Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №235/3674/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 235/3674/24

провадження № 1-кп/208/273/26

ВИРОК

Іменем України

23 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі колегії суддів: головуючого, судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю в режимі відео конференції:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

у відкритому судовому засіданні розглянувши справу кримінального провадження № 22024050000000986, відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Макіївка Донецької області, громадянина України, освіта середня, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбаченого ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Статтями 2, 65, 68, 73 Конституції України встановлено, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто об`явлена незалежність України та створення самостійної української держави - України.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року вказано, проголошено державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Відповідно до ст. ст. 17, 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва збройних сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України – в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі – ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника Генерального Штабу Збройних Сил РФ ОСОБА_9 перед академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.

У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та збройних сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.

Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до колишнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) – як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.

Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та збройних сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації, що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ збройних сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.

Також представниками влади і збройних сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.

У березні-квітні 2014 року в населених пунктах Луганської та Донецької областей розпочалася збройна агресія РФ шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів Збройних Сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.

В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «О поддержке акта о государственной независимости Донецкой Народной Республики», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецкая Народная Республіка» (далі - «ДНР»).

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних об`єднань і підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VIII, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 № 254-VIII та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 № 1680-VII визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України, бюджетні установи України, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

До складу «ДНР-ЛНР» увійшли громадяни України та РФ, а також представники ряду злочинних громадських організацій, зокрема «Народное ополчение Донбасса», «Оплот» тощо. На території окупованої частини Донецької області учасники даного псевдодержавного утворення займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та інших тяжких та особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.

Основним напрямом діяльності «ДНР-ЛНР» є насильницька зміна і повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території і державного кордону України у спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР-ЛНР», яке ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визнано терористичною організацією.

Громадянин України ОСОБА_6 , маючи достатній життєвий досвід для усвідомлення фактів активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації частини Донецької та Луганської областей, після захоплення частини Донецької та Луганської областей членами терористичної організації «ДНР-ЛНР», 28 лютого 2022 року, діючи умисно, добровільно залишився на тимчасово окупованій території Донецької області, вступив до ЗС РФ, де його було призначено на посаду стрілка 51 резервної мотострілкової роти в/ч № НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_2 з присвоєнням звання «рядовий», видачею військового одягу, стрілецької зброї автомата «Калашникова АК-74» та боєкомплекту до нього.

Після цього ОСОБА_6 було направлено до невстановленої досудовим розслідуванням військової частини поблизу села Холодна Балка Донецької області, де останній перебував до 06.03.2022. Впродовж вказаного періоду ОСОБА_6 проходив військову підготовку та займався обладнанням позицій поблизу села Холодна Балка Донецької області.

Зазначені умисні дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 1 ст. 111 КК України як вчинення громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту.

Також, 19.02.2014 року представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення Збройних Сил рф (далі - ЗС РФ), яке керівники РФ назвали переміщенням військових підрозділів у межах звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території АРК і м. Севастополя, після чого 18.03.2013 РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.

Одночасно з цим протягом березня та на початку квітня 2014 року під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, взяли під контроль будівлі, у яких були розташовані органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07.04.2014 в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27.04.2014 в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які досі функціонують. Внаслідок військових дій у період із травня по серпень 2014 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Надалі, 24.02.2022 року, президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції. Після цього близько четвертої години ранку того ж дня ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України. З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який продовжено по теперішній час.

Тимура, будучі громадянином України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах військового стану, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, добровільно погодився прийняти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора) – РФ.

В період 07.03.2022 - 04.05.2022 року, ОСОБА_10 перебував поблизу села Степне Волноваського району Донецької області. Основним завданням протягом вказаного періоду було здійснення охорони поблизу залізничної колії вахтовим методом у заздалегідь підготовлених траншеях поблизу колії та ведення спостереження в напрямку підконтрольній території України з метою недопущення прориву ЗС України.

Надалі, 12.05.2022 року, ОСОБА_10 отримав наказ рухатися до селища Оленівка Кальміуського району Донецької області до Оленівської колонії, де останній перебував до 27.05.2022 року. Протягом вказаного періоду ОСОБА_10 займався інженерними роботами, а саме: готував окопи навколо вищевказаної колонії, готував фортифікаційні споруди, вогневі позиції з метою недопущення прориву сил ЗС України та визволення військовополонених ЗС України.

Після цього, 28.05.2022 року, ОСОБА_10 отримав наказ рухатися до терикону «Арарат» Волноваського району Донецької області, де останній дислокувався до 10.09.2022 року. Основними завданнями протягом вказаного періоду були підготовка окопів навколо терикону, підготовка фортифікаційних споруд та вогневих позицій. Окрім того, протягом вказаного періоду проводилися вогнева підготовка та інженерно-саперна підготовка.

У період 20.09.2022 - 15.12.2022 року, ОСОБА_10 дислокувався поблизу терикону «Головастик» Волноваського району Донецької області, де займався інженерно-технічними роботами, а також проходив військову підготовку.

Надалі ОСОБА_10 передислокований до «Докучаївського АТП» міста Докучаївськ Донецької області, де проходив службу в групі швидкого реагування та здійснював патрулювання вищевказаного підприємства до 22.03.2023 року.

