АДРЕСА_3 .

У вересні 2023 року, під час виконання бойових завдань він отримав поранення, у зв`язку з чим близько тижня проходив лікування у госпіталі. Повернувшись з лікування до місця служби, отримав грошову виплату у розмірі 20 000 гривень, тобто незважаючи на його перебування на бойових позиціях, поранення та лікування, грошове забезпечення йому нараховане та виплачено набагато менше ніж це передбачено законом.

З цим питанням він звертався до командування військової частини, але воно так і не вирішилось. У листопаді 2023 року, в чергове не отримавши повну суму грошового забезпечення, він відмовився виконувати наказ командира.

Свою вину визнає частково, так як держава в особі командирів військової частини, не виконує перед ним зобов`язання своєчасно та в повному обсязі виплачувати йому грошове забезпечення за виконання виданих бойових наказів.

Під час судового засідання судом досліджені наступні докази:

- свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що з 07.11.2023 року в районі населеного пункту ОСОБА_11 ним було віддано наказ щодо недопущення прориву противника, з яким обвинувачений не погодився. Відмовляючись виконувати наказ, ОСОБА_10 посилався на погіршення стану здоров`я та моральне пригнічення, вказував на неможливість його виконання, однак будь-які зовнішні ознаки, які б це підтверджували були відсутні.

У зв`язку з подією, ним складено матеріали, які у подальшому були передані до ДБР для вирішення питання щодо наявності ознак порушення законодавства України;

- свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що з обвинуваченим ОСОБА_10 разом проходив військову службу. 07.11.2023 року, в районі населеного пункту Світле Донецької області, командуванням оголошувалося бойове розпорядження, при якому він був присутній як кінооператор – фільмував дану подію. Загалом там перебувало 13 людей, а також медичне керівництво. Після оголошення розпорядження обвинувачений ОСОБА_10 заявив, що відмовляється його виконувати, оскільки має незадовільний стан здоров`я, а саме біль у шлунку.

- свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що з обвинуваченим ОСОБА_10 знайомий, неприязних стосунків з ним не мав. 07.11.2023 року, як лікаря з медичної роти, його запросили для огляду військовослужбовців, які відмовилися виконувати бойові завдання. Після проведення огляду, частина військовослужбовців направились виконувати бойове завдання, а інші, серед яких був і ОСОБА_10 , відмовились його виконувати посилаючись на незадовільний стан здоров`я. За висновком ВЛК, медичних протипоказань для виконання бойового розпорядження, у ОСОБА_10 не було.

- свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що з ОСОБА_10 . 07.11.2023 року, як свідок перебував при відеозйомці військовослужбовців, які відмовились виконувати бойове розпорядження. Бойовий наказ оголошував командир. ОСОБА_10 відмовився виконувати наказ з підстав незадовільного морально-психологічного стану. Зйомку проводив старшина, інших присутніх не пам`ятає.

- як підстава початку досудового розслідування, витяг з ЄРДР від 09.11.2023 року, з правовою кваліфікацією ст. 402 ч.4 КК України, згідно якого 07.11.2023 року приблизно о 10.10 годині, військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , в тому числі солдат ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем тимчасового розташування НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 розташованої у АДРЕСА_2 , відкрито відмовились від виконання бойового розпорядження заступника командира НОМЕР_3 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_9 (т. 3 а.с. 1);

-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення керівника СіЗ ДВКР Сб України ОТУ «Донецьк», з вищезазначеними обставинами (т. 3 а.с. 38);

-витяг із наказу № 191 командира військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2023 року, відповідно до якого обвинуваченого ОСОБА_10 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення (т. 3 а.с. 19);

-витяг з бойового розпорядження від 07.11.2023 року, відповідно до якого обвинуваченому ОСОБА_10 доведено наказ про його направленя до взводного опорного пункту для відбиття наступу противника (т. 3 а.с. 39);

-протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапис від 07.11.2023 року, відповідно до якого зафіксовано видання бойового розпорядження та відмови солдата ОСОБА_5 , його виконувати (т.3 а.с. 46-48);

- протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 , який пояснив що 07.11.2023 року, приблизно о 10.10 годині, перебуваючи за місцем тимчасового розташування НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 розташованої у АДРЕСА_2 , ним, як заступником командира 3 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , були вишикувані тринадцять військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , серед яких також перебував солдат ОСОБА_5 . Представившись, ним було віддано бойове розпорядження командира 3 мб ІНФОРМАЦІЯ_2 №4226 від 07.11.2023 року, відповідно до якого військовослужбовцям необхідно до 11.00 години 07.11.2023 року посилити взводний опорний пункт в районі н.п. ВЕСЕЛЕ Донецької області по рубежу кут лісосмуги, лісосмуга вздовж вдсх. лісосмуга, лісосмуга, кут лісосмуги, із завданням - відбити наступ противника з напрямку: Веселе, Авдіївка, та не допустити його прориву в глибину оборони та сторони флангів, нанести противнику максимальних втрат, утримати підступи до північно-східної частини Авдіївка, чим створити сприятливі умови для оборони міста. Під час виконання завдання суворо дотримуватись заходів безпеки. Особовому складу під час виконання завдання при собі мати особисту зброю, боєприпаси, засоби захисту (бронежилети, захисні шоломи). Дотримуватися заходів світломаскування та мінної безпеки.

Після доведення бойового розпорядження солдат ОСОБА_5 , будучи з ним ознайомленим, посилаючись на морально-психологічний стан та стан здоров`я, хоча відповідно до висновку ВЛК вони являються здоровими та придатними до військової служби.

