Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №500/534/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 11 травня 2026 р.

Справа: №500/534/26

Суддя: Чепенюк Ольга Володимирівна

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/534/26

12 травня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Богомола Олександра Миколайовича звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 21.06.2022 по 31.12.2022 включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 №1928-ІХ, станом на 01.01.2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні види грошового забезпечення та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік) за період 21.06.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02.12.2021 №1928-ІХ, станом на 01.01.2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 № 2710-ІХ, станом на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні види грошового забезпечення) з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 № 2710-ІХ, станом на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 09.08.2025 включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” від 19.11.2024 № 4059-ІХ, станом на 01.01.2025, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні види грошового забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік та інші виплати зазначені в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2025 №238 (по стройовій частині), які обчислюються в залежності від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням) з 18.06.2025 по 09.08.2025 включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” від 19.11.2024 № 4059-ІХ, станом на 01.01.2025, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до ОСОБА_1 щодо відмови у донарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 9 України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262, в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 23 повних календарних роки служби як особі, яка має право на пенсію за цим Законом та звільнена зі служби за сімейними обставинами;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 частину одноразової грошової допомогу при звільненні, яка передбачена частиною другою статті 9 України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року №2262, в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 23 повних календарних роки служби як особі, яка має право на пенсію за цим Законом та звільнена зі служби за сімейними обставинами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу в періоди з 21.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 09.08.2025 під час проходження ним військової служби грошове забезпечення виплачувалось, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, оскільки через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704). Зі збільшеного посадового окладу має нараховуватися та виплачуватися усі інші види грошового забезпечення та виплати, у тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Також, незважаючи на загальну вислугу більше 26 років, відповідачем виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні лише з урахуванням періоду служби позивача у Військовій частині НОМЕР_1 . Відмовляючи у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідачем враховано лише одну з попередніх підстав звільнення позивача, а саме звільнення зі служби в органах Національної поліції України у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. Водночас відповідач повністю проігнорував іншу істотну обставину, а саме те, що позивач раніше був звільнений з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України, у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до іншого державного органу.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом, надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позов не визнає та зазначає, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. А тому вважає, що ним правомірно проводився розрахунок складових грошового забезпечення позивача саме з тих показників, які визначені пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103), а саме множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатками 1, 12, 13 і 14, тобто в розмірі 1762 гривні.

Водночас позивач не вважається таким, що звільнений з військової служби повторно, тому виплата одноразової грошової допомоги йому здійснена в межах строків проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Підстава його звільнення з попереднього місця служби виключає право на отримання одноразової грошової допомоги.

Також звертає увагу, що позивачем позовну заяву подано з пропуском строку звернення до суду. У задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (а.с.80-88).

У запереченні на відзив позивач не погоджується з позицією Військової частини НОМЕР_1 та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.91-96).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , у тому числі у спірні періоди з 21.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 09.08.2025, такі обставини визнаються відповідачем.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2025 №238 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , звільненого з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 09.08.2025.

Зі змісту цього наказу слідує, що вислуга років у Збройних Силах (календарна та загальна) становить 26 років 9 місяців 24 дні.

Також наказом обумовлено відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію: за 23 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік в сумі 17222,62 грн; за 15 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік в сумі 11232,15 грн; за 15 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік в сумі 11232,15 грн; за 26 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік в сумі 19469,05 грн.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" виплатити грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік в сумі 10783,34 грн, за 2023 рік в сумі 10783,34 грн, за 2024 рік в сумі 10783,34 грн, за 2025 рік в сумі 10783,34 грн.

Виплатити вихідну допомогу згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 в розмірі 4% місячного грошового забезпечення, але не менше 25% місячного грошового забезпечення за 37 повних календарних місяці у сумі 34355,38 грн (а.с.29-30).

Представник позивача адвокат Богомол О.М. звернувся до відповідача із заявою про донарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу при звільненні, передбаченої частиною другою статті 9 України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 23 повних календарних роки служби як особі, яка має право на пенсію за цим Законом, звільнена зі служби за сімейними обставинами та має вислугу більше 10 років (а.с.54-53).

У відповідь на цю заяву відповідач листом від 14.10.2025 повідомив, що виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 здійснена в межах строків проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (а.с.54-55).

Ще представник позивача адвокат Богомол О.М. звернувся до відповідача із адвокатським запитом, яким просив надати інформацію про умови грошового забезпечення ОСОБА_1 за час проходження служби (а.с.31-32).

У відповідь на цей запит відповідач листом від 23.10.2025 повідомив, що розрахунок складових грошового забезпечення позивача проводився шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 (1762,00 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови №704 (а.с.33).

Також Військовою частиною НОМЕР_1 надіслано довідку про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) ОСОБА_1 (а.с.34-35).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.

Щодо твердження відповідача про пропуск строку звернення до суду з цим позовом варто зазначити, що питання дотримання позивачем строку вирішувалося судом на етапі відкриття провадження у цій справі та в ухвалі про відкриття про відкриття провадження у справі суду від 23.02.2026 зазначено, що з позовними вимогами про перерахунок грошового забезпечення з нової розрахункової величини позивач звернувся з дотриманням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України з урахуванням того, що повну і достовірну інформацію про нараховане та виплачене йому грошове забезпечення він отримав поштовим зв`язком 06.11.2025 у вигляді відповіді відповідача від 23.10.2025 №893/13/1718 на адвокатський запит з довідкою про розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та інформацією про розрахункову величину, а до суду звернувся 05.02.2026. Водночас враховуючи наведені представником позивача пояснення щодо надіслання адвокатських запитів за попереднім місцем служби ОСОБА_1 та відповідачу для з`ясування і підтвердження наявності у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена частиною другою статті 9 України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, то суд вважав наведені обставини достатніми для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд, враховує наступне.

Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

В подальшому пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі – Постанова №103, яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”. При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.

Отже, з 29.01.2020 (з дня набрання законної сили рішенням суду у справі №826/6453/18) діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, і запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704” (далі – Постанова №481) скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (Офіційний вісник України, 2018 р., №20, ст. 662).

Пунктом 2 Постанови №481 внесено зміну до пункту 4 Постанови №704 та викладено абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. "

Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023) замість розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, Кабінет Міністрів України запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

З наведеного слідує, що внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 були визнані у судовому порядку нечинними судовим рішенням у справі № 320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, тому з цієї дати діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року”, а не розрахункова величина у розмірі 1762 гривні.

Отже, з 18.06.2025 виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які мають бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення. Нарахування позивачу заниженого посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням потягло за собою неправомірне зменшення виплат, які позивач отримував у період проходження служби, зокрема, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії тощо, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток (у разі їх виплати у спірні періоди).

Так, за змістом приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197), військовослужбовцям щомісячно виплачується: надбавка за вислугу років на військовій службі у відповідних відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (пункт 1 розділу ІV); надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (пункт 1 розділу VI); щомісячна премія (не менше 10 відсотків посадового окладу), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (пункти 1, 2 розділу XVI).

Крім того, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 6 розділу XXIII); до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункту 7 розділу XXIV); одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення (пункт 5 розділу XXXII); розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункт 6 розділу XXXI).

Отже, виплата надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, премії - від розміру посадового окладу, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки - від місячного грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено та визнається сторонами, що в періоди з 21.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 09.08.2025 відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення, виходячи з посадового окладу, обчисленого з розміру, визначеному у пункті 4 Постанови №704 в редакції, яка втратила чинність, а саме виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1762 грн) та із сталої розрахункової величини 1762 грн,.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність при обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені (у разі їх виплати за спірні періоди з 21.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 09.08.2025) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025.

З метою відновлення прав, порушення яких установлено за результатами розгляду спору, суд уважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити за періоди з 21.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 09.08.2025 перерахунок грошового забезпечення позивача, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені позивачу (у разі їх виплати за ці періоди), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Спірним у цій справі є також право ОСОБА_1 як військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на виплату одноразової грошової допомоги при повторному звільненні зі служби, з урахуванням наявної за попередні роки вислуги років.

Приписи пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ обумовлюють, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Тож Закон №2011-XIІ містить пряму норму, яка право визначати умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, делегувала Кабінету Міністрів України, який, своєю чергою, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ, постановою від 17.09.2014 №460 затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі – Порядок №460). Цим Порядком установлено окремий розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби.

У пункті 1 Порядку №460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (пункт 2 Порядку №460).

Таким чином, положення Порядку №460 унормували приписи пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ щодо умов та порядку виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, і таким військовослужбовцям, відповідно до норм указаного нормативно-правового акта, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але ця сума не може бути меншою, ніж 25 відсотків їхнього місячного грошового забезпечення.

Право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі, визначеному саме Порядком №460 (4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення), відповідачем не заперечується. У такому ж розмірі позивач отримав одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби. Проте відповідачем врахована вислуга років позивача в межах строків проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .

З аналізу пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 2 Порядку №460 слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

Винятком з цього правила є виплата повторно звільненій з військової служби особі одноразової грошової допомоги з урахуванням періоду попередньої служби у разі, якщо така особа не набула права на отримання грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.

З матеріалів справи видно, що наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області від 05.11.2015 №32 о/с ОСОБА_1 06.11.2015 був звільнений в запас Збройних Сил відповідно до підпункту «з» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до іншого державного органу (а.с.48).

Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 14.04.2022 №117 о/с ОСОБА_1 14.04.2022 був звільнений зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (а.с.50).

При цьому за змістом листа ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області від 27.08.2025 №238 та листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 26.08.2025 №106039-2025, ОСОБА_1 як при звільненні з органів внутрішніх справ, так і при звільненні зі служби в Національній поліції право на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена статтею 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та забезпечення деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ не набув, оскільки стаття його звільнення не відповідала критеріям виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом (а.с.43, 44).

Факт набуття чи ненабуття позивачем права на виплату одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні, відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII є ключовим при вирішенні питання зарахування/не зарахування періоду попередньої служби для розрахунку одноразової грошової допомоги у разі повторного звільнення військовослужбовця з військової служби.

Судом встановлено, що календарна вислуга позивача становила на день звільнення з органів внутрішніх справ (06.11.2015) - 17 років 2 місяці 11 днів (а.с.46) та на день звільнення зі служби в поліції (14.04.2022) - 23 роки 7 місяців 18 днів (а.с.50), тобто більше 10 років.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на день звільнення позивача зі служби в поліції) обумовлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Отже, позивач при попередньому звільненні за вислугою років, безвідносно без підстав звільнення, набув право на отримання одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні, а тому не є особою, виняток для яких встановлено положеннями пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 2 Порядку №460, тобто не має права на таку виплату при повторному спірному звільненні.

Суд наголошує, що законодавство, що регулює спірні правовідносини не містить будь-яких винятків щодо осіб, які реалізували чи не реалізували своє право на отримання означеної допомоги. Ключовим критерієм для отримання цієї допомоги при повторному звільненні є виключно обставина ненабуття права на отримання допомоги при попередньому звільненні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити на користь позивача частину одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена частиною другою статті 9 України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 23 повних календарних роки служби, оскільки, з огляду на особливості спірних правовідносин, йому правильно нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, без періодів попередньої служби в органах внутрішніх справ та в поліції.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивач судовий збір у цій справі не сплачував, підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 21.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 09.08.2025 грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені (у разі їх виплати), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 21.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 09.08.2025, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені (у разі їх виплати), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 12 травня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua