Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №500/544/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 11 травня 2026 р.

Справа: №500/544/26

Суддя: Юзьків Микола Іванович

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/544/26

12 травня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі – позивачка), в інтересах якої діє адвокат Трачук Зоряна Ігорівна, звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській (далі – відповідач), у якому просила ухвалити рішення, яким:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з довідок № 01-11\Д176 від 27.03.2025, № Д-25\04-15 від 16.04.2025, № Д-107\04-15 від 06.08.2025, № Д-28\04-15 від 16.04.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період її навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 24.07.1983;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.09.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення про призначення пенсії з 28.09.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні пенсії їй було відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській щодо відмови у призначення пенсії за віком позивачка вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень вказав, що відповідно до пункту 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином, для зарахування до страхового стажу періодів роботи за записами трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи або встановити факт належності цього документу заявнику в судовому порядку (пункт 26 Порядку № 637).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально - виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 29.08.2025. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років. Вік позивача 60 років 01 місяць 05 днів. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 32 роки. Страховий стаж позивачки становить 25 років 08 місяців 18 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 24.07.1983, оскільки в дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період та форму навчання, видану на підставі первинних документів; періоди роботи згідно з довідками про заробітну плату № 01-11/Д176 від 27.03.2025, №Д-25/04-15 від 16.04.2025, № Д-107/04-15 від 06.08.2025, оскільки у довідках відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи. Періоди роботи можливо буде зарахувати після надходження акту перевірки достовірності видачі довідок або підтвердження інформації первинними документами; - не враховано довідку № Д-28/04-15 від 16.04.2025, оскільки відсутня інформація про прийняття на роботу та ПІБ заявника зазначено скорочено. Стаж роботи з 01.01.1998 враховано по даних що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 16.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору. У вказаний строк позивачка виконала в повному обсязі вимоги ухвали суду, подала до суду документ про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 25.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 25.02.2026 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 25.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою суду від 12.05.2026 продовжено процесуальний строк розгляду справи на період воєнного стану з урахуванням розумних строків розгляду, як це передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком та надала всі необхідні документи, що підтверджують страховий стаж.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 05.09.2025 № 191950031296 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (арк. справи 10).

Причиною вказаної відмови у призначені пенсії стало те, що за результатами розгляду доданих документів, до страхового стажу не зараховано:

- період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 24.07.1983, оскільки в диплом відсутній підпис голови екзаменаційної комісії, ля зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період та форму навчання, видану на підставі первинних документів;

- періоди роботи згідно з довідок про заробітну плату № 01-11/Д176 від 27.03.2025, № Д-25/04-15 від 16.04.2025, № Д-107/04-15 від 06.08.2025, оскільки у довідках відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи, періоди роботи можливо буде зарахувати після надходження акту перевірки достовірності видачі довідок або підтвердження інформації первинними документами;

- не враховано довідку № Д-28/04-15 від 16.04.2025, оскільки відсутня інформація про прийняття на роботу та ПІБ заявника зазначено скорочено.

Стаж роботи з 01.01.1998 враховано по даних що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до вказаного рішення дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 29.08.2025. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років. Вік позивачки 60 років 01 місяць 05 днів. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 32 роки. Страховий стаж позивачки становить 25 років 08 місяців 18 днів.

Дослідивши копію трудової книжки НОМЕР_2 від 08.08..1983 (арк. справи 19) судом встановлено, що у ній містяться записи про навчання та трудову діяльність позивачки за спірні періоди, а саме:

- 01.09.1982 по 24.07.1983 навчання у Волочиському ПТУ № 11;

- 01.08.1983 прийнята на роботу швачкою - мотористкою по 4 розряду у Волочиську швейну фабрику (наказ № 100-В від 01.08.1983);

- 14.07.1985 звільнена з роботи за власним бажанням (наказ № 84-57\к від 10.07.1985);

- 16.09.1985 прийнята на посаду швачки у Тернопільська психоневрологічна лікарня (наказ 77 від 09.09.1985);

- 02.09.2003 звільнена з роботи (наказ № 10п від 02.09.2003).

Відповідно до диплому НОМЕР_3 від 24.07.1983 ОСОБА_2 з 01.09.1982 по 24.07.1983 навчалася у Волочиському технічному училищі № 11 (арк. справи 11), вказане також підтверджується довідкою № 421 від 11.09.2025 (арк. справи 11 зворот).

