Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №367/8666/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 367/8666/25

2/212/1291/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд м.Кривого Рогу у складі:

головуючого судді Феняка О.Р.,

за участю секретаря судового засідання Луценко А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Пшеничний Ю.В., до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Бучанської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_3 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 16.02.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , батьком якого є відповідач. 27.09.2019 рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. З моменту розірвання шлюбу відповідач спілкувався з сином лише одного разу, участі в утриманні та вихованні сина не бере. Бахмутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було повідомлено що можливості встановити місце перебування ОСОБА_2 не виявилось можливим. Ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини ОСОБА_4 відповідач не надавав та не надає по цей час, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною взагалі, не цікавиться життям дитини вдома та навчальному закладі. 10.02.2023 позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 , який фактично взяв на себе обов`язки по утриманню та вихованню дитини. ІНФОРМАЦІЯ_4 у шлюбі позивачки та ОСОБА_7 народилася дитина - син ОСОБА_7 . На цей час позивачка має цілісну і міцну родину де є батьки і діти і де один одного люблять, піклуються і поважають. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. На підставі вказаного просила позов задовольнити.

Ухвалою Ірпіньського міського суду Київської області від 30 липня 2025 року витребувано у Міністерства соціальної політики України з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформацію щодо ОСОБА_2 . Згідно отриманої 20.10.2025 відповіді інформація щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.

Ухвалою Ірпіньського міського суду Київської області від 20.10.2025 цивільну справу передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Покровського районного суду м.Кривого Рогу.

Ухвалою Покровського районного суду м.Кривого Рогу від 27 листопада 2025 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання. Підготовче засідання призначено на 15 січня 2026 року.

Ухвалою Покровського районного суду м.Кривого Рогу від 15 січня 2026 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 09.02.2026; частково задоволено клопотання Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради щодо заміни третьої особи, та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Бучанської міської ради.

07 квітня 2026 року до суду від представника третьої особи - Органу опіки та піклування Бучанської міської ради надійшла заява, в якій представник третьої особи просив провести судове засідання за його відсутності, та надали висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Покровського районного суду м.Кривого Рогу від 13 квітня 2026 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду.

13 квітня 2026 року судом відкладено судове засідання у зв`язку з необхідністю виклику в судове засідання відповідача.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про день, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав.

Третя особа - Орган опіки та піклування Бучанської міської ради, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час судового засідання, явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час судового засідання, явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, допитавши свідків, поспілкувавшись з дитиною, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 лютого 2015 р. зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 у Виконавчому комітеті Бондарівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, актовий запис №1.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 , батько дитини ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_8 , про що 25 червня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві складено відповідний актовий запис №2166.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2019 року у справі № 279/3951/19 розірвано шлюб, зареєстрований 16.02.2015 Виконавчим комітетом Бондарівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, актовий запис №1 між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом, виданими 17.03.2020 Артемівським міськрайонним судом Донецької області, скоригованим ухвалою зазначеного суду від 27.04.2020, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви, а саме 09.09.2019 до моменту досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття.

Згідно характеристики на учня 4-Б класу ОСОБА_4 , 2015 року народження, наданою Директором ліцею Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області та Класним керівником ОСОБА_4 , дитина навчається у вказаному навчальному закладі з 30.01.2024, є дуже дружньою та доброю дитиною, має навчальні досягнення достатнього та високого рівня. Мати ОСОБА_1 бере активну участь в житті класу, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям дитини, забезпечує відвідування шкільних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу. Батько ОСОБА_2 з сім`єю не проживає, зі слів дитини з нею не спілкується. З класним керівником на зв`язок не виходить.

Відповідно до протоколу індивідуальної психологічної діагностики учня Михайлівсько-Рубежівського ліцею Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області встановлено відсутність стійкого емоційного контакту з біологічним батьком, прояв байдужості до нього. Стійкий психологічний зв`язок з вітчимом. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини були присутні ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_4 , який повідомив, що не пам`ятає батька, останній раз бачив в далекому дитинстві, байдужий до нього. Вважає своїм батьком чоловіка матері.

На підставі судового наказу про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини 17 жовтня 2024 року старшим державним виконавцем Бахмутського ВДВС у Бахмутському районі Донецької області Східного МРУ МЮ, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_7.

Згідно розрахунку заборгованості наданого Бахмутським міськрайонним відділом державної виконавчої служби від 01 травня 2025 року борг зі сплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів станом на 01 травня 2025 року складає - 187 437,76 грн.

Згідно з характеристикою, наданою ОСОБА_1 за місцем роботи, за час роботи в Комунальному некомерційне підприємство «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня» Житомирської обласної ради на посаді лікаря - анестезіолога дитячого Відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, зарекомендувала себе відповідальним працівником, який добросовісно виконує покладені на неї функціональні обов`язки. Має професійну компетентність, відповідальність, в роботі діє в межах своїх повноважень , має високу виконавчу дисципліну. Взаємовідносини з колективом склалися хороші, дотримується корпоративних правил і норм.

Згідно з службовою характеристикою, наданою ОСОБА_6 за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 , показав себе як взірець високої громадянської активності і свідомості, зарекомендував себе грамотним, дисциплінованим та відповідальним військовослужбовцем, який сумлінно ставиться до виконання своїх службових обов`язків.

Згідно довідки від 14.05.2025 ОСОБА_6 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва серія НОМЕР_2 між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 10 лютого 2023 року зареєстровано шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зроблено актовий запис №248.

Згідно свідоцтва серія НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_7 , батьками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , про що Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) зроблено запис №1845.

За змістом висновку органу опіки та піклування Бучанської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського району управління юстиції у м.Києві 25.06.2015). Рішенням Коростеньського міськрайонного суду Житомирської області від 27.09.2019 шлюб між батьками було розірвано. Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів виданого Бахмутським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Харківського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України від 01.03.2026 заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.03.2026 становить 217170 грн. Громадянин ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте зі слів матері дитини фактично проживає в рф. Малолітній ОСОБА_4 , разом з матір`ю ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (договір оренди квартири від 06.06.2025). Умови проживання добрі, дитина має спальне місце, місце для навчання та відпочинку. Малолітній забезпечений одягом, шкільним приладдям, гаджетами, тощо. Відповідно до характеристики Михайлівсько-Рубежівського ліцею Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_4 , 2015 року народження, навчається в закладі з 30.01.2024, за час навчання зарекомендував себе здібною, розумною дитиною. Має навчальні досягнення достатнього та високого рівня. Матір дитини, ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям дитини. Батько, ОСОБА_2 , з сім`єю не проживає, зі слів дитини, з ним не спілкується. З класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся. Відповідно до протоколу індивідуальної психологічної діагностики учня Михайлівсько-Рубежівського ліцею Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області встановлено відсутність стійкого емоційного контакту з біологічним батьком, прояв байдужості до нього. Стійкий психологічний зв`язок з вітчимом. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини були присутні ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_4 , який повідомив, що не пам`ятає батька, останній раз бачив в далекому дитинстві, байдужий до нього. Вважає своїм батьком чоловіка матері. ОСОБА_12 повідомила, що громадянин ОСОБА_2 виїхав до рф з початку повномасштабного вторгнення. Має велику заборгованість по аліментах, участі в житті дитини не приймає, засобів зв`язку з ним немає. Враховуючи вищевикладене, ретельно вивчивши питання, діючи виключно в інтересах дитини, орган опіки та піклування Бучанської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

Частиною 2 ст.171 СК України також передбачено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

В судовому засіданні в присутності матері дитини проведено спілкування із ОСОБА_13 . Хлопчик розповів суду, що у нього все добре, він ходить до ліцею, навчається в 5-му класі, в школі йому викладають зокрема математику, фізкультуру, письмо. До школи водить та забирає його зі школи мама. Сніданки йому готує мама. Батька він не пам`ятає.

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України.

За правилами, визначеними ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно позовної заяви, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав з підстав, визначених п.2 ч.1 ст. 164 СК України, а саме, - ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 вказаної вище Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При цьому, врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

Частинами 2 та 4 ст. 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

В силу ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об`єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з положенням ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наявні у матеріалах справи письмові докази, приймаючи до уваги пояснення позивача, керуючись чинним сімейним законодавством України, діючи виключно з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.164 СК України, оскільки відповідач фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої дитини, протягом тривалого часу не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду дитини тощо.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Бучанської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про позбавлення батьківських прав, через ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Крім цього, суд роз`яснює, що відповідно до положень статтей 168, 169 СК України, відповідач, у разі позбавлення батьківських прав, не позбавлений права на звернення до суду як із заявою про надання права на побачення з дитиною, так і з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 89, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Бучанської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2026 року.

Суддя: О. Р. Феняк