Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №560/15841/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/15841/25

РІШЕННЯ

іменем України

12 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Хмельницькій області (далі – позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідачка), у якому просить стягнути з відповідачки кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 19 414,98 грн.

Ухвалою суду від 23.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із заявами по суті справи, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Вказує, що за відповідачкою обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, код платежу 18010300, у загальному розмірі 19 414,98 грн.

Зазначає, що податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 25.11.2024: №0910976-2409-2222-ІІА68020110000071202 - у сумі 9 417,78 грн, з урахуванням переплати 1 412,52 грн; №0910977-2409-2222-ІІА68020110000071202 - у сумі 9 997,20 грн.

Посилається на те, що податкову вимогу було направлено відповідачці, однак вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Вказує, що на момент формування податкових повідомлень-рішень, згідно з відомостями інформаційних систем Державної податкової служби України, у власності ОСОБА_1 перебував об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 227,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Стверджує, що за результатами розгляду відзиву та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач встановив, що право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 227,7 кв. м припинено 10.05.2023.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 25.11.2024 є правомірними, оскільки вони стосуються податкових зобов`язань за 2021–2022 роки, тобто за періоди, коли, на думку позивача, відповідачка була власником відповідного об`єкта нерухомості.

Згідно із відзивом на позов, відповідачка проти позову заперечила з огляду на таке.

Зазначила, що у її власності дійсно перебувало нежитлове приміщення - склад за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, відповідачка вказала, що 10.05.2023 це нежитлове приміщення було продано за договором купівлі-продажу, тому після відчуження об`єкта нерухомого майна вона не несе податкових зобов`язань щодо такого об`єкта.

Також зазначила, що податкові повідомлення-рішення за попередні роки нею отримувались, а визначені у них податкові зобов`язання були сплачені, що підтверджується доданими до відзиву квитанціями.

Водночас, відповідачка заперечила факт отримання податкових повідомлень-рішень від 25.11.2024, на підставі яких позивач заявляє до стягнення спірну суму. Вона зазначила, що про існування цих податкових повідомлень-рішень їй не було відомо, а тому, вважає заявлену до стягнення суму такою, що не підтверджена як податковий борг.

Крім того, відповідачка посилається на те, що об`єкт нерухомості є складом, а будівлі промисловості, віднесені до групи «Промислові та складські будівлі», за певних умов не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 19 414,98 грн.

Заявлена до стягнення сума визначена позивачем як податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, код платежу 18010300.

На підтвердження заявлених вимог позивач, зокрема, надав суду: розрахунок суми податкового боргу; довідку про наявність податкового боргу; зворотний бік інтегрованої картки платника; копії податкових повідомлень-рішень від 25.11.2024; податкову вимогу форми «Ф» від 17.03.2025 №0004299-1305-2201; докази направлення податкової вимоги.

Згідно з розрахунком позивача, податковий борг відповідачки складається з: 9 417,78 грн - за податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2024 №0910976-2409-2222-ІІА68020110000071202, з урахуванням переплати 1 412,52 грн; 9 997,20 грн - за податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2024 №0910977-2409-2222-ІІА68020110000071202.

Із матеріалів справи вбачається, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті щодо об`єкта нежитлової нерухомості, який, за твердженням позивача, обліковувався за відповідачкою, - нежитлового приміщення загальною площею 227,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка у відзиві заперечила проти позову та зазначила, що вказаний об`єкт нерухомого майна був відчужений нею за договором купівлі-продажу від 10.05.2023.

На підтвердження цієї обставини відповідачка надала копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 10.05.2023 вбачається, що ОСОБА_1 відчужила нежитлове приміщення - склад за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповіді на відзив позивач фактично визнав, що за результатами розгляду відзиву та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено припинення права власності ОСОБА_1 на зазначене нежитлове приміщення 10.05.2023.

Водночас, позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення стосуються податкових зобов`язань за 2021–2022 роки, тобто за періоди, коли право власності відповідачки на об`єкт нерухомості, на думку позивача, існувало.

Суд враховує, що факт відчуження об`єкта нерухомого майна 10.05.2023 сам по собі не спростовує можливості нарахування податку за попередні податкові періоди, протягом яких об`єкт перебував у власності платника податку.

Разом з тим, ця обставина не звільняє позивача від обов`язку довести наявність саме узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого у встановлений законом строк.

Матеріали справи містять податкову вимогу форми «Ф» від 17.03.2025 №0004299-1305-2201, а також докази її направлення відповідачці.