Зміна прізвища з " ОСОБА_2 на ОСОБА_3 підтверджено свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_4 від 08.06.1985 (арк. справи 20).

На підтвердження записів трудової книжки НОМЕР_2 від 08.08.1983 позивачкою надано архівні довідки.

Відповідно до архівної довідки № 01-11/Д176 від 27.03.2025 в особових рахунках по заробітній платі Волочиської швейної фабрики (з 1998 року - ВАТ "Волочиська швейна фабрика") ОСОБА_2 за 1983 - 1985 роки нараховувалась заробітна плата (арк. справи 12).

Архівною довідкою № 01-11/Д175 від 27.03.2025 підтверджено, що ОСОБА_2 прийнята на роботу на Волочиську швейну фабрику (з 1998 року - ВАТ "Волочиська швейна фабрика") швачкою - мотористкою по четвертому розряду з 01.08.1983 (наказ від 01.08.1983 № 100-в/к) та звільнена з роботи 14.07.1985 (наказ від 10.07.1985 № 84-а/к) (арк. справи 12 зворот).

Згідно з архівними довідками № Д-107/04-15 від 06.08.2025, № Д-27/04-15 від 17.04.2025 у документах архівного фонду Тернопільське обласне комунальне підприємство "Лікувально - виробничі майстерні" в особових рахунках з нарахування заробітної плати працівникам майстерень за 1997-2000 роки є відомості, щодо заробітної плата ОСОБА_1 (так у документах) (арк. справи 13, 15).

Відповідно до архівної довідки № Д-25/04-15 від 16.04.2025 у документах архівного фонду Тернопільське обласне комунальне підприємство "Лікувально - виробничі майстерні" в особових рахунках з нарахування заробітної плати працівникам майстерень за 1985 - 1991 роки є відомості, що ОСОБА_4 (так у документах) прийнята на посаду швачки з 16.09.1985 (наказ від 09.09.1985 № 77) та щодо її заробітної плати (арк. справи 14).

Архівною довідкою № Д-28/04-15 від 16.04.2025 підтверджено, що наказом від 02.09.2003 № 10п ОСОБА_1 (так у документах) звільнено з роботи (арк. справи 16).

Позивачка не погодившись з оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.09.2026 № 191950031296, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, звернулась до суду із цим позовом.

Мотивувальна частина

Предметом спору у даній справі по суті є рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Вказаний Закон набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

У свою чергу, у законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-XII) йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту "д" частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Як встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XIІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов 'язаних з заявником спільною роботою.

Відповідно до матеріалів справи зокрема диплому НОМЕР_3 від 24.07.1983 ОСОБА_2 з 01.09.1982 по 24.07.1983 навчалася у Волочиському технічному училищі № 11, вказане також підтверджується довідкою № 421 від 11.09.2025.

Зміна прізвища з " ОСОБА_2 на ОСОБА_3 підтверджено свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_4 від 08.06.1985.

Дослідивши копію трудової книжки НОМЕР_2 від 08.08..1983 судом встановлено, що у ній містяться записи про навчання та трудову діяльність позивачки за спірні періоди, а саме:

- 01.09.1982 по 24.07.1983 навчання у Волочиському ПТУ № 11;

- 01.08.1983 прийнята на роботу швачкою - мотористкою по 4 розряду (наказ № 100-В від 01.08.1983);

- 14.07.1985 звільнена з роботи за власним бажанням (наказ № 84-57\к від 10.07.1985);

- 16.09.1985 прийнята на посаду швачки у Тернопільська психоневрологічна лікарня (наказ 77 від 09.09.1985);

- 02.09.2003 звільнена з роботи (наказ № 10п від 02.09.2003).

Крім того, на підтвердження записів трудової книжки НОМЕР_2 від 08.08.1983 позивачкою надано архівні довідки.

Так, відповідно до архівної довідки № 01-11/Д176 від 27.03.2025 в особових рахунках по заробітній платі Волочиської швейної фабрики (з 1998 року - ВАТ "Волочиська швейна фабрика") ОСОБА_2 за 1983 - 1985 роки нараховувалась заробітна плата.

Архівною довідкою № Д-28/04-15 від 16.04.2025 підтверджено, що наказом від 02.09.2003 № 10п ОСОБА_1 (так у документах) звільнено з роботи.