Віддання ним бойового розпорядження здійснювалось за допомогою відеофіксації військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 на мобільний телефон.

Вказане бойове розпорядження віддане у присутності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_15 , та ОСОБА_14 .

Вказаний вище наказ був законним, чітким та зрозумілим для військовослужбовців військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , в тому числі солдата ОСОБА_5 , та можливим для виконання в умовах воєнного стану. Об`єктивних причин, що унеможливлювали виконання ним бойового розпорядження, не було.

Не бажання проходити військову службу під час воєнного стану та захисту територіальної цілісності України, військовослужбовці не висловлювали.

Їм доводились їх обов`язки та вимоги Кримінального кодексу України щодо кримінальної відповідальності за вчинення відповідних військових злочинів, в тому числі щодо непокори (т.3 а.с. 49-53);

- протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 , який пояснив що 07.11.2023 року, приблизно о 10.10 годині, він перебуваючи за місцем тимчасового розташування НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , був присутній при тому, коли майор ОСОБА_9 вишикував тринадцять військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , серед яких були і вищезазначені військовослужбовці, яким представився, та довів бойове розпорядження командира 3 мб 110 омбр імені генерал-Хорунжого ОСОБА_16 №4226 від 07.11.23 року, відповідно до якого вищевказаним військовослужбовцям необхідно до 11.00 години 07.11.2023 року посилити взводний опорний пункт в районі н.п. Веселе Донецької області по рубежу кут лісосмуги, лісосмуга вздовж вдсх. лісосмуга, лісосмуга, кут лісосмуги, із завданням - відбити наступ противника з напрямку: Веселе, Авдіївка, та не допустити його прориву в глибину оборони та сторони флангів, нанести противнику максимальних втрат, утримати підступи до північно-східної частини Авдіївки, чим створити сприятливі умови для оборони міста. Під час виконання завдання суворо дотримуватись заходів безпеки. Особовому складу під час виконання завдання при собі мати особисту зброю, боєприпаси, засоби захисту. Дотримуватися заходів світломаскування та мінної безпеки.

Після доведення бойового розпорядження, солдат ОСОБА_5 від його виконання відкрито відмовився, посилаючись на морально-психологічний стан та стан здоров`я.

Присутній на місці начальник лікувального відділення медичної роти, військової частини НОМЕР_1 , старший лейтенант ОСОБА_13 повідомив, що за результатами огляду протипоказань, які б унеможливлювали виконання вищезазначеними військовослужбовцями бойового розпорядження, відсутні.

Доведення бойового розпорядження здійснювалось під відеозапис у присутності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме його, начальника лікувального відділення медичної роти, старшого лейтенанта ОСОБА_13 , солдата ОСОБА_14 , солдата ОСОБА_15 .

Відеозапис він здійснював на камеру свого мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 10С» (т.3 а.с. 54-57)

Аналізуючи викладені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_10 в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Не визнання обвинуваченим своєї вини, є його правом на власний розсуд формувати лінію свого захисту.

Позиція обвинуваченого повністю спростована дослідженими доказами - поясненнями свідків, витягами з наказу, бойового розпорядження, відеозаписами та слідчими експериментами.

Судом встановлено, що обвинувачений є військовослужбовцем. Бойовий наказ видано та доведено ОСОБА_10 безпосереднім командиром. Відмова виконати розпорядження через стан здоров`я, будь-якими достовірними фактами чи об`єктивними даними не підтверджена.

Доведений бойовий наказ є законним, але навіть при сумнівах в його законності, обов`язок військовослужбовця негайно повідомити про це вище командування, а не відмовлятися його виконувати.

Дисциплінарний статут ЗСУ закріплює обов`язок військовослужбовця щодо виконання бойової вказівки командира. Під час воєнного стану виконання бойових розпоряджень, це не лише обов`язок, але й запорука безпеки та ефективності армії, і саме від чіткості дій кожного бійця залежить військові успіхи та життя інших військовослужбовців.

Відкрита незгода з виконанням наказу, публічна непокора, особливо перед строєм є найбільш зухвалою формою його невиконання, і свідчить про її підвищену суспільну небезпеку.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Всі досліджені докази у справі є допустимими, у своїй достовірності, сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, незалежного підтвердження один одного, послідовності, встановлюють сукупність обставин справи, що утворюють об`єктивну сторону діяння визначає його суб`єктивну сторону. Будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цього розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і ОСОБА_10 поза розумним сумнівом є винним у його вчиненні, судом виключається.

У відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд підстав не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Обставин, які б пом`якшували чи обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Санкція ч.4 ст. 402 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, і за відсутністю підстав передбачених ст. 69 КК України, саме такий його вид судом і застосовується.

Пуценко свою вини визнав частково, і підстав застосування ст. 69-1 КК України судом не вбачається.

Відповідно до ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання має на меті не тільки кару, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_10 міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має посередню службову характеристику, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Міра покарання обвинуваченому встановлюється судом з урахуванням повного аналізу досліджених матеріалів справи, з врахуванням позиції державного обвинувачення та доводів сторони захисту.

При призначенні конкретній особі покаранні, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, яка є другорядною, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання.

Враховуючи достатньо сурову міру покарання, визначену законодавцем за вчинення злочинів в умовах воєнного стану, суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі, визначеному у мінімальному розмірі санкції статті, здатен забезпечити подальше виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового злочину, тобто є законним і справедливим.

Речові докази та процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Початок строку відбуття призначеного ОСОБА_5 покарання, відповідно до ст. 70 ч. 4 КК України, рахувати з моменту його затримання, з 07.11.2023 року.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити раніше обраний, тримання під вартою в умовах гауптвахти.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд міста Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1