Водночас, у матеріалах справи відсутні належні докази направлення або вручення відповідачці саме податкових повідомлень-рішень від 25.11.2024 №0910976-2409-2222-ІІА68020110000071202 та №0910977-2409-2222-ІІА68020110000071202 як актів контролюючого органу у порядку, визначеному статтями 42, 58 Податкового кодексу України, до формування податкової вимоги та звернення до суду.

Відповідачка у відзиві заперечила факт отримання податкових повідомлень-рішень від 25.11.2024, на підставі яких сформовано заявлений до стягнення борг.

Згідно з відповіддю Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області від 22.09.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 22.09.2025 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, спірним у цій справі є питання наявності правових підстав для примусового стягнення з відповідачки коштів у рахунок погашення податкового боргу, зокрема, питання набуття визначеними контролюючим органом грошовими зобов`язаннями статусу узгоджених.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, Податковий кодекс України (далі – ПК України у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

За підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно із пунктом 42.5 статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

За пунктом 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

За пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За пунктом 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з абзацом першим пункту 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

За підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до абзацу першого підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з підпунктом «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене вище, системний аналіз наведених норм ПК України свідчить, що право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає лише за наявності сукупності таких умов: контролюючий орган визначив платнику податків грошове зобов`язання у встановленому законом порядку; відповідне податкове повідомлення-рішення було належним чином надіслане або вручене платнику податків; визначене ним грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого; платник податків не сплатив це зобов`язання у встановлений законом строк; контролюючий орган направив платнику податкову вимогу; з дня направлення або вручення податкової вимоги минуло не менше 60 календарних днів.

Аналогічний підхід викладений, серед інших, у постанові Верховного Суду від 16.07.2025 у справі №300/1189/20, у якій зазначено, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є, зокрема, наявність узгодженого грошового зобов`язання, складові боргу, підстави й момент його виникнення, факт несплати, а також дотримання контролюючим органом процедури стягнення.

У цій же постанові Верховний Суд послався на раніше сформовані висновки у постановах від 13.02.2018 у справі №826/18379/14, від 19.02.2019 у справі №807/495/17, від 03.02.2022 у справі №560/4343/19, від 14.02.2022 у справі №826/9711/17.

У цій справі позивач надав докази наявності податкових повідомлень-рішень від 25.11.2024 та податкової вимоги від 17.03.2025.

Однак наявність у матеріалах справи копій податкових повідомлень-рішень не є доказом їх належного направлення або вручення платнику податків у порядку, встановленому ПК України.

Суд вказує на те, що зі змісту пункту 58.3 статті 58 ПК України у взаємозв`язку з пунктами 42.2, 42.5 статті 42 ПК України випливає, що податкове повідомлення-рішення повинно бути надіслане або вручене платнику податків у визначеному законом порядку.

Саме з фактом належного вручення або направлення податкового повідомлення-рішення закон пов`язує можливість обчислення строку сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання.

Для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, спеціальна норма підпункту «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України прямо встановлює, що фізична особа сплачує податкове зобов`язання протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Отже, сам по собі факт складення або формування контролюючим органом податкового повідомлення-рішення не є достатнім для висновку про виникнення податкового боргу.

Для такого висновку необхідно встановити, що відповідне податкове повідомлення-рішення було належним чином вручено або направлено платнику податків, грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого, а строк його добровільної сплати закінчився.

У цій справі відповідачка прямо заперечує факт отримання податкових повідомлень-рішень позивача від 25.11.2024, на підставі яких він заявляє до стягнення суму 19 414,98 грн.

Водночас, позивач на підтвердження факту направлення на податкову адресу відповідачки податкових повідомлень-рішень від 25.11.2024 №0910976-2409-2222-ІІА68020110000071202 та №0910977-2409-2222-ІІА68020110000071202, на підставі яких він заявляє до стягнення суму 19 414,98 грн., надав копії поштового конверту і поштового повідомлення про вручення.

У той же час, із наявної у матеріалах справи копії поштового конверту суд не може встановити повне найменування і поштову адресу адресата, якому позивачем надсилалося поштове відправлення.

Зазначене, зокрема, зумовлене тим, що на конверті наявна довідка оператора поштового зв`язку із відміткою про досилання за місцем обслуговування.

Із змісту копії поштового повідомлення про вручення вбачається, зокрема: відправник - Головне управління ДПС у Хмельницькій області; найменування адресата – « ОСОБА_1 »; поштова адреса (адресата) – « АДРЕСА_2 ».

Одночасно суд вказує на те, що, виходячи зі сталої практики Верховного Суду, належними доказами направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 15.02.2022 у справі №916/1093/21.