Однак, законність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування періоду навчання та трудової діяльності позивачки відповідач обґрунтовує тим, що за результатами розгляду доданих документів, до страхового стажу не зараховано: період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 24.07.1983, оскільки в диплом відсутній підпис голови екзаменаційної комісії, ля зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період та форму навчання, видану на підставі первинних документів; періоди роботи згідно з довідок про заробітну плату № 01-11/Д176 від 27.03.2025, № Д-25/04-15 від 16.04.2025, № Д-107/04-15 від 06.08.2025, оскільки у довідках відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи, періоди роботи можливо буде зарахувати після надходження акту перевірки достовірності видачі довідок або підтвердження інформації первинними документами; не враховано довідку № Д-28/04-15 від 16.04.2025, оскільки відсутня інформація про прийняття на роботу та ПІБ заявника зазначено скорочено.

Суд зауважує, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17).

Наведене додатково підтверджується тим, що на час первинного заповнення трудової книжки позивачки НОМЕР_2 від 08.08..1983 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162.

Відповідно до пункту 1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки/інших документів може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Так, в даному випадку записи у трудовій книжці в повній мірі підтверджує період навчання позивачки з 01.09.1982 по 24.07.1983 у Волочиському ПТУ № 11 та періоди трудової діяльності з 01.08.1983 по 14.07.1985 швачкою - мотористкою по 4 розряду Волочиську швейну фабрику та з 16.09.1985 по 02.09.2003 на посаді швачки у Тернопільська психоневрологічна лікарня.

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи (навчання), а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи документів про прийняття на роботу та звільнення.

В цьому контексті суд також зазначає, що спірний запис у трудовій книжці позивачки не містить недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали саму суть записів. Тому, на думку суду, відсутні достатні підстави для неврахування такого періоду при визначенні страхового стажу позивачки. При цьому враховується правова позиція Верховного Суду, наведена у постановах від 06.02.2018 в справі № 677/277/17 та від 24.05.2018 в справі № 490/12392/16-а.

Крім того, спірні періоди трудової діяльності, які не враховані відповідачем до страхового стажу позивачки, підтвердженні архівними довідками.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач неправомірно та з формальних підстав не зарахував до страхового стажу позивачки період навчання з 01.09.1982 по 24.07.1983 у Волочиському ПТУ № 11, періоди трудової діяльності з 01.08.1983 по 14.07.1985 швачкою - мотористкою по 4 розряду Волочиську швейну фабрику та з 16.09.1985 по 02.09.2003 на посаді швачки у Тернопільська психоневрологічна лікарня.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Однак, як встановлено судом, та слідує із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивачки спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії.

Відтак рішення відповідача за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання призначити пенсію за віком, суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява № 61406/00, пункт 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі", заява № 30210/96, пункт 158) (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.

У даній справі предметом судового контролю було рішення відповідача, яке обґрунтоване певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачкою всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення її пенсії за віком.

Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки про призначення їй пенсії за віком, із урахуванням висновків суду у цій справі зарахувавши до страхового стажу спірні у цій справі періоди.

Щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачці пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23, від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23.

Висновки за результатами розгляду справи

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 191950031296 від 05.09.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язанням Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивачки від 29.08.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 24.07.1983 у Волочиському ПТУ № 11, періоди трудової діяльності з 01.08.1983 по 14.07.1985 швачкою - мотористкою по 4 розряду Волочиську швейну фабрику та з 16.09.1985 по 02.09.2003 на посаді швачки у Тернопільська психоневрологічна лікарня.

Судові витрати

Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви до суду, позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією № 2.539904487.1 від 20.02.2026.

Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивачки слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, спірне рішення якого стало підставою для звернення позивачки з цим позовом до суду, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 532,48 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 191950031296 від 05.09.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 24.07.1983 у Волочиському ПТУ № 11, періоди трудової діяльності з 01.08.1983 по 14.07.1985 швачкою - мотористкою по 4 розряду Волочиську швейну фабрику та з 16.09.1985 по 02.09.2003 на посаді швачки у Тернопільська психоневрологічна лікарня.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні , 48 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 12 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_5 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79016 код ЄДРПОУ: 13814885).

Головуючий суддя Юзьків М.І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua