Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №240/2591/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року справа № 240/2591/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гайдаш В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшов позов військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на корсить військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті під час фактичного невиконання обов`язків військової служби грошові кошти в розмірі 142168,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 29.06.2023 року. Відповідач 12.06.2024 вибув у відпустку за станом здоров`я за місцем свого проживання на 30 календарних днів та 1 добу на дорогу. Перебуваючи у щорічній відпустці, відповідач направився на стаціонарне лікування до «Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги», проте, на день подачі позову, позивач відсутній в розташуванні табору військової частини НОМЕР_1 . Військовою частиною було вчинено ряд запитів та винесено ряд наказів для з`ясування, підстав не повернення відповідача після відпустки до місця розташування табору військової частини НОМЕР_1 , однак отримавши відповіді на запити та провівши службові розслідування позивач встановив, що відповідач отримав грошове забезпечення, на яке не мав права, оскільки грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин упродовж однієї доби і більше, у відповідності до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів передано на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів передано на розгляд судді Гайдаш В.А.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.

Представницею відповідача через систему «Електронний суд» 07.04.2026 подано додаткові пояснення у справі, в яких представниця зазначила, що матеріали справи доказів про набуття відповідачем грошових коштів у сумі 142 168,40 грн в результаті рахункової помилки позивача не містять, зазначає, що позивачем не надано доказів проведення службового розслідування саме за фактом самовільного залишення військової частини відповідачем та внесення даних щодо нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Щодо доводів позивача про встановлення факту відсутності відповідача на службі з 17.07.2024 року без поважних причин, звертає увагу, що в даному випадку цей факт не свідчить про недобросовісність відповідача при отриманні грошового забезпечення. Доказів того, що відповідачем з метою отримання грошового забезпечення подавалися фіктивні довідки чи листки непрацездатності тощо, або здійснювався вплив на працівників фінансового підрозділу, не надано та про такі обставини у позовній заяві не зазначено. Крім того, зазначає, що починаючи із 11.07.2024 у позивача були наявні відомості про відсутність відповідача за місцем служби, що уможливлювало коригування нарахування грошового забезпечення відповідача. Представниця зазначає, що позивач, маючи необхідні відомості про періоди відсутності відповідача за місцем служби, продовжував нараховувати і виплачувати відповідачу грошове забезпечення за цей період. Враховуючи вищевикладене, на думку представниці відповідача, вказані обставини свідчать про добровільне нарахування позивачем спірних сум грошового забезпечення, спростовують доводи позивача про те, що надмірна виплата грошового забезпечення у сумі 142 168,40 грн виникла з вини відповідача та виключають його недобросовісність. У звязку з наведеним просить у задоволені позову відмовити повністю.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.06.2023 № 45 молодшого сержанта ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , призначено на посаду головного сержанта штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2023 № 170 сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 призначено сержантом із матеріального забезпечення десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.06.2024 № 173, старший сержант ОСОБА_1 , сержант з матеріального забезпечення 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 вибув у відпустку за станом здоров`я до Черкаської обл. с. Руська Поляна ( за місцем свого проживання) на 30 календарних днів та 1 добу на дорогу, з 12.06.2024 по 12.07.2024.

Перебуваючи у щорічній відпустці, старший сержант ОСОБА_1 , сержант з матеріального забезпечення 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 направився на стаціонарне лікування до «Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги», згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.07.2024 № 203.

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2024 № 250, старшого сержанта ОСОБА_1 , сержанта з матеріального забезпечення 3 десантноштурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , починаючи з 23 серпня 2024 року, було звільнено з займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .

26.09.2024 р. військовою частиною НОМЕР_2 здійснено запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вих. № 1961/9563, про надання інформації щодо місця знаходження старшого сержанта ОСОБА_1 , який 11.07.2024 р. вибув на стаціонарне лікування до зони відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що медичний заклад, в який вибув військовослужбовець, відсутній в системі електронного документообігу.