З огляду на зазначене вище, надані позивачем копії поштового конверту і поштового повідомлення про вручення не є належними доказами направлення відповідачці податкових повідомлень-рішень від 25.11.2024 №0910976-2409-2222-ІІА68020110000071202 та №0910977-2409-2222-ІІА68020110000071202.

Суд враховує, що матеріали справи містять докази направлення відповідачці копії позовної заяви з доданими до неї документами, серед яких зазначені копії вказаних податкових повідомлень-рішень.

Однак таке направлення здійснене в межах судового процесу з метою виконання процесуального обов`язку позивача щодо надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Воно не є тотожним направленню або врученню податкового повідомлення-рішення платнику податків у порядку, визначеному статтями 42, 58 ПК України, і не може підтверджувати узгодженість грошового зобов`язання на момент формування податкової вимоги та звернення до суду.

За таких обставин, суд не має правових підстав вважати, що грошові зобов`язання, визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, набули статусу узгоджених.

Суд враховує, що позивач надав докази направлення податкової вимоги від 17.03.2025 №0004299-1305-2201.

Однак податкова вимога є похідним документом, який надсилається лише після виникнення податкового боргу.

Відповідно до змісту пункту 59.1 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається у разі, коли у платника податків виник податковий борг.

Отже, податкова вимога не може замінити собою належне вручення або направлення податкового повідомлення-рішення і не може створити податковий борг у разі, якщо грошове зобов`язання не набуло статусу узгодженого.

У постанові від 16.07.2025 у справі №300/1189/20 Верховний Суд дійшов висновку, що у разі, якщо податкове повідомлення-рішення не було належним чином надіслане платнику податків за його податковою адресою, визначене таким рішенням грошове зобов`язання не набуває статусу узгодженого, а контролюючий орган не має правових підстав для стягнення такого боргу.

Зазначений висновок Верховного Суду є релевантним до цієї справи, оскільки і в цій справі ключовим є питання доведеності належного направлення або вручення відповідачці податкових повідомлень-рішень, якими визначено грошові зобов`язання, заявлені позивачем до стягнення.

Суд також враховує доводи позивача про те, що право власності відповідачки на об`єкт нерухомого майна припинено 10.05.2023, а податкові повідомлення-рішення від 25.11.2024 стосуються податкових зобов`язань за 2021–2022 роки.

Ці доводи самі по собі можуть свідчити про те, що відчуження об`єкта нерухомого майна у 2023 році не виключає можливості нарахування податку за ті попередні податкові періоди, коли об`єкт перебував у власності відповідачки.

Водночас, зазначена обставина не має вирішального значення для результату розгляду цієї справи, оскільки навіть за умови правильності нарахування податку контролюючий орган повинен довести, що визначене ним грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого.

У той же час, суд критично оцінює доводи відповідачки про те, що сам по собі статус об`єкта як складу автоматично виключає його з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №520/2239/21 викладено підхід, за яким сама належність будівлі до промислових або складських будівель не є безумовною підставою для звільнення її від оподаткування; значення має також використання відповідного об`єкта за функціональним призначенням.

Разом з тим, у межах цієї справи суд не вирішує питання правомірності чи протиправності податкових повідомлень-рішень від 25.11.2024 як самостійного предмета спору, оскільки позивач звернувся до суду не з вимогою про підтвердження правомірності цих рішень, а з вимогою про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно, вирішальним у цій справі є не питання класифікації об`єкта нерухомого майна як складу чи будівлі промисловості, а питання наявності узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого у встановлений законом строк.

Суд також враховує, що адміністративний суд встановлює фактичні обставини справи, зокрема, на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, та обставин, які визнаються сторонами.

Заяви сторін по суті справи самі по собі не замінюють доказів, якщо відповідні обставини підлягають доказуванню.

У цій справі факт направлення або вручення відповідачці податкових повідомлень-рішень від 25.11.2024 нею не визнається.

Позивач, у свою чергу, належних доказів на підтвердження цієї обставини не надав.

За відсутності доказів належного направлення або вручення відповідачці податкових повідомлень-рішень від 25.11.2024 суд дійшов висновку, що позивач не довів набуття визначеними у них грошовими зобов`язаннями статусу узгоджених.

Відповідно, позивач не довів виникнення у відповідачки податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

За відсутності доведеного податкового боргу відсутні правові підстави для застосування пунктів 95.1–95.3 статті 95 ПК України та стягнення з відповідачки коштів у судовому порядку.

Отже, позовні вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Хмельницькій області – відмовити повністю.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Головуючий суддя Є.В. Печений