26.03.2024 року, ОСОБА_10 отримав бойовий наказ висуватись на позицію «Красногорівський вентствол» шахти «Трудівська», поблизу міста Красногороівка Покровського району Донецької області. Прибувши на позицію « ОСОБА_11 », останній отримав наказ висуватися на позицію «Б3», прибувши на вищевказану позицію ОСОБА_10 отримав вогнепальну зброю та боєкомплекти до неї з метою проведення наступально-штурмових дій.

Проте, 01.04.2024 року ОСОБА_10 вирішив здатися в полон, з метою уникнення участі в штурмових діях на позиції «Б3» поблизу міста Красногороівка Покровського району Донецької області. Останній залишив зброю та попрямував в напрямку українських позицій, де здався в полон військовослужбовцям ЗС України.

Зазначені умисні дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 2 ст. 111 КК України, як вчинення громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в умовах воєнного стану.

Крім того, починаючи з 15.03.2022 року, громадянин України ОСОБА_6 , добровільно, діючи умисно, перебуваючи у м. Макіївка Донецької області, за власною ініціативою, був зарахований до незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території – 51 резервної мотострілкової роти в/ч № НОМЕР_1 , яка знаходиться в Макіївка Донецької, з метою допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Встановлено, що в період 15.03.2022 - 04.05.2022 року, ОСОБА_10 перебував поблизу села Степне Волноваського району Донецької області. Основним завданням протягом вказаного періоду було здійснення охорони поблизу залізничної колії вахтовим методом у заздалегідь підготовлених траншеях поблизу колії та ведення спостереження в напрямку підконтрольній території України з метою недопущення прориву ЗС України.

Надалі, 12.05.2022 року ОСОБА_10 отримав наказ рухатися до селища Оленівка Кальміуського району Донецької області до Оленівської колонії, де останній перебував до 27.05.2022 року. Протягом вказаного періоду ОСОБА_10 займався інженерними роботами, а саме: готував окопи навколо вищевказаної колонії, готував фортифікаційні споруди, вогневі позиції з метою недопущення прориву сил ЗС України та визволення військовополонених ЗС України.

Після цього, 28.05.2022 року ОСОБА_10 отримав наказ рухатися до терикону «Арарат» Волноваського району Донецької області, де останній дислокувався до 10.09.2022 року. Основними завданнями протягом вказаного періоду були підготовка окопів навколо терикону, підготовка фортифікаційних споруд та вогневих позицій. Окрім того, протягом вказаного періоду проводилися вогнева підготовка та інженерно-саперна підготовка.

У період 20.09.2022 - 15.12.2022 року, ОСОБА_10 дислокувався поблизу терикону «Головастик» Волноваського району Донецької області, де займався інженерно-технічними роботами, а також проходив військову підготовку.

Надалі, ОСОБА_10 передислокований до «Докучаївського АТП» міста Докучаївськ Донецької області, де проходив службу в групі швидкого реагування та здійснював патрулювання вищевказаного підприємства до 22.03.2023 року.

26.03.2024 року, ОСОБА_10 отримав бойовий наказ висуватись на позицію «Красногорівський вентствол» шахти «Трудівська» поблизу міста Красногороівка Покровського району Донецької області. Прибувши на позицію « ОСОБА_11 », останній отримав наказ висуватися на позицію «Б3», прибувши на вищевказану позицію ОСОБА_10 отримав вогнепальну зброю та боєкомплекти до неї з метою проведення наступально-штурмових дій.

Проте, 01.04.2024 року ОСОБА_10 вирішив здатися в полон, з метою уникнення участі в штурмових діях на позиції «Б3» поблизу міста Красногорівка Покровського району Донецької області. Останній залишив зброю та попрямував в напрямку українських позицій, де здався в полон військовослужбовцям ЗС України.

Зазначені умисні дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 7 ст. 111-1 КК України як колабораційна діяльність, а саме у добровільна участь громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території.

Допитаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_10 пояснив наступне.

До лютого 2022 року, проживав за місцем своєї реєстрації. Добровільно до незаконних збройних формувань «ДНР» не вступав, а мобілізований до них після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України у 2022 році. Повістку він отримав 20.02.2022 року, а 28.02.2022 року прибув до військкомату, бо його вже шукали. Можливості відмовитися від проходження служби не мав, бо це мало би для нього погані наслідки. Його б просто ліквідували в гарячій точці. Після мобілізації, всіх зібрали та перевезли до населеного пункту Холодна Балка, де видали військову форму та зброю. Таким чином, він опинився у складі збройних формувань «ДНР»

Після отримання військового спорядження, його разом з іншими особами направили до с. Степове, де вони займалися облаштуванням окопів. Бойових зіткнень у цьому населеному пункті не відбувалося. У подальшому їх перевели до с. Оленівка, де вони також виконували роботи з будівництва оборонних укріплень. У цьому населеному пункті знаходилася установа, де перебували полонені військовослужбовці ЗСУ.

Надалі, його неодноразово переміщували між різними населеними пунктами, зокрема до Арарату, знову до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Під час зазначених переміщень, безпосередню участь в бойових зіткненнях він не приймав.