28.09.2024 р. за вх. №1383/2723 від ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримано відповідь на запит, де зазначено, що старший сержант ОСОБА_1 , 09.07.2024 р. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 за направленням на лікування до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги». В подальшому старший сержант ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не звертався.

Відповідно до рапорту командира 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника Едуарда Фабрики від 27.12.2024 № 1961/22584-в під час перевірки особового складу, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 були виявлені наступні недоліки: старший сержант ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , надав довідку від 26 грудня 2024 року за № 344 КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка Астра», про перебування на стаціонарному лікуванні, але згідно цієї довідки він перебуває на денному лікуванні.

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.12.2024 № 382, старшому сержанту ОСОБА_1 призупинено виплати грошового забезпечення у зв`язку із лікуванням на денному стаціонарі.

06.10.2025 за № 1961/17819 військовою частиною НОМЕР_1 був направлений запит до КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка Астра», про надання інформації щодо термінів перебування та форми лікування старшого сержанта ОСОБА_1 .

Згідно відповіді від 08.10.2025 за №490 з КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка Астра» встановлено, що КНП «Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка Астра» являється амбулаторнополіклінічним медичним закладом та не проводить стаціонарного лікування пацієнтів. Разом із тим зазначено, що старший сержант ОСОБА_1 проходив в РОП «Астра» курс реабілітаційного лікування в амбулаторних умовах, вперіод: з 29.07.2024 по 30.08.2024; з 28.11.2024 по 31.12.2024; 3 07.04.2025 по 28.04.2025.

Також, військовою частиною НОМЕР_1 було направлено запит від 22.10.2025 за вих. № 1961/18902 до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» про надання інформації щодо термінів перебування та форми лікування старшого сержанта ОСОБА_1 .

Згідно отриманої відповіді з КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 24.10.2025 за № 3517, встановлено, що старший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні в КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» з 11.07.2024 по 16.07.2024.

Таким чином, за фактом безпідставної відсутності старшого сержанта ОСОБА_1 проведено службове розслідування, за результатами якого складено Акт від 19.11.2025 за №1961/27901-в. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 24.11.2025 № 2309 «Про результати службового розслідування по факту безпідставної відсутності старшого сержанта ОСОБА_1 » встановлено, що останній протягом періоду з 17.07.2024 по теперішній час безпідставно відсутній в розташуванні табору військової частини НОМЕР_1 (трьох) діб. Як наслідок, в діях старшого сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки вчинення військового кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, 21.11.2025 за вих. № 1961/21113 військовою частиною НОМЕР_1 направлено повідомлення до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницьку, про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Також з приводу неправомірних дій останнього було повідомлено керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону та начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідності до частини 5 статті 407 Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року № 2341-III, та приписів пункту 6, розділу VI «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608.

За результатами службового розслідування встановлено, що старший сержант ОСОБА_1 , 09.07.2024 вибув за направленням до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», де проходив стаціонарне лікування з 11.07.2024 по 16.07.2024 р.р.

У подальшому старший сержант ОСОБА_1 не прибув 17.07.2024 до розташування табору військової частини НОМЕР_1 та продовжив курс реабілітаційного лікування в амбулаторних умовах в РОП «Астра» з 29.07.2024 по 30.08.2024, з 28.11.2024 по 31.12.2024 та з 07.04.2025 по 28.04.2025, відповідно, що є порушенням норм статтей 255-256 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно яких амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером). Після огляду лікарем (фельдшером) хворі залежно від характеру хвороби направляються для лікування. Хворі, яким призначене амбулаторне лікування, для приймання ліків і проведення інших лікувальних процедур, а також ті, що потребують консультації медичних спеціалістів, направляються до медичного пункту військової частини у дні і години, зазначені лікарем у книзі запису хворих.