Під час проходження військової служби отримував грошову винагороду.

В с. Красногорівка, виконував роботи з облаштування окопів. 01.04.2024 року він здався в полон ЗСУ.

Враховуючи наведені обставини, вину у вчиненні кримінальних правопорушеннях визнає частково.

Суд зазначає, що фактично, зізнання особи у вчиненні злочину має низку правових наслідків для кримінального провадження і може впливати на його обсяг та вид процесуальних рішень. Зокрема, провадження може закінчуватися затвердженням угоди про визнання винуватості, а також проведенням скороченого судового розгляду.

Однак, намагання зробити кримінальний процес максимально оптимальним і спрощеним містить ризики втрати об`єктивності та обґрунтованості судового рішення, справедливості призначеного покарання, а також можливості уникнути адекватного покарання за вчинений злочин.

Правова позиція Верховного Суду в рішенні від 09.12.2021 року у справі № 487/4245/18, полягає в тому, що: «Визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо, та всієї доказової бази у сукупності. Показання обвинуваченого підлягають оцінці за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах кримінального провадження»

Під час судового розгляду справи судом досліджені наступні матеріали:

- як підстава початку досудового розслідування, витяги з ЄРДР від 04.04.2024 року, з правовою кваліфікацією за ст. 111 ч. 1, ч.2, ст. 111-1 ч. 7 КК України, з фабулою, що громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, за власною ініціативою, поділяючи мету створення та функціонування злочинної організації «Донецька народна Республіка», маючи злочинні наміри щодо посягання на територіальну цілісність України, 28.02.2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил Російської Федерації (т.2 а.с. 36-37);

- паспорт громадянина України – ОСОБА_6 , виданий 26.08.2015 року (т.2 а.с. 45-46)

- протокол проведення слідчого експерименту від 10.04.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_6 , у присутності захисника, пояснив обставини своєї участі в проходженні служби в 51 резервній мотострілковій роті в/ч № НОМЕР_1 , яка базувалася в АДРЕСА_2 .

Оглянуто в інтернет-браузері «Google Chrome» пошукову строку за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , та виведено на екран супутникову карту, на якій ОСОБА_10 зазначив місця де проходив військову службу, місця дислокації вищевказаного підрозділу та де він потрапив в полон. Фототаблиця та оптичний диск до даної слідчої дії (т.2 а.с. 59-63);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.04.2024 року, згідно якого свідок ОСОБА_15 за сукупністю ознак зовнішності впізнав ОСОБА_6 , а саме: середнім зростом, віком близько 20-25 років, лицем продовгуватої форми, світлим волоссям, широким лобом. Фото таблиця до слідчої дії (т.2 а.с. 54-56)

Аналізуючи викладені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, суд вважає повністю доведеним, що громадянин України ОСОБА_6 , діючи в порушення Конституції України, в період збройного конфлікту з рф, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, приймав участь у війні на стороні країни-агресора, впізнаний військовослужбовцем ЗС, саме як полонений ним в бойових умовах.

Суд вважає, що вина ОСОБА_6 в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано:

- за ч. 1 ст. 111 КК України як вчинення громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту;

- за ч. 2 ст. 111 КК України як вчинення громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в умовах воєнного стану;

- за ч. 7 ст. 111-1 КК України як колабораційна діяльність, а саме у добровільна участь громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , суд вважає активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання має на меті не тільки кару, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні конкретній особі покаранні, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує характер скоєних ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який вину не визнав, є раніше не судимим, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, враховує відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Основний вид покарання за вчинення інкримінованих Тимура злочинів, безальтернативно визначений у виді позбавлення волі, з призначенням низки обов`язкових та факультативних видів додаткових покарань.

Правова система держави має забезпечувати баланс між суворістю та м`якістю заходів реагування на порушення кримінально-правових заборон і покарання, яке призначається особі, має бути справедливим.

У справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Міра покарання встановлюється судом з урахуванням повного аналізу досліджених матеріалів справи, з врахуванням позиції державного обвинувачення та доводів сторони захисту.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає, і вважає, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого можливо шляхом призначення йому покарання у виді строкового позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому особисто майна, з позбавленням права обіймати певні посади.

На думку суду покарання яке встановлюється, є законним, обґрунтованим та справедливим, таким, що повністю відповідає обставинам вчинення кримінальних правопорушень та наслідкам які настали, достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого і попередження вчиненням нових злочинів.

Цивільний позов, речові докази та процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні відсутні. Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 та 2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України і призначити йому покарання:

-за ст. 111 ч.1 КК України у виді 12 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна яке є його власністю;

-за ст. 111 ч.2 КК України у виді 15 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна яке є його власністю;

-за ст. 111-1 ч.7 КК України у виді 14 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 15 років, з конфіскацією всього майна яке є його власністю.

Відповідно до ст. 70 ч. 1-3 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 до відбуття покарання у виді 15 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 15 років, з конфіскацією всього майна яке є його власністю.

Початок строку відбуття призначеного ОСОБА_6 покарання, рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд міста Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_3

Суддя ОСОБА_2