За час відсутності, поза межами військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_1 , отримав грошове забезпечення, на яке, як зазначає позивач, не мав права, оскільки грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше, у відповідності до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Згідно із розрахунком фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2025 № ФЕС/701 встановлено, що сума надмірно сплачених коштів старшому сержанту ОСОБА_1 у вигляді грошового забезпечення, додаткової винагороди та премій, а також податків за дні відсутності військовослужбовця в місті несення служби склала 142 168,40 грн (сто сорок дві тисячі сто шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та абз. 1 ч. 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі -Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абз. 2 ст. 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут внутрішньої служби), вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Абзацом другим статті 11 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військовослужбовці зобов`язані непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах (стаття 27 Статуту внутрішньої служби).

Відтак, військовослужбовці, які вчинили правопорушення, можуть нести, зокрема, цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до п. 15 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи, що спеціальним законодавством, яким врегульовано порядок оплати праці військовослужбовців, не визначено підстав відрахувань з їх грошового забезпечення, тому за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми Цивільного Кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Так, відповідно до розрахунку фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2025 № ФЕС/701 встановлено, що сума надмірно сплачених коштів старшому сержанту ОСОБА_1 у вигляді грошового забезпечення, додаткової винагороди та премій, а також податків за дні відсутності з 17.07.2024 по 30.11.2024 військовослужбовця в місті несення служби склала 142 168,40 грн (сто сорок дві тисячі сто шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Що стосується тверджень представника відповідача щодо перебування ОСОБА_1 на лікуванні у КНП «Третя Черкаська міська лікапня швидкої медичної допомоги» з 11.07.2024 по 16.07.2024 про що було відомо позивачу оскільки, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.07.2024 № 203: « 4. Перебуваючи у щорічній відпустці направляється на стаціонарне лікування. 4.2. Старшого сержанта ОСОБА_1 , сержанта з матеріального забезпечення 3 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону до «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги. Підстава: рапорт молодшого лейтенанта ОСОБА_2 (вх. № 1961/12158 від 11.07.2024); направлення ІНФОРМАЦІЯ_4 № 12/10271 від 09.07.2024; медична карта стаціонарного хворого № 14026 від 11.07.2024». Крім того, представниця зазначяяає, що під час лікування відповідач щомісячно інформував позивача про стан свого здоров`я шляхом надання останньому фото довідок та виписок із закладів охорони здоров`я, які підтверджували факт перебування на лікуванні. Таким чином, позивач, маючи необхідні відомості про періоди відсутності відповідача за місцем служби, продовжував нараховувати і виплачувати відповідачу грошове забезпечення за цей період.

Суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, а саме з розрахунку фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2025 № ФЕС/701 вбачається, що сума надмірно сплачених коштів старшому сержанту ОСОБА_1 у вигляді грошового забезпечення, додаткової винагороди та премій, а також податків нарахована за дні відсутності з 17.07.2024 по 30.11.2024 військовослужбовця в місті несення служби, тобто період перебування ОСОБА_1 на лікуванняіу КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» з 11.07.2024 по 16.07.2024 позивачем у розрахунок не враховані.

Що стосується прохання представника відповідача про витребування у військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ): акт службового розслідування від 19.11.2025 №1961/27901-в за фактом безпідставної відсутності в розташуванні табору 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 та Акт службового розслідування від 27.12.2025 №1961/33764-в щодо перевірки фактів отримання військовослужбовцем, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 надмірно нарахованого та сплаченого грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

У матеріалах справи містяться копії витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 24.11.20205 №2309 та від 09.11.2024 №330, які містять посилання на вказані представником відповідача акти. Нна підставі вказних актів, позивачем прийняті накази від 24.11.20205 №2309 та від 09.11.2024 №330, тому їх витребування не є доцільним.

Суд зазначає, що матеріали долучені позивачем до позову та відповідачем до відзиву на позовну заяву є достатніми для повного та об`єктивного розгляду даної справи.

За нормами ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_5 ) безпідставно набуті під час фактичного невиконання обов`язків військової служби грошові кошти в розмірі 142168 (сто сорок дві тисячі сто шістдесят вісім ) гривень